Справа № 420/42665/25
07 квітня 2026 року м.Одеса
Зала судових засідань №22
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.,
Секретаря судового засідання Поліщука О.В.
За участі сторін:
Від позивача: Білак Н.І., Шавров І.І.
Від відповідача: Соколовська А.О., Киливник В.В.
Розглянувши в режимі відеоконференції клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом та клопотання відповідачів про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду,-
25 грудня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана службою кур'єрської доставки 01.12.2025 року) до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність Одеської митниці, що виразилися у:
відмові надати ОСОБА_2 щорічну відпустку та відпустки відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відпустки»;
невиплаті матеріальної допомоги на оздоровлення;
нерозгляді заяв ОСОБА_2 про продовження строку дії контракту;
безпідставному не направленні до Державної митної служби України документів та пропозицій щодо продовження контракту позивача;
визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці, що полягає у: нерозгляді пропозиції начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ОСОБА_2 стосовно продовження строку контракту; не направленні до Державної митної служби України документів та пропозицій щодо продовження контракту; ненаданні належного адміністративного рішення;
визнати протиправними дії начальника Одеської митниці, що полягали у направленні до ДМСУ листа №7.10-1/12-01/4/479 від 09.01.2025 з проханням не розглядати питання продовження контракту, як такими що є необґрунтованими, упередженими та такими, що мають ознаки дискримінації;
визнати дії Одеської митниці щодо відмови та перешкоджання продовженню контракту позивача такими, що містять ознаки дискримінації та порушують принцип рівності прав державного службовця;
визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 13.01.2025 №18-о про звільнення як такий, що прийнятий на підставі неправдивої, неповної та упередженої інформації, а також у зв'язку з істотним порушенням трудових та соціальних гарантій позивача;
поновити ОСОБА_2 на посаді начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці з 21 січня 2025 р.;
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 21 січня 2025 року по день ухвалення судом рішення, з проведення необхідних відрахувань;
зобов'язати Одеську митницю після поновлення ОСОБА_2 на посаді забезпечити реалізацію її права на щорічну основну відпустку за 2025 рік, у тому числі шляхом фактичного надання відпустки у погоджені з Позивачем строки із невиплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу;
зобов'язати Одеську митницю: повторно та належним чином розглянути заяви ОСОБА_2 про продовження дії контракту строком на три роки на посаді начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, підготувати та направити до Держмитслужби України мотивоване подання, забезпечивши неупереджений, недискримінаційний та законний розгляд цього питання;
визнати дії Одеської митниці такими, що містять ознаки дискримінації;
стягнути судові витрати з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 29.12.2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Також в ухвалі запропоновано позивачеві уточнити суб'єктний склад відповідачів, оскільки оскаржуваний наказ від 13.01.2025 року №18-о прийнятий ДМС України, як то наразі вбачається з його копії. ДМС України не є відповідачем у справі та до неї не звернені будь-які позовні вимоги.
05.01.2025 року надійшло клопотання представника позивача (сформоване в системі «Електронний суд» 04.01.2025 року) про усунення недоліків позовної заяви, в додатки до якого надані:
- клопотання про залучення Державної митної служби України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 27.01.2026 року.
При цьому суд дійшов висновку, що на дату постановлення ухвали немає підстав вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.
27.01.2026 року перед підготовчим засіданням до суду надійшли:
- клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача - Державну митну службу України;
- клопотання відповідача про залишення позову без розгляду;
- відзив Одеської митниці на позовну заяву;
- заперечення представника позивача на клопотання про залишення позову без розгляду;
- заперечення представника позивача на клопотання про залучення співвідповідача;
- клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду та вирішення справи за наявними матеріалами.
У підготовчому засіданні 27.01.2026 року оголошено перерву до 03.02.2026 року у зв'язку із необхідністю ознайомлення суду із вищезазначеними документами.
02.02.2026 року Одеська митниця подала заперечення на клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду та вирішення справи за наявними матеріалами.
