Справа № 201/7320/25
Провадження № 2/201/2308/2026
06 квітня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
До Соборного районного суду м. Дніпра 12 червня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 08.01.2025 року, відбулась дорожньо-транспортна пригода, у м. Дніпрі, на вул. Михайла Грушевського, б. 12, за участю автомобіля «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на попереду зупинившийся автомобіль «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , який після цього продовжив некерований рух та здійснив наїзд на попереду зупинившийся автомобіль «Toyota Hilux» р/н НОМЕР_3 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. ДТП сталася з вини водія автомобіля «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , що встановлено та підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2025 року, згідно із якою водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 та позивачу заподіяний матеріальний збиток, розмір якого визначений судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 у Висновку Експерта № 1093 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 07.02.2025 року (підготовлено для подання до суду), згідно із яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 180 306 грн. 00 коп., що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження у зв'язку із тим, що вартість відновлювального ремонту складає 232 584 грн. 81 коп., що не менше ринкової вартості автомобіля, а ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 в пошкодженому стані від ДТП визначена у розмірі 45 576 грн. 62 коп. А тому, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, що є різницею між вартістю автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 до ДТП 180 306 грн. 00 коп. та вартістю автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 після ДТП в пошкодженому стані у розмірі 45 576 грн. 62 коп., що становить 134 729 грн. 38 коп.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № AT/5831327 у ПАТ «НАСК «Оранта» зі строком дії з 17.10.2024 р. до 16.10.2025 р.
Умовами полісу № AT/5831327 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений у розмірі 160 000 грн. 00 коп., франшиза передбачена у розмірі 2 500 грн. 00 коп.
17.02.2025 року, ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 28 130 грн. 49 коп.
28.04.2025 року, ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила доплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 68 992 грн. 22 коп., а також виплатила пеню у розмірі 644 грн. 56 коп. за порушення строків здійснення виплати страхового відшкодування.
Таким чином, загальна сума виплати страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача склала 97 122 грн. 71 коп. (28 130 грн. 49 коп. від 17.02.2025 р. + 68 992 грн. 22 коп. від 28.04.2025 р.).
А тому, сума недоплати страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на свою користь становить 35 106 грн. 67 коп., яка розраховується як: 134 729 грн. 38 коп. (різниця між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП згідно Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 року) - 2 500 грн. 00 коп. (франшиза) - 97 122 грн. 71 коп. (виплачена страхова виплата) = 35 106 грн. 67 коп. А також позивач просить стягнути із ПАТ «НАСК «Оранта» штрафні санкції в порядку ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання по здійсненню виплати страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № AT/5831327, за порушення строків, а саме пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення, що становить 1 610,10 грн. та 3 % річних у розмірі 155,82 грн.
Із Відповідача-1 - ОСОБА_2 , як винуватця ДТП та особи відповідальної за завданий збиток, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі франшизи 2 500 грн. 00 коп., яка встановлена умовами полісу № AT/5831327 та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп., яка обґрунтовується погіршенням душевного і соціального благополуччя позивача, порушенням нормальних життєвих зв'язків, що зажадало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а також додаткових суттєвих витрат, що призвело до того, що позивач зазнав моральних страждань, так як були порушені звичайні життєві зв'язки через неможливість продовження нормального, звичайного життя, порушено його право власності, що завдало позивачу емоційних переживань у зв'язку з ДТП і ушкодженням його майна, позивачу була заподіяна душевна травма, а тому з урахуванням того, що в результаті ДТП був суттєво пошкоджений автомобіль позивача, то розмір моральної шкоди визначений у сумі 15 000 грн. 00 коп.
Крім цього, позивач просить стягнути із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» та відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі, які складаються із з витрат по оплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп., витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 6 000 грн. 00 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000 грн. 00 коп.
