13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/33144/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2025 року № 0411680707 винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким ФОП ОСОБА_1 були нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 617635,20 грн.
В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено наявність у нього програмного реєстратора розрахункових операцій, що виключає можливість одночасного висновку про його незастосування при здійсненні розрахункових операцій. Позивач зазначає, що отримання коштів від клієнтів здійснювалось із використанням мобільного застосунку «Термінал» банку, при цьому такі надходження відображені у банківських виписках та враховані ним у податковій звітності, а отже не призвели до порушення податкового обліку чи заниження податкових зобов'язань. На думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано фінансові санкції за п. 1 ст. 17 Закону №265, оскільки відсутні належні докази вчинення саме тих порушень, які передбачені цією нормою. Крім того, позивач наголошує, що контролюючий орган безпідставно кваліфікував дії як такі, що вчинені повторно, поділивши одне правопорушення на декілька. У зв'язку з цим позивач вважає неправомірним застосування підвищених штрафних санкцій. Окремо позивач зазначає, що станом на момент складення акту перевірки він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати його повторним, а також вказує на недопустимість подвійного притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, посилаючись на положення статті 61 Конституції України. Також позивач звертає увагу на те, що як платник єдиного податку другої групи, який не є платником ПДВ, він підпадає під дію спеціальних (зменшених) розмірів відповідальності у період воєнного стану, однак відповідачем це враховано не було.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/33144/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Позивачем на виконання ухвали від 14.07.2025 подано заяву на усунення недоліків позовної заяви. До заяви позивачем долучено докази сплати судового збору.
Таким чином, недоліки позову, встановлені ухвалою суду, були усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 24.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/33144/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними, зазначаючи, що фактична перевірка була проведена у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі належного наказу та з дотриманням встановленої процедури. Відповідач наголошує, що перевірка проводилась у присутності позивача, який був ознайомлений з відповідними документами, а її результати оформлені актом перевірки, що є належним носієм доказової інформації. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач здійснював розрахункові операції без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми, що підтверджується, зокрема, банківськими виписками про надходження коштів. На думку відповідача, такі дії прямо порушують вимоги пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265, якими встановлено обов'язок суб'єкта господарювання проводити розрахункові операції через РРО/ПРРО та надавати покупцю відповідний розрахунковий документ. Відповідач також зазначає, що законодавство не пов'язує обов'язок застосування РРО/ПРРО із фактом відображення доходів у податковій звітності чи сплатою податків, а тому доводи позивача щодо відсутності податкових порушень не впливають на правомірність застосування фінансових санкцій. Крім того, відповідач вказує, що відсутність або неналежне оформлення розрахункового документа не може вважатися належним виконанням вимог закону, а відтак є самостійною підставою для притягнення до відповідальності. Посилаючись на норми статті 17 Закону №265, відповідач вважає застосовані штрафні санкції правомірними, оскільки встановлено факт невиконання позивачем обов'язку щодо проведення розрахункових операцій через ПРРО та видачі розрахункових документів, а доводи позивача зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та не спростовують встановлених перевіркою обставин. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , автосервіс «Віпкар», щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена працівниками ГУ ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Сім'ї Хохлових, 9 А, автосервіс «Віпкар», на підставі наказу №1900-п від 13.03.2025 року та направлень на перевірку від 09.04.2025 року №10134/26-15-07-07-03 та №10135/26-15-07-07-03.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.04.2025 року №32943/Ж5/26/15/07/3126312178, яким встановлені порушення:
-пункту 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з підстав непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій та невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту за операціями, що, за висновками контролюючого органу, здійснювалися через POS-термінал, встановлений на телефон (мобільний смартфон) як застосунок, на загальну суму 411 790,13 грн., у тому числі перша транзакція 07.12.2023 у сумі 100,00 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що проведення розрахункових операцій здійснювалося без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка, а підставою для такого висновку стали банківські виписки, відповідно до яких протягом періоду з 01.10.2023 по 09.04.2025 через зазначений термінал надійшло транзакцій на загальну суму 411 790,13 грн., у тому числі перша транзакція 07.12.2023 у сумі 100,00 грн.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0411680707 від 05.05.2025, яким за порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 617 635,20 грн.
Штрафна санкція визначена відповідачем за правилами пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР як 100 відсотків суми за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків суми за кожне наступне порушення, у зв'язку з чим загальний розмір штрафних (фінансових) санкцій склав 617 635,20 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами абзацу 1 підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно вимог абзацу 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Судом встановлено, що на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві було видано наказ «Про проведення фактичних перевірок» від 13.03.2025 року №1900-п, яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , автосервіс «Віпкар», щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).
Абзацом 9 статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закон №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.
Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2).
У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту:
проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському обєкті такого субєкта господарювання,
застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
У спірному випадку, в акті перевірки зазначено, що мало місце проведення розрахункових операцій без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та ненадання розрахункового документа встановленого зразка, а підставою для такого висновку стали банківські виписки про надходження коштів через POS-термінал, встановлений на телефон (мобільний смартфон) як застосунок, на загальну суму 411 790,13 грн., у тому числі перша транзакція 07.12.2023 у сумі 100,00 грн.
