про зміну способу і порядку виконання судового рішення
10 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2153/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 24 березня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - стягувач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - боржник, ТУ ССО у Луганській області) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, із зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати та виплатити стягувачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум, на стягнення з боржника на користь стягувача нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року в сумі 318260,37 грн та компенсації податку з доходів фізичних осіб у сумі 57286,87 грн, що разом становить 375547,24 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22, яке набрало законної сили 18 січня 2024 року, зобов'язано ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
Однак станом на 24 березня 2026 року рішення суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22 не виконано.
Стягувач вважає, що невиконання рішення суду протягом більше ніж два роки з дня набрання ним законної сили є підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою від 27 березня 2026 року заяву про зміну порядку виконання судового рішення у справі призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 10 квітня 2026 року; запропоновано ТУ ССО у Луганській області подати суду відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/2153/22; витребувано від ТУ ССО у Луганській області докази.
Від ТУ ССО у Луганській області 08 квітня 2026 року надійшов відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/2153/22, в якому боржник заперечує проти зміни порядку та способу виконання рішення суду та зазначає, що виконання рішення суду у справі № 360/2153/22 залежить від бюджетного фінансування, тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті суми невиплаченої додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, ТУ ССО у Луганській області вважає безпідставними аргументи ОСОБА_1 , наведені в його заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 360/2153/22.
ТУ ССО у Луганській області, що є бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, обраховано та направлено розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня - Службі судової охорони бюджетний запит на виділення коштів на виконання рішення суду, що включає суму винагороди, що підлягає нарахуванню ОСОБА_1 та компенсацію податку на доходів фізичних осіб, а саме: за 5 днів лютого 2022 року - 5357,14 грн, за 31 день березня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів квітня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день травня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів червня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день липня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день серпня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів вересня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день жовтня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів листопада 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день грудня 2022 року - 30000,00 грн, за 20 днів січня 2023 року - 19354,84 грн. При цьому за січень 2023 року частково виплачена сума у розмірі 6451,61 грн.
Потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/2153/22 склала 445564,52 грн, у тому числі: додаткова винагорода - 318260,37 грн, компенсація ПДФО - 57286,87 грн, ЄСВ - 70017,28 грн. У вказаному розрахунку обчислено помісячно суму грошових коштів, що підлягає виплаті стягувачу, та вказано загальну потребу у коштах з урахуванням розрахункових на суму грошового забезпечення обов'язкових платежів до державного бюджету.
Враховуючи норми чинного законодавства, виплата доходу фізичній особі ОСОБА_1 податковим агентом (Територіальним управлінням) передбачає одночасну сплату до бюджету коштів (податку з доходів фізичних осіб 57286,87 грн та військового збору 15913,02 грн). А, враховуючи встановлений порядок виконання рішень (у межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя»), стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм Податкового кодексу України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов'язань, а саме: одночасну сплату податків з доходу, що виплачується.
Згідно з листами, що долучаються до матеріалів, ТУ ССО у Луганській області неодноразово направляло до центрального органу управління Служби судової охорони листи щодо виділення додаткових кошторисних призначень та бюджетних асигнувань за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень, зокрема, і для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/2153/22 в сумі 445564,52 грн, що включає в себе кошти: на нарахування та виплату додаткової винагороди нарахування та виплату компенсації ПДФО грн, нарахування та сплати Єдиного соціального внеску.
Від ОСОБА_1 08 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив ТУ ССО у Луганській області, в якій викладено пояснення, аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22, яке набрало законної сили 18 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 до ТУ ССО у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язано ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
За даними КП «ДСС» стягувачу 30 січня 2024 року видано виконавчий лист по справі № 360/2153/22 про зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) із заявою від 13 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 360/2153/22.
Начальником Відділу 25 червня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75390163 з виконання виконавчого листа по справі № 360/2153/23; визначено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 28400 грн; копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 75390163 завершено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону - невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника).