01.07.2025 р. ПАТ «НАСК «Оранта» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 . Відповідно до Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП, складає 34 923,59 грн. (з ПДВ) (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 66 150,58 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 923,59 грн.). ПАТ «НАСК «Оранта»17.02.2025 р. було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28 130,49 грн. (без ПДВ) (34 923,59 грн. - 4 293,10 грн. (ПДВ) - 2 500,00 грн. (франшиза)) на рахунок Довіреної особи. Загальна сума виплати страхового відшкодування, без урахування пені, склала 97 122 грн. 71 коп. (28 130,49 грн. від 17.02.2025 р. + 68 992,22 грн. від 28.04.2025 р.), замість необхідної на думку Позивача суми у 132 229,38 грн.
03.07.2025 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримав заявлені позовні вимоги.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду 16 червня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
Ухвалою судді від 16 червня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді від 11 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про витребування доказів у Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» Поліс № 228259718.
Ухвалою судді від 11 вересня 2025 року призначено у цивільній справі проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою судді від 29 січня 2026 року поновлено провадження у цивільній справі.
06 квітня 2026 року представник позивача до суду подав заяву про розгляд цивільної справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.
Представник ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 у судове засідання 06 квітня 2026 року не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. ПАТ «НАСК «Оранта» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що 08.01.2025 року, відбулась дорожньо-транспортна пригода, у м. Дніпрі, на вул. Михайла Грушевського, б. 12, за участю автомобіля «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на попереду зупинившийся автомобіль «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , який після цього продовжив некерований рух та здійснив наїзд на попереду зупинившийся автомобіль «Toyota Hilux» р/н НОМЕР_3 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України.
ДТП сталася з вини водія автомобіля «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , що встановлено та підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2025 року, згідно із якою водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
В результаті даної ДТП був пошкоджений автомобіль «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № AT/5831327 у ПАТ «НАСК «Оранта» зі строком дії з 17.10.2024 р. до 16.10.2025 р.
Умовами полісу № AT/5831327 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений у розмірі 160 000 грн. 00 коп., франшиза встановлена у розмірі 2 500 грн. 00 коп.
Загальна сума виплати страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача склала 97 122 грн. 71 коп. (28 130 грн. 49 коп. від 17.02.2025 р. + 68 992 грн. 22 коп. від 28.04.2025 р.).
З метою визначення розміру завданої шкоди внаслідок даного ДТП була проведена судовим експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. (Свідоцтво № 1382 від 30.10.2009 року видане Міністерством Юстиції України) судова експертиза, в порядку ст. ст. 102, 106 ЦПК України.
Згідно із складеним судовим експертом Висновком Експерта № 1093 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 07.02.2025 року, який підготовлено для подання до суду, в якому експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 та 385 КК України, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 180 306 грн. 00 коп., що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження у зв'язку із тим, що вартість відновлювального ремонту складає 232 584 грн. 81 коп., що не менше ринкової вартості автомобіля, а ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 в пошкодженому стані від ДТП визначена у розмірі 45 576 грн. 62 коп.
А тому, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, що є різницею між вартістю автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 до ДТП 180 306 грн. 00 коп. та вартістю автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 після ДТП в пошкодженому стані у розмірі 45 576 грн. 62 коп., що становить 134 729 грн. 38 коп., відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути із ПАТ «НАСК «Оранта» недоплачений розмір страхового відшкодування у розмірі 35 106 грн. 67 коп., який розраховується як: 134 729 грн. 38 коп. (різниця між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП згідно Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 року) - 2 500 грн. 00 коп. (франшиза) - 97 122 грн. 71 коп. (виплачена страхова виплата) = 35 106 грн. 67 коп. А також позивач просить стягнути із ПАТ «НАСК «Оранта» штрафні санкції в порядку ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання по здійсненню виплати страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № AT/5831327, за порушення строків, а саме пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення, що становить 1 610,10 грн. та 3 % річних у розмірі 155,82 грн.
