Справа № 619/5675/24
Провадження № 2/638/1231/26
Іменем України
13 квітня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого: судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 (поза межами суду),
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в режимі ВКЗ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом про про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.02.2015 року на її користь на утримання дитини в розмірі - 400 гривень щомісячно на частину усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % пожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15.01.2015 року. Мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.02.2015 з відповідача стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На теперішній час відповідач будь-якої іншої матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, основний тягар по утриманню сина лежить на неї. На даний час стан здоров'я позивачки погіршився, вона втратили роботу як ФОП, разом з дитиною вона вимушена змінити місце мешкання, отримавши статус ВПО, дитина перебуває у поганому психологічному стані, пригничена, потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, враховуючи ціни на продукти харчування, ліки, речі першої необхідності та загальне здорожчення життя, у зв'язку з чим збільшується потреба у її забезпеченні і позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення з відповідача аліментів з 400 гривень на частку від усіх його доходів.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03.02.2025 року цивільну справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 року цивільну справу прийнято до провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Після прийняття справи до провадження Шевченківським районним судом м. Харкова відзив на позовну заяву відповідачем не поданий. В матеріалах справи мається відзив на позовну заяву відповідача, який надійшов до Дергачівського районного суду Харківської області.
Представник позивача у судовому засідання позов підтримав, просив суд ухвалити заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явилися в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15.01.2015 року.
Позивач та відповідач від шлюбу маєть неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.02.2015 року (справа №619/5920/14-ц) з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 400 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
За обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягнені аліменти у розмірі 400 грн. на дитину щомісячно. Пред'явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у частину, позивачка фактично заявляє вимоги про збільшення розміру аліментів.
У Постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, щорозмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, здоров'я та матеріального становища дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред'явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.
Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обмежилася наданням суду копій паспорту, свідоцтва народження дитини, довідок ВПО, копії рішення суду від 09 лютого 2015 року про стягнення з відповідача аліментів. Крім того, надано довідки про доходи позивача, навчання сина, рахунки на його медичне обстеження, виписку про госпіталізацію дитини у лікувальному закладі у вересні 2023 року.
В якості доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань позивачкою надані платіжні інструкції про перерахунок відповідачем на її рахунок грошових коштів в якості аліментів, а також інформації про доходи відповідача у 1 та 2 кварталі 2024 року.
Інших доказів про доходи відповідача, стану здоров'я дитини, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішення суду у розмірі 400 грн. на дитину, на частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, позивачка зазначала, що на теперішній час відповідач будь-якої іншої матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшується потреба у її забезпечені і позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення з відповідача аліментів з 400 гривень на частку від усіх його доходів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 частину 2 статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Суд зазначає, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.
Матеріали справи не містять інформації у якому порядку виконується рішення суду від 09 лютого 2015 року (добровільно чи примусово, через органи державної виконавчої служби або приватним виконавцем). Разом з цим, позивачка не позбавлена можливості пред'явити виконавчий лист до виконання, у разі невиконання відповідачем вимог законодавства про виплату мінімального розміру аліментів на дитину.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі N 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другоїстатті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8статті 8 ЦПК Україниу порядку, передбаченомуЗаконом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації ( підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
Матеріали справи не містять інформації чи зверталася позивачка до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, враховуючи вищевказані зміни та положення Закону України від 17.05.2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
Також суд зазначає, Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 внесені зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, згідно яких розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Отже, доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного постійного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,13,80,81,141,263,265,268,278-279 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Головуючий суддя О.В. Шишкін