Підготовче засідання, призначене на 03.02.2026 року було перенесено на 12.02.2026 року у зв'язку із технічними проблемами в роботі мережі «Інтернет» та неможливістю фіксування судового засідання в підсистемі «ВКЗ».
Ухвалами суду від 12.02.2026 року:
- відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про залишення позову Мунтян О.М. без розгляду;
- клопотання Одеської митниці про залучення Державної митної служби України в якості відповідача задоволено; залучено до участі у справі №420/42665/25 як другого відповідача Державну митну службу України; встановлено Державній митній службі України строк 15 днів з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов; відкладено підготовче засідання на 03.03.2026 року.
02.03.2026 року Одеська митниця подала клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом, зазначаючи, що Одеська митниця вважає за необхідне надати до суду протокол про доведення до позивача наказів Дермитслужби від 13.01.2025 №18-о «Про звільнення ОСОБА_3 » та Одеської митниці від 14.01.2025 №102-о «Про оголошення наказу Державної митної служби України від 13.01.2025 №18-о» в порядку, передбаченому статтею 9-1 Закону України «Про державну службу», що підтверджує обізнаність ОСОБА_2 з відповідними наказами. Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку посилаючись на відповідь на адвокатський запит від Державної митної служби 24.11.2025 року, проте з аналізу поданих документів до позову та заяви про поновлення строку на звернення до суду позивач не надає жодних доказів що позивачем здійснювались заходи з січня 2025 року до листопада 2025 року, задля з'ясування обставин, які ОСОБА_3 були необхідні для звернення до суду, для відновлення своїх, на думку позивача, порушених прав. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем почались вживатись заходи лише після спливу 11 місяців з моменту винесення оскаржуваного наказу та доведення до відома позивача. Протягом 11 місяців позивач не виходив на робоче місце, оскільки йому було відомо про припинення державної служби, проте у матеріалах справи не містяться доказів щодо обґрунтування 11 місячного зловживання процесуальним строком. Як слідує із матеріалів справи, перші дії для встановлення фактичних обставин справи були вчинені позивачем лише 18.11.2025 року, про що свідчать матеріали справи, а не з дати отримання відповідного наказу. Позивач вводить суд в оману щодо необізнаності наявності листа Одеської митниці до Державної митної служби України №7.10-1/12-01/4/479 від 09.01.2025 року, оскільки даний лист наявний у матеріалах справи №420/6963/25 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якому було відкрито, ще 25.03.2025 року (суддя Катаєва Е.В.) та був поданий Одеською митницею серед додатків на відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання, призначене на 03.03.2026 було перенесено на 17.03.2026 року у зв'язку із технічними проблемами в роботі мережі «Інтернет» та неможливістю фіксування судового засідання в підсистемі «ВКЗ».
04.03.2026 року Державна митна служба подала суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог;
04.03.2026 року представник позивача подала заперечення на клопотання Одеської митниці про залишення позову без розгляду, у яких, зокрема, зазначила, що повторне подання клопотання з тих самих підстав, які вже були предметом судового розгляду, фактично є спробою Одеської митниці "оскаржити" ухвалу суду від 12.02.2026 року в непередбачений законом спосіб. Відповідач у своєму клопотанні знову не зазначає конкретної дати, коли, на його думку, позивачка фактично та належним чином отримала лист , яким Одеська митниця написала Держмитслужбі України не продовжувати контракт , не вказуючи жодних на це обґрунтувань, не надано підтверджень вручення (поштових фіскальних чеків, описів вкладення або підписів про ознайомлення з цим листом. Аргументи про "пасивну поведінку" Позивачки протягом 11 місяців не спростовують того факту, що обов'язок належного ознайомлення працівника з документами, які стосуються реальних причин звільнення покладено законом саме на роботодавця. Оскільки відповідач цей обов'язок не виконав, термін звернення до суду не може вважатися пропущеним
09.03.2026 року Держмитслужба України подала клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом.
Зміст клопотання є аналогічним змісту клопотання Одеської митниці від 02.03.2026 року про залишення позову без розгляду.