Із Відповідача-1 - ОСОБА_2 , як винуватця ДТП та особи відповідальної за завданий збиток, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі франшизи 2 500 грн. 00 коп., яка встановлена умовами полісу № AT/5831327 та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Крім цього, позивач просить стягнути із відповідачів ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 судові витрати по справі, які складаються із з витрат по оплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп., витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 6 000 грн. 00 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000 грн. 00 коп.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з вимогами п.1), п. 3).ч.1 ст.129 Конституції України одними з основних засад судочинства є:1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Положеннями ст. ст. 3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом ст. ст. 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст. 34.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що була проведена на замовлення позивача, в порядку ст. 102 та ст. 106 ЦПК України, судова автотоварознавча експертиза по визначенню розміру завданого матеріального збитку внаслідок ДТП власнику пошкодженого транспортного засобу автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 . Згідно із Висновком Експерта № 1093 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 07.02.2025 року, який підготовлено для подання до суду, в якому експерт ОСОБА_5 обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 та 385 КК України, то вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 180 306 грн. 00 коп., що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження у зв'язку із тим, що вартість відновлювального ремонту складає 232 584 грн. 81 коп., що не менше ринкової вартості автомобіля, а ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 в пошкодженому стані від ДТП визначена у розмірі 45 576 грн. 62 коп.
Таким чином, згідно із Висновком Експерта № 1093 від 07.02.2025 року вартість відновлювального ремонту «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 становить 232 584 грн. 81 коп., що перевищує ринкову вартість автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 на момент ДТП 180 306 грн. 00 коп., а тому розмір матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 на момент ДТП, що становить 180 306 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до вищезазначеної норми закону позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, що є різницею між вартістю автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 до ДТП 180 306 грн. 00 коп. та вартістю автомобіля після ДТП в пошкодженому стані 45 576 грн. 62 коп., що становить 134 729 грн. 38 коп.
Так як, ПАТ «НАСК «Оранта», сплатила на користь позивача загалом страхове відшкодування у розмірі 97 122 грн. 71 коп., то сума недоплати страхового відшкодування становить 35 106 грн. 67 коп. з урахуванням розміру франшизи, розмір пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення становить 1 610,10 грн. та 3 % річних у розмірі 155,82 грн., що позивач просить стягнути із ПАТ «НАСК «Оранта».
Відповідачем, ПАТ «НАСК «Оранта», у відзиві на позовну заяву зазначається, що страховиком виконано свій обов'язок стосовно виплати страхового відшкодування у повному обсязі та сплачене страхове відшкодування у розмірі 97 122 грн. 71 коп. (28 130,49 грн. від 17.02.2025 р. + 68 992,22 грн. від 28.04.2025 р.), без урахування пені, з розрахунку, який визначений у Звіті № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р., в якому матеріальний збиток внаслідок пошкодження при ДТП, складає 34 923,59 грн. (з ПДВ) (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 66 150,58 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 923,59 грн.). ПАТ «НАСК «Оранта» 17.02.2025 р. було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28 130,49 грн. (без ПДВ) (34 923,59 грн. - 4 293,10 грн. (ПДВ) - 2 500,00 грн (франшиза)) на рахунок Довіреної особи. При цьому, суд звертає увагу, що а не Звітом № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р., а не будь-яким іншим звітом (висновокм тощо) про визначення розміру матеріального збитку не підтверджується розрахунок на суму виплати страхового відшкодування у розмірі 68 992,22 грн. від 28.04.2025 р.
За ухвалою суду від 11.09.2025 року була призначена судова автотоварознавча експертиза до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка була проведена і складений Висновок Експерта № 3379-25 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 201/7320/25 від 12.01.2025 року.
На вирішення експертизи поставлені два питання:
1) Яка вартість матеріального збитку завданого майну Renault KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , внаслідок ДТП без ПДВ?
2) Яка вартість Renault KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_5 в пошкодженому стані?