Наданими в додаткові матеріали справи доказами підтверджено, що на виконання рішення суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22 ТУССО у Луганській області здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року в загальному розмірі 318260,37 грн, складено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (рішення суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22) б/д та б/н, згідно з яким загальна потреба за КЕКВ 2800 складає 445564,52 грн, у тому числі: додаткова винагорода - 318260,37 грн, компенсація ПДФО - 57286,87 грн, єдиний внесок - 70017,28 грн, який листом від 22 грудня 2023 року № 43.07-253/ССО направлено до Служби судової охорони.
На підтвердження вжиття ТУССО у Луганській області залежних від нього заходів з метою отримання коштів на виконання рішення суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22 боржником в додаткові матеріали справи надано листи та доповідні записки, направлені до Служби судової охорони, про потребу в коштах та виділення кошторисних призначень та асигнувань на виконання цього рішення, а саме: від 20 лютого 2025 року № 43.07-34/ССО, від 11 березня 2025 року № 43.07-49/ССО, від 01 травня 2025 року № 43.07-99/ССО, від 08 травня 2025 року № 43.07-109/ССО, від 24 липня 2025 року № 43.07-164/ССО, від 29 серпня 2025 року № 43.07-194/ССО, від 17 вересня 2025 року № 43.07-205/ССО, від 15 жовтя 2025 року № 43.07-232/ССО, від 14 листопада 2025 року № 43.07-258/ССО, від 15 грудня 2025 року № 43.07-291/ССО, від 30 січня 2026 року № 43.07-36/ССО, від 25 лютого 2026 року № 43.07-62/ССО, якими підтверджено, що боржник постійно звертається до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня за отриманням відповідних асигнувань для виплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду коштів.
Служба судової охорони листами від 11 січня 2024 року № 01.30-02.2-98, від 22 квітня 2024 року № 01.30-02.2-1154/вн, від 10 січня 2025 року № 01.30-02.2-76/вн, від 12 лютого 2025 року № 01.30-02.2-471/вн, від 06 червня 2025 року № 01.30-02.2-1633/вн, від 28 жовтня 2025 року № 01.30-02.2-2925/вн, від 24 грудня 2025 року № 01.30-02.2-3498/вн, від 13 січня 2026 року № 01.30-02.2-94/вн, від 02 лютого 2026 року № 01.30-02.2-493/вн, повідомила, що відповідно до розпорядження Служби судової охорони (далі - Служба) від 05.01.2024 № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями», з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду. Видатки на виконання судових рішень у Службі здійснюються за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6973,6 тис. грн. Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби центральним органом управління Служби затверджено кошторис на 2024 рік територіальним управлінням Служби за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6720,8 тис. грн. Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби центральним органом управління Служби затверджено кошторис на 2025 рік територіальним управлінням Служби за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Службі затверджено кошторис на 2026 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6094,4 тис. грн. Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби центральним органом управління Служби затверджено кошторис на 2026 рік територіальним управлінням Служби за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Також у листах вказано, що Служба судової охорони продовжує проводити відповідну роботу щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, Службою листами від 12 січня 2024 року № 30/01.30-02.2-63, від 01 лютого 2024 року № 30/01.30-02.2-176, від 15 квітня 2024 року № 30/01.30-02.2-565, від 10 січня 2025 року № 30/01.30-02.2-36, від 10 лютого 2025 року № 30/01.30-02.2-158, від 30 червня 2025 року № 30/01.30-02.2-703, від 09 липня 2025 року № 30/01.30-02.2-822, від 11 серпня 2025 року № 30/01.30-02.2-965, від 10 вересня 2025 року № 30/01.30-02.2-1094, від 09 жовтня 2025 року № 30/01.30-02.2-1196, від 22 грудня 2025 року № 30/01.30-02.2-1512, від 10 лютого 2026 року № 30/01.30-02.2-153, надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме за датою набуття рішенням суду законної сили.