17.03.2026 року представник позивача подала доповнення до заперечень на клопотання Одеської митниці, у яких зазначила, що у повторно поданому Відповідачем 1 клопотанні зазначено, що позивачка нібито була обізнана із змістом листа Одеської митниці до Державної митної служби України від 09.01.2025 №7.10-1/12-01/4/479, оскільки цей документ начебто містився у матеріалах іншої судової справи. Разом з тим зазначені твердження не відповідають дійсності та спростовуються отриманою на адвокатський запит адвоката Білак Н.І. відповіддю адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича №40/03-26 від 12.03.2026, який здійснював представництво інтересів позивачки у справі № 420/6963/25. У вказаній відповіді адвокат повідомив, що: 1) лист Одеської митниці до Державної митної служби України від 09.01.2025 № 7.10- 1/12-01/4/479 не використовувався для формування правової позиції у справі №420/6963/25; 2) зазначений документ не досліджувався судом у межах справи № 420/6963/25; 3) копія такого листа не надавалася клієнту ОСОБА_4 для ознайомлення, оскільки він не мав значення для предмета спору у відповідному провадженні. Таким чином, сам по собі факт формального долучення листа від 09.01.2025 № 7.10-1/12-01/4/479 до матеріалів іншої судової справи жодним чином не свідчить про обізнаність Позивачки із його змістом, а твердження відповідачів у цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях. Позивачка станом на момент розгляду справи № 420/6963/25 не мала зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, станом на сьогоднішній день реєстрація в зазначеній системі у позивачки також відсутня. Відтак, процесуальні документи по справі №420/6963/25 не могли бути доставлені позивачці в електронній формі через засоби ЄСІТС. Враховуючи те, що у межах справи № 420/6963/25 інтереси Позивачки представляв адвокат Шавров І.І.; весь обмін документами здійснювався через представника; позивачка особисто з матеріалами справи в суді не ознайомлювалася, покладаючись на правничу допомогу, позивачка не могла і не повинна була знати про існування та зміст листа від 09.01.2025 № 7.10-1/12-01/4/479 до моменту отримання відповіді на адвокатський запит адвоката Білак Н.І. від 18.11.2025 року.
17.03.2026 року представник позивача подала заперечення на клопотання Держмитслужби України про залишення позову без розгляду, зміст заперечень є майже аналогічним змісту заперечень та доповнень до заперечень на клопотання Одеської митниці.
Підготовче засідання, призначене на 17.03.2026 року було перенесено на 24.03.2026 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді М.М.Аракелян.
20.03.2026 року Держмитслужба України подала письмові пояснення щодо заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у яких, зокрема, зазначила, що оскільки Держмитслужба була залучена до участі у справі лише ухвалою від 12.02.2026, вона не реалізовувала своє право на подання клопотання про залишення позову без розгляду раніше. Наявність документа у матеріалах судової справи, ініційованої Позивачкою, автоматично робить її обізнаною (або такою, що повинна бути обізнаною) про зміст такого документа. Посилання на неналежну роботу адвоката чи відсутність Електронного кабінету не спростовують факту доступності документа для ознайомлення в суді.
У підготовчому засіданні 17.03.2026 року було оголошено перерву до 31.03.2026 року.
24.03.2026 року представник позивача подала письмові пояснення, у яких зазначила, що позиція ДМСУ повністю дублює позицію Одеської митниці. Повторне ініціювання питання, яке вже було предметом судового розгляду, є нічим іншим, як спробою перегляду судового рішення, що не підлягає оскарженню, та свідчить про зловживання процесуальними правам. Сама лише наявність документа в матеріалах іншої справи № 420/6963/25 не доводить факт обізнаності позивачки з його змістом. Позивач дізналася про існування та зміст листа лише після отримання адвокатом Білак Наталією відповіді на запит 12.03.2026. Твердження ДМСУ про «неналежну роботу адвоката» є безпідставним припущенням, яке не ґрунтується на фактах і потенційно шкодить діловій репутації представника. Позивач чи інший представник ніколи не заявляла про неналежність дій свого адвоката. ДМСУ стверджує, що позивачка мала знати про закінчення строку контракту. Позивачка підтверджує, що була ознайомлена з умовами контракту та Законом «Про державну службу». Саме тому вона мала законні очікування на його продовження, оскільки Митний кодекс передбачає продовження контракту за умови позитивного оцінювання, яке Позивачка мала. Жоден нормативний акт не дає права керівнику митниці направляти суб'єктивні листи-заперечення без належного правового обґрунтування.