Розрахунки у Висновку Експерта № 3379-25 зроблені по трьом варіантам, а саме: перший варіант на підставі Висновку Експерта № 1093 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 07.02.2025 року зробленого ОСОБА_5 на замовлення позивача, другий варіант на підставі Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. про визначення вартості матеріального збитку, який зроблений ФОП ОСОБА_6 на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», третій варіант на підставі Протоколу № 1176 від 24.01.2025 р., який зроблений ОСОБА_7 на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта».
Згідно першого варіанту, який проведений на підставі Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 р. зробленого судовим експертом Крутінь В.І., то судовим експертом Кравченко О.Г. у Висновку Експерта № 3379-25 від 12.01.2025 р. встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику Renault KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 201 883,29 грн. без ПДВ за цінами, що діяли на дату ДТП. Ринкова вартість автомобіля в стані після ДТП, що сталася 08.01.2025 р., за цінами, що діяли на дату ДТП становить 59 854,18 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 237 174,13 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля на момент ДТП, а тому розмір матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, що становить 201 883,29 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 142 029,11 грн.
Тобто, фактично судовий експерт ОСОБА_8 у Висновку Експерта № 3379-25 від 12.01.2025 р. підтвердив розрахунки проведені судовим експертом Крутінь В.І., що містяться у Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 р., на підставі якого позивач і заявляє свої позовні вимоги, стосовно того, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент ДТП.
Вбачається, що наданий позивачем до позовної заяви розрахунок матеріальної шкоди на підставі Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 р. зробленого ОСОБА_5 у розмірі 134 729 грн. 38 коп.: 180 306,00 грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 45 576,62 грн. (вартість автомобіля після ДТП) = 134 729 грн. 38 коп., не перевищує розрахунок матеріальної шкоди на підставі Висновку Експерта № 3379-25 від 12.01.2025 р. зробленого судовим експертом Кравченко О.Г.: 201 883,29 грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 59 854,18 грн. (вартість автомобіля після ДТП) = 142 029 грн. 11 коп., що свідчить про те, що заявлені позовні вимоги є законними, правомірними, обґрунтованими, що підтверджуються належними, достовірними і допустимими доказами по справі.
Висновки по другому варіанту дослідження за вихідними даними Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. визначені, що розмір матеріального збитку, завданого власнику Renault KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 08.01.2025 р., за цінами, що діяли на дату ДТП, без ПДВ склала 32 544,38 грн. Ринкова вартість автомобіля в стані після ДТП, що сталася 08.01.2025 р., за цінами, що діяли на дату ДТП становить 160 374,92 грн.
Висновки по третьому варіанту дослідження за урахуванням вихідних даних Протоколу № 1176 від 24.01.2025 р., вартість матеріального збитку завданого власнику Renault KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 120 601,92 грн. без ПДВ за цінами, що діяли на дату ДТП. Ринкова вартість автомобіля в стані після ДТП, що сталася 08.01.2025 р., за цінами, що діяли на дату ДТП становить 65 859,13 грн.
Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд не бере до уваги наданий страховиком Звіт № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. в силу того, що він складений не в порядку ст. 102 і ст. 106 ЦПК України, його складав ФОП ОСОБА_6 , який не є судовим експертом-автотоварознавцем, на відміну від судового експерта Крутінь В.І., який робив судову експертизу на замовлення позивача. У Звіті № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. ФОП ОСОБА_6 не вказував про те, що він обізнаний та несе кримінальну відповідальність за ст. 384 та ст. 385 КК України, а тому суд вважає, що розрахунки у Висновку Експерта № 3379-25 за вихідними даними Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. є неналежними і недопустимими, які суд не бере до уваги та надає перевагу розрахункам, які містяться у Висновку Експерта № 1093 від 07.02.2025 р. зробленого судовим експертом Крутінь В.І.
Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.11.2022 р. по справі № 335/2566/18, то при складанні висновку експертного дослідження треба дотримуватися вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, яка передбачає повідомлення експерта про кримінальну відповідальність та наявність вказівки в дослідженні, що воно подається до суду. Подібні положення містяться і в процесуальних кодексах. Якщо ж таких відомостей не має, то суд може не брати його до уваги.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 р. по справі № 904/684/18, наголосив на тому, що якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України, то такий висновок є недопустимим доказом.
