Справа № 487/1763/26
Провадження № 2/487/1847/26
13 квітня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Сухаревич З.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
В провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
10 квітня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить: забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом - судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва №487/1283/26 від 24.02.2026, а також постановами державного виконавця Железняк Н.О. від 09.04.2026 (про звернення стягнення на доходи у Військовій частині НОМЕР_1 та в ТОВ «КАПЛІТ ВГРО») - на час розгляду цивільної справи №487/1763/26. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та ТОВ «КАПЛІТ АГРО» тимчасово утриматися від будь-яких відрахувань з доходу на виконання постанов державного виконавця Железняк Н.О. від 09.04.2026 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 487/1763/26.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.
Судом встановлено, що 09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, що стягуються за судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.02.2026 року у справі № 487/1283/26, до 1/8 (або іншого обґрунтованого розміру) з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Отже між сторонами виник спір щодо розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, які були присудженні до стягнення з позивача на користь відповідача відповідно до чинного судового наказу.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили (Постанова КЦС ВС від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23).
Також у цій Постанові Касаційний суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Отже, судом можуть вживатися заходи забезпечення позову, передбачені пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України у разі оскарження боржником в судовому порядку виконавчого документу, відмінного від судового рішення (наприклад - виконавчого напису нотаріуса). Зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.
У цій справі предметом позову є вимога про зміну розміру аліментів, встановленого судовим наказом від 24.02.2026 року у справі № 487/1283/26, виданим Заводським районним судом міста Миколаєва.
Таким чином, спосіб забезпечення позову, який обраний позивачем не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Посилання заявника на незаконність дій державного виконавця щодо стягнення аліментів з двох джерел доходу та порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» через незупинення виконавчих дій, що порушує права позивача, не може бути підставою для забезпечення позову. Вказані обставини можуть бути підставою для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У разі задоволення позову ОСОБА_1 у новому розмірі аліменти сплачуватимуться з дня набрання рішенням законної сили, а тому запропонований захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення про задоволення позову і жодним чином не впливає на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Інші вимоги заявника - зупинення стягнення за постановами державного виконавця Железняк Н.О. від 09.04.2026 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 та ТОВ «КАПЛІТ АГРО» тимчасово утриматися від будь-яких відрахувань з доходу ОСОБА_1 , не належать до заходів забезпечення позову, передбачених ст. 150 ЦПК України.
Крім цього, згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб відсутні, а отже, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 261, 353, 354, 432 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 13 квітня 2026 року.
Суддя: З.М. Сухаревич