Окрім того, листом від 09 лютого 2024 року № 11-4208/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України повідомила Службі судової охорони, що ураховуючи обмеженість фінансового ресурсу, передбаченого ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів на 2024 рік за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», рішення судів мають виконуватись у межах передбаченого обсягу видатків за вказаною бюджетною програмою.
Листом від 06 травня 2024 року № 11-10867/24 «Про виконання рішень судів» ДСА України довела до відома, зокрема, Службі судової охорони, що виконання судових рішень на користь судів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя необхідно здійснювати за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
До того ж, листом від 14 червня 2024 року № 11-12690/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що Міністерством фінансів України не підтримано пропозиції ДСА України щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1318 млн. гривень, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Листом від 30 липня 2024 року № 11-15251/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України повідомила, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» видатки в розмірі 10,0 млн. грн. розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі. Також, повідомлено, що ДСА України листом від 22.07.2024 № 11-14862/24 повторно звернулося до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією шодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 428,43 млн.
Листом від 14 лютого 2025 року № 11-3300/25 ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що всі затверджені за Програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі. ДСА України листом від 03 лютого 2025 року № 11-2404/25 звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1 495,2 млн грн, в якій врахована потреба Службі судової охорони в сумі 1 346,5 млн гривень.
Листами від 17 березня 2025 року № 11-5283/25, від 21 квітня 2025 року № 11-7994/25, від 26 травня 2025 року № 11-10499/25 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома Голови Служби судової охорони, що немає можливості виділити додаткові бюджетні асигнування.
Вказані обставини свідчать, що ТУ ССО у Луганській області в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як встановлено судом з описаних вище доказів, на виконання рішення суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/2153/22 ТУ ССО у Луганській області нараховано ОСОБА_1 318260,37 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 30000,00 гривень на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
З дати набрання рішенням суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22 законної сили пройшло більше двох років. Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість стягувачу не сплачена.
Більш того постанова начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 75390163 вказує на відсутність у стягувача можливості отримати реальне виконання рішення суду від 18 грудня 2023 року по справі № 360/2153/22 у межах процедури виконавчого провадження, установленої Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», а також, що загальний порядок виконання цього судового рішення не дав очікуваних результатів.
Отже, наведені обставини свідчать про існування підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22.
Щодо тверджень ТУ ССО у Луганській області про неможливість такої зміни способу і порядку виконання рішення суду, мотивованих правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а, від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а, від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20 та від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18, то суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що вказані правові позиції є нерелевантними до спірних правовідносин внаслідок зміни їх правового врегулювання. Тому такі твердження боржника судом відхиляються як безпідставні.
Щодо тверджень ТУ ССО у Луганській області, що стягнення всієї нарахованої на виконання рішення суду суми заборгованості призведе до порушення норм Податкового кодексу України, суд зазначає таке.
Підпунктом 14.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Абзацами першим, другим пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За змістом підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
У постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Системний аналіз пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи оподатковуваний дохід, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених Податковим кодексом України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що нараховані на виконання рішення суду кошти в сумі 318260,37 грн підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Щодо вимог ОСОБА_1 про необхідність стягнення на його користь донарахованих на виконання рішення суду сум разом із сумою компенсації податку на доходи фізичних осіб, яка виплачується відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то суд вважає їх безпідставними, оскільки зміна способу і порядку виконання рішення суду може здійснюватися виключно в межах предмету позову, що перебував на розгляді та вирішенні суду.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду з виходом за межі предмети позову призведе до зміни суті рішення суду, що положеннями статті 378 КАС України не передбачено.
У свою чергу питання щодо виплати ОСОБА_1 компенсації податку на доходи фізичних осіб, що підлягає утриманню з нарахованої відповідно до Постанови № 168 додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, не входили до предмету доказування по справі № 360/2153/22, а суд не повноважний вирішувати це питання на стадії виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду в частині зобов'язання ТУ ССО у Луганській області виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 30000,00 гривень на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року на стягнення з ТУ ССО у Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 318260,37 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 360/2153/22 в частині зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум, на стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 318260,37 грн (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 37 коп.) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Cуддя К.О. Пляшкова