31.03.2026 року представник позивача подала клопотання, у якому просить суд:
- визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними;
- поновити строк звернення до адміністративного суду;
- відмовити у задоволенні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування клопотання, зокрема, зазначено, що у справах щодо звільнення з публічної служби ключове значення має не лише факт існування наказу, а й реальне ознайомлення особи з його змістом, мотивами та підставами, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду. Наказ Державної митної служби України від 13.01.2025 № 18-о не містив жодного обґрунтування чи мотивів звільнення Позивачки, окрім формального посилання на закінчення строку контракту. Водночас фактичні причини непродовження контракту, позиція Одеської митниці щодо недоцільності його продовження, наявність листа від 09.01.2025, яким фактично ініційовано непродовження служби не були відображені у самому наказі, а стали відомі позивачці виключно з листування відповідачів, отриманого значно пізніше, тобто 24.11.2025. Таким чином, до моменту отримання відповідних документів позивачка була об'єктивно позбавлена можливості зрозуміти реальні підстави звільнення та сформувати правову позицію для захисту своїх прав. Фактично позивачка дізналася про порушення своїх прав лише 24.11.2025, після отримання відповіді Державної митної служби України на адвокатський запит Білак Н. Саме з цього моменту стало відомо, що: Одеська митниця не ініціювала продовження контракту; натомість направила лист із проханням не розглядати питання продовження; такі дії не були обґрунтовані жодними об'єктивними причинами; саме ці дії стали безпосередньою причиною видання наказу про звільнення. До цього моменту позивачка: отримувала лише формальні відповіді; не була повідомлена про наявність листа; не мала доступу до матеріалів, що фактично визначили її звільнення. Отже, лише з 24.11.2025 виникла можливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та порушенням прав позивачки, що відповідає підходу Верховного Суду щодо моменту початку перебігу строку. Наявність листа у іншій справі не підтверджує жодним чином факту ознайомлення позивачки з його текстом. Таке твердження спростовується запереченнями наданими на клопотання відповідачів та листом адвоката від 12.03.2026 року на адвокатський запит адвоката Білак Наталії Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 № 05/03 від 05.03.2026 щодо обставин ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами справи № 420/6963/25. Позивачка та її представник належним чином повідомили відповідачів про необхідність направлення всієї кореспонденції, що стосується позивачки, на електронну адресу адвоката. Зокрема, у адвокатському запиті від 16.01.2025 прямо зазначено: прохання повідомити про результати розгляду на електронну адресу представника; додатково наголошено, що у зв'язку зі станом здоров'я позивачки, що унеможливлює повноцінне користування нею електронною поштою,
усі документи повинні направлятися саме представнику. Таким чином, відповідачі були належним чином повідомлені: про наявність представника; про спосіб комунікації; про необхідність направлення всієї інформації саме адвокату. Однак, всупереч зазначеному: відповідачі не забезпечили належного направлення всіх документів представнику; не довели до відома позивачки ключові документи, зокрема лист, який містив фактичні підстави непродовження контракту; створили ситуацію, за якої істотна інформація була прихована. Такі дії (бездіяльність) призвели до того, що Позивачка: не була своєчасно поінформована про реальні підстави свого звільнення; була позбавлена можливості своєчасно реалізувати право на звернення до суду; фактично дізналася про порушення своїх прав лише після отримання відповіді на адвокатський запит. Більше того, навіть за твердженням відповідача про направлення певних документів на електронну адресу Позивачки, такі дії не можуть вважатися належним повідомленням, оскільки: відповідач був обізнаний про представництво; мав пряму вказівку направляти документи саме адвокату; проігнорував таку вимогу без будь-яких правових підстав. Отже, неналежне повідомлення позивачки та її представника є самостійною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки саме відповідач створив перешкоди для реалізації права на судовий захист. Позовні вимоги позивача не зводяться до формального оскарження наказу. Вимога сформульована як: “визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 13.01.2025 № 18-о про звільнення як такий, що прийнятий на підставі неправдивої, неповної та упередженої інформації, а також у зв'язку з істотним порушенням трудових та соціальних гарантій позивача». Отже вимога про скасування наказу є похідною; вона випливає з протиправних дій та бездіяльності відповідачів; без встановлення цих обставин неможливо оцінити законність самого наказу. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. При цьому законодавець прямо передбачає, що у спорах щодо проходження та звільнення з публічної служби застосовується спеціальний строк, однак ключовим є саме момент дізнання про порушення. При розгляді клопотання представник просить суд також врахувати дію воєнного стану в Україні; складні життєві обставини позивачки ( в тому числі те, що позивачка самостійно виховує дитину з інвалідністю; тяжкий психоемоційний стан після незаконного звільнення), системне порушення прав зі сторони відповідачів та ненадання інформації з боку відповідачів. У сукупності ці обставини свідчать про об'єктивні та поважні причини, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Таким чином строк звернення до суду повинен обчислюватися з моменту фактичного дізнання про порушення прав; позивачка діяла добросовісно та вживала всіх можливих заходів для захисту своїх прав; пропуск строку (якщо він формально встановлений) просить вважати поважним.
У підготовчому засіданні 31.03.2026 року було оголошено перерву до 02.04.2026 року у зв'язку із необхідністю ознайомитись із вищезазначеним клопотанням.
02.04.2026 року Одеська митниця подала заперечення на клопотання позивача, у яких, зокрема, зазначила, що жодних належних доказів того, що у період із січня 2025 року до листопада 2025 року позивач об'єктивно не могла звертатися із запитами, витребувати документи, ознайомитися з матеріалами іншої судової справи, звернутися до суду хоча б із мінімально сформульованими вимогами або вчинити інші дії для захисту свого права, до суду не надано. Така поведінка свідчить не про наявність об'єктивно непереборних перешкод, а про тривале зволікання з реалізацією права на судовий захист. Із самої заяви позивача про поновлення строку звернення до суду вбачається не належне та безперервне вжиття заходів для захисту свого права, а навпаки - тривала пасивна поведінка і звернення за інформацією лише після значного спливу часу. Позивачка у клопотанні від 31.03.2026 сама зазначає, що, за її версією, про порушення своїх прав вона дізналася лише 24.11.2025 після отримання відповіді на адвокатський запит. Зі змісту самої заяви не вбачається системного, регулярного та своєчасного вчинення позивачем або її представником дій, спрямованих на з'ясування підстав звільнення чи витребування документів, які, за твердженням позивача, були необхідні для звернення до суду Саме по собі пізніше направлення поодиноких адвокатських запитів не може автоматично свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки поважними у розумінні процесуального закону є лише такі обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та реально унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Суд поновлює пропущений строк лише за наявності поважних причин, а у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлено спеціальний місячний строк звернення до суду; якщо ж підстави, наведені у заяві про поновлення строку, будуть визнані неповажними, позов підлягає залишенню без розгляду. Контракт про проходження державної служби № 3 було укладено 20.01.2022 на строк з 21.01.2022 до 20.01.2025, а наказом від 13.01.2025 № 18-о позивача звільнено 20.01.2025 у зв'язку із закінченням строку дії контракту та строку призначення на посаду. Закон України «Про державну службу» прямо передбачає, що державна служба припиняється, зокрема, у разі закінчення строку призначення на посаду, а у разі призначення на посаду з укладанням контракту державний службовець звільняється в останній день строку дії контракту. Отже, незалежно від подальшого ознайомлення з внутрішнім листуванням між відповідачами, позивач була обізнана і про строковий характер контракту, і про дату його закінчення, і про сам факт звільнення ще у січні 2025 року. Пізніше отримання внутрішньої службової переписки не створює нового порушення права та не змінює початку перебігу строку звернення до суду, а лише, за версією позивача, доповнює її аргументацію щодо вже відомого рішення. Щодо посилань представника Позивача на воєнний стан в Україні, виховання дитини з інвалідністю та тяжкий психоемоційний стан як на підстави поважності пропуску строку звернення до суду, Одеська митниця зазначає, що наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність об'єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду та не підтверджують неможливість вчинення процесуальних дій у встановлений законом строк. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України поновлення пропущеного процесуального строку допускається лише у разі визнання судом причин його пропуску поважними, а за статтею 77 КАС України саме сторона, яка посилається на відповідні обставини, повинна їх довести належними та допустимими доказами. При цьому введення воєнного стану в Україні не зупинило здійснення правосуддя, оскільки суди продовжують діяти, а повноваження судів в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені. Верховний Суд також послідовно виходить із того, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку; для цього необхідно навести конкретні обставини, які виникли внаслідок воєнного стану та об'єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду.
У підготовчому засіданні 02.04.2026 року було оголошено перерву до 07.04.2026 року у зв'язку із оголошенням у м.Одесі повітряної тривоги.
У судовому засіданні 07.04.2026 року судом на обговорення поставлені клопотання відповідачів та представника позивача.
Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотань про залишення позову без розгляду та просила поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.
Представники відповідачів - відмовити у задоволенні клопотання представника позивача та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідачів та позивача, суд зазначає наступне.
Щодо клопотання представника позивача.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач просить суд скасувати наказ відповідача про її звільнення від 13.01.2025 року, позов поданий 01.12.2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що наказ від 13.01.2025 року був надісланий позивачці на електронну адресу позивача 15.01.2025 року, що убачається з листа Одеської митниці від 15.01.2025 року з додатками та Протоколу про доведення до Оксани Чернявської документу.
ОСОБА_1 не заперечує отримання наказу у січні 2025 року на електронну адресу.
Позивач, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Позивач у даній справі окрім скасування наказу від 13.01.2025 року, поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність Одеської митниці, що виразилися у:
відмові надати ОСОБА_2 щорічну відпустку та відпустки відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відпустки»;
невиплаті матеріальної допомоги на оздоровлення;
нерозгляді заяв ОСОБА_2 про продовження строку дії контракту;
безпідставному не направленні до Державної митної служби України документів та пропозицій щодо продовження контракту позивача;
визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці, що полягає у: нерозгляді пропозиції начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ОСОБА_2 стосовно продовження строку контракту; не направленні до Державної митної служби України документів та пропозицій щодо продовження контракту; ненаданні належного адміністративного рішення;
визнати протиправними дії начальника Одеської митниці, що полягали у направленні до ДМСУ листа №7.10-1/12-01/4/479 від 09.01.2025 з проханням не розглядати питання продовження контракту, як такими що є необґрунтованими, упередженими та такими, що мають ознаки дискримінації;
визнати дії Одеської митниці щодо відмови та перешкоджання продовженню контракту позивача такими, що містять ознаки дискримінації та порушують принцип рівності прав державного службовця;
зобов'язати Одеську митницю після поновлення ОСОБА_2 на посаді забезпечити реалізацію її права на щорічну основну відпустку за 2025 рік, у тому числі шляхом фактичного надання відпустки у погоджені з Позивачем строки із невиплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу;
зобов'язати Одеську митницю: повторно та належним чином розглянути заяви ОСОБА_2 про продовження дії контракту строком на три роки на посаді начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, підготувати та направити до Держмитслужби України мотивоване подання, забезпечивши неупереджений, недискримінаційний та законний розгляд цього питання;
визнати дії Одеської митниці такими, що містять ознаки дискримінації.
