Справа № 201/36/25
Провадження № 2/201/402/2026
08 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради, про зобов'язання здійснювати постійний догляд за хворою особою, яка потребує постійного догляду,-
Стислий виклад позиції позивача
До Жовтневого районного суду міста Дніпра 03 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради, про зобов'язання здійснювати постійний догляд за хворою особою, яка потребує постійного догляду, в якому просила суд:
- Зобов'язати ОСОБА_3 , здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка за станом свого здоров'я потребує постійного догляду згідно висновку № 401 від 10 травня 2024 року виданого Лікарсько - консультативною комісією «Дніпровського центру первинної медико - санітарної допомоги № 2» Дніпровської міської ради.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, ОСОБА_3 являється її рідним та єдиним сином з 21 листопада 2019 року здійснює за нею постійний догляд за адресою: АДРЕСА_1 бо в силу свого віку та стану здоров'я вона потребує постійного догляду та турботи.
Згідно висновку № 401 від 10 травня 2024 року виданого Лікарсько - консультативною комісією «Дніпровського центру первинної медико - санітарної допомоги № 2» Дніпровської міської ради - за станом здоров'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду, бо дуже погано себе почуває, зовсім не може надати собі ради та потребує постійної уваги.
Останнім часом її син зухвало нехтує своїми обов'язками щодо піклування про неї, про свою матір, та щодо утримання її, як його матері, яка є непрацездатною особою і потребує матеріальної допомоги та щоденного піклування. В добровільному порядку відповідач відмовляється виконувати свої обов'язки щодо догляду за нею тому позивач пославшись на вимоги ст. 202 СК України просила позовні вимоги задовольнити (а.с.1-8).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 січня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (a.c.18).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до ч. 8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
07 січня 2025 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 19-20).
07 січня 2025 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 19-20).
Ухвалою судді від 08 січня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків (а.с. 21-22)
13 січня 2025 року позивачем подано заяву про усунення виявлених недоліків (а.с.24-27)
Ухвалою судді від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради, про зобов'язання здійснювати постійний догляд за хворою особою, яка потребує постійного догляду (а.с. 28- 29).
04 листопада 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволені.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надавали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Фактичні обставини встановленні судом
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.12)
10 травня 2024 року «Дніпровським центром первинної медико - санітарної допомоги № 2» Дніпровської міської ради надано висновок № 401 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 (а.с.9)
Надано акти проведення обстеження сім'ї від 13 червня 2024 року та акт про підтвердження факту постійного догляду за особою від 19 червня 2024 року (а.с.10-11).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив що на протязі півтора року він привозить продукти та допомагає ОСОБА_2 оскільки рідний син їй не допомагає.
Мотивувальна частина, позиція суду та застосовані норми права
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що предметом спору є зобов'язати сина здійснювати постійний догляд за матір'ю.
Відповідач є рідним сином позивачки, яка стверджує що останній ухиляється від виконання своїх обов'язків по догляду за нею та просить суд зобов'язати його здійснювати за нею постійний догляд.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам такі висновки викладені у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати:
- чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
- чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача
- чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
Позивач звертаючись до суду посилаючись на норми ч. 1 ст. 202 СК України просила зобов'язати сина здійснювати за нею постійний догляд.
Відповідно до частини 1 ст. 202 СУ України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
З огляду на вищенаведене позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки порушує питання про зобов'язання відповідача здійснювати за нею постійний догляд проте вимоги ст. 172 СУ України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Отже враховуючи вищенаведене, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволення позовних вимог у зв'язку з неправильно обраним позивачем способом захисту порушених прав. Окрім того суд роз'яснює позивачу, що відповідно до вимог ст. 172 СК України вона має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з сина на покриття витрат, пов'язаних із наданням їй піклування.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265,355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради, про зобов'язання здійснювати постійний догляд за хворою особою, яка потребує постійного догляду залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2026 року
Суддя С.О. Демидова