Також, про твердження, що у висновку експерта має міститись застереження, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок зазначив Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 р. по справі № 522/1029/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 р. по справі № 712/4126/22 зазначила, що у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року (справа № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19).
ФОП ОСОБА_6 не проводив огляду пошкодженого транспортного засобу, до Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. не доданий складений особисто ФОП ОСОБА_6 протокол огляду пошкодженого автомобіля «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 . Від страхової компанії огляд проводив ОСОБА_7 , що підтверджується Протоколом огляду від 24.01.2025 р.
Так, механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року. Вимоги методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз.
У пункті 5.1 розділу V Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів закріплено, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
З викладеного вбачається, що технічний огляд транспортного засобу має проводити особисто той експерт, який в подальшому складає відповідний висновок.
Визначення вартості матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливе лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено страховиком), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який призначив експертизу (залучив експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд.
Оцінювач ФОП ОСОБА_6 , який склав Звіт № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р., особисто транспортний засіб «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 , не оглядав. Страхова компанія представила в якості доказу огляду пошкодженого автомобіля - протокол огляду від 24.01.2025 р. складеного ОСОБА_7 , який проведений із порушенням вимог ст. 34.2 та ст. 34.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).».
Все це свідчить про наявність порушень, як вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, так і Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що ставить під сумнів достовірність відомостей, зазначених у Звіті № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. А тому, Звіт № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна «Renault Kangoo» р/н НОМЕР_2 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом на підтвердження розміру заподіяного матеріального збитку позивачу, який суд не бере до уваги та критично ставиться до нього, розрахунки в якому також спростовуються проведеною за ухвалою суду від 11.09.2025 р. судовою автотоварозначою експертизою.
Крім того, суд звертає увагу, що страховиком загалом було сплачено страхове відшкодування у розмірі 97 122 грн. 71 коп. (28 130,49 грн. від 17.02.2025 р. + 68 992,22 грн. від 28.04.2025 р.), тобто не згідно Звіту № 46-D/16/60 від 02.02.2025 р. складеного ФОП ОСОБА_6 , так як у даному звіті розмір матеріального збитку порахований оцінювачем у сумі 34 923,59 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали, а вартість матеріального збитку без ПДВ на запасні частини та матеріали у розмірі 30 630,49 грн., що свідчить про недоведеність і необґрунтованість розрахунку розміру страхового відшкодування зробленого страховиком, що не відповідає сплаченій сумі у розмірі 97 122 грн. 71 коп. Жодних доказів, звіту, висновку тощо, на підтвердження розрахунку виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 97 122 грн. 71 коп. страховиком не надано.
Висновок Експерта № 1093 від 07.02.2025 р. зробленого судовим експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. на замовлення позивача відповідає усім вищезазначеним вимогам, а тому суд бере його до уваги при визначенні розміру завданого матеріального збитку, надає йому перевагу і вважає правильним стягнення матеріальної шкоди на підставі цього доказу.
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Оскільки зобов'язання ПАТ «НАСК «Оранта» виникає у разі настання страхового випадку, що полягає у зобов'язанні здійснити у належному розмірі, у встановлені законом строки страхову виплату, що є грошовим, то в разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-438/12 зазначено, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Порядок та умови виплати страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку, за участю транспортного засобу, забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 вказано: «Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу».
Крім цього, варто також звернути увагу на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17), у якій йдеться про те, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Суд вважає, що ПАТ «НАСК «Оранта», прострочивши виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВВНТЗ № AT/5831327, щодо здійснення виплати страхового відшкодування у належному розмірі з порушенням строку передбаченого Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ», повинна відшкодувати позивачу передбачений законом розмір пені та 3% річних.
Суд не бере до уваги заперечення ПАТ «НАСК «Оранта» від 10.03.2026 р., щодо неправомірності