У судовому засіданні 07.04.2026 року на запитання суду представник позивача Шавров І.І. зазначив, що він під час розгляду справи №420/6963/25 не повідомляв ОСОБА_1 про існування листа Одеської митниці до Державної митної служби України від 09.01.2025 №7.10- 1/12-01/4/479, оскільки цей лист не стосувався предмету спору у цій справі.
Суд констатує, що оскаржуваний наказ не містить посилань на вищезазначений лист.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернулася до Державної митної служби України із адвокатським запитом від 18.11.2025 року, на що отримала лист від 24.11.2025 року, у якому зазначено, що:
- від Одеської митниці, її керівництва та інших підрозділів будь-яких офіційних звернень, подань, листів, службових записок або інших документів щодо необхідності внесення змін до наказу Держмитслужби від 13.01.2025 № 18-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » до Державної митної служби України не надходило;
- документи про продовження дії контракту з ОСОБА_3 на новий строк з огляду на закінчення попереднього контракту, Одеською митницею не направлялися.
- Одеською митницею до Держмитслужби направлено лист від 09.01.2025 № 7.10-1/12-01/4/479.
В додатки до листа надано копію листа Одеської митниці від 09.01.2025 № 7.10-1/12-01/4/479 на ім'я В.о.голови Держмитслужби України «Про продовження строку дії контракту ОСОБА_3 », у якому мітиться прохання не розглядати питання продовження строку дії контракту про проходження державної служби від 20.01.2022 № 3, укладеного з ОСОБА_3 на посаді начальника митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці.
Відповідачі не заперечують, що до 24.11.2025 року лист Одеської митниці до Держмитслужби України від 09.01.2025 року позивачці не надсилався та його зміст не був доведений до відома ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що до отримання відповіді Державної митної служби України на адвокатський запит - 24.11.2025 року, позивачці не було відомо, що Одеська митниця надіслала Держмитслужбі України лист від 09.01.2025 року, не ініціювала передбачених законом дій щодо розгляду її заяви про продовження дії контракту.
Отже до цього моменту ОСОБА_1 об'єктивно не могла встановити причинно-наслідковий зв'язок між відмовами у відпустці, ненарахуванням допомоги на оздоровлення, нерозглядом її заяв та подальшим звільненням.
Згідно ст.118, ч.ч.1,3,4 ст.121 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив, що вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду належить до дискреційних повноважень національних судів, але ці повноваження не є необмеженими.
Велика Палата, посилаючись на практику ЄСПЛ, сформулювала такі ключові орієнтири для поновлення строку подання адміністративного позову:
1. Доступ до суду має бути реальним і ефективним: особа повинна мати чітку та практичну можливість оскаржити дії, що порушують її права. Це відповідає принципу верховенства права в демократичному суспільстві
(справа «Белле проти Франції» / Bellet v. France).
2. Обмеження права на судовий захист не повинні порушувати його суть: такі обмеження мають бути законними, доцільними та пропорційними
(справа «Мушта проти України»).
3. Механічне застосування строків без урахування обставин конкретної справи може бути непропорційним і позбавляти особу доступу до ефективного правового захисту
(справа «Станьо проти Бельгії» / Stagno v. Belgium).
Враховуючи обставини даної справи у їх сукупності, доводи, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом (зокрема необізнаність із змістом листа Одеської митниці від 09.01.2025 року та те, що вона самостійно виховує дитину з інвалідністю), суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду із даним позовом на підставі ч.1 ст.121 КАС України, визнавши причини пропуску строку поважними.
Щодо клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.14 ст.123 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач заявила про поновлення троку звернення до суду з позовом.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про поважність пропуску строку та поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у даній справі, у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 118, 121, 122, 123, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,-
Клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Одеської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнавши поважними причини його пропуску.
У задоволенні клопотань Одеської митниці та Державної митної служби України про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 13 квітня 2026 року.
Суддя М.М. Аракелян