У подальшому, на підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0411680707 від 05.05.2025, яким за порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 617 635,20 грн.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
непроведення розрахункової операції через РРО;
невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме за отримання коштів через POS-термінал, встановлений на телефон (мобільний смартфон) як застосунок, за умови, що позивачем надано програмний реєстратор розрахункових операцій, а розрахункові операції відображені у банківських виписках та враховані у податковій звітності.
Суд наголошує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за наявності самого лише факту надходження коштів на рахунок суб'єкта господарювання без належного доведення того, що конкретна розрахункова операція не була проведена через зареєстрований ПРРО та що покупцеві не було надано відповідний розрахунковий документ.
Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту.
Водночас, відсутність у матеріалах перевірки належних та допустимих доказів того, що позивачем фактично не проводилися розрахункові операції через ПРРО та не видавалися розрахункові документи, за умови, що сам по собі факт надходження коштів відображений у банківських виписках і не приховує сутності операцій, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме як за непроведення розрахункової операції чи невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відтак, наявність у позивача програмного реєстратора розрахункових операцій, відображення спірних надходжень у банківських виписках, а також врахування цих сум у податковій звітності не свідчать про приховування факту продажу товарів чи надання послуг та не підтверджують висновок контролюючого органу про непроведення розрахункових операцій через ПРРО.
Зокрема, з наявної в матеріалах справи інформації можливо ідентифікувати суб'єкта господарювання, період надходження коштів, суму операцій, спосіб їх проведення, а також те, що позивач не заперечував сам факт надходження коштів та посилався на використання мобільного застосунку «Термінал» від Приватбанку на підставі укладеного з банком договору.
Зауважень у податкового органу до позивача щодо не підтвердження проведених господарських операцій, безпідставності формування показників податкової звітності та правильності оподаткування відповідних сум доходу в акті перевірки та у відзиві не наведено, а доводи відповідача фактично зводяться до формального посилання на банківські виписки як на єдину підставу для застосування санкцій.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що зафіксовані контролюючим органом обставини, а саме отримання коштів через POS-термінал, встановлений на телефон (мобільний смартфон) як застосунок, конкретно у випадку, що розглядається у цій справі, не можуть вважатися приховуванням від належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно, відсутні підстави вважати, що позивачем допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР в частині непроведення розрахункових операцій через ПРРО та невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, що обумовлює висновок про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 абзацу 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року в справі №420/11790/22.
Щодо повторюваності правопорушення, суд виходить з наступного.
Як зазначалося судом вище, у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту:
проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання,
застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Суд враховує, що до позивача не застосовувалась фінансова відповідальність за пунктом 1 статті 17 вищевказаного Закону раніше, тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0411680707 від 05 травня 2025 року.
Крім того, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 його вперше було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 КУпАП, тобто вже після складення акта перевірки та після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а отже наведена обставина додатково може свідчити про відсутність повторність порушення у розумінні пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Згідно з пунктом 111.4 статті 111 Податкового кодексу України особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до пункту 112.5 статті 112 Податкового кодексу України підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено, що позивач повторно здійснив порушення, оскільки матеріали перевірки не містять відомостей щодо першого притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону, відповідно відсутня ознака повторюваності правопорушення. Саме по собі посилання відповідача на те, що перша транзакція була здійснена 07.12.2023 у сумі 100,00 грн., а інші транзакції відбувалися у подальшому, не свідчить про повторність у розумінні наведеної норми, оскільки повторність пов'язується не з кількістю операцій, а з попереднім притягненням до відповідальності у встановленому законом порядку.
Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо достатності самого лише акта перевірки та банківських виписок для підтвердження порушення, оскільки такі доводи не спростовують аргументи позивача про наявність у нього ПРРО, не підтверджують факту невидачі розрахункових документів за кожною конкретною операцією, не містять жодних відомостей про попереднє притягнення позивача до фінансової відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з порушеннями застосовується у зменшених розмірах, а саме 25 відсотків вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше, та 50 відсотків вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником єдиного податку другої групи та не є платником ПДВ, однак відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення ці обставини не були враховані, що додатково свідчить про протиправність визначення розміру фінансових санкцій.
Резюмуючи викладене суд зазначає, що відповідачем безпідставно ототожнено наявність банківських транзакцій із доведеним фактом непроведення розрахункових операцій через ПРРО, не доведено факту невидачі розрахункового документа, неправомірно застосовано підвищений розмір фінансової санкції як за повторне порушення та не враховано спеціальні положення Закону №265/95-ВР щодо зменшеного розміру відповідальності під час дії воєнного стану, тоді як доводи відповідача, викладені у відзиві, зазначених обставин не спростовують і ґрунтуються переважно на формальному тлумаченні норм матеріального права без належного підтвердження конкретних фактичних обставин порушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0411680707 від 05 травня 2025 року.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 4965,15 грн. (платіжна інструкція від 16.07.2025).
З огляду на те, що адміністративний позов задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4965,15 грн.
Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2025 року № 0411680707 винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким ФОП ОСОБА_1 були нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 617635,20 грн;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4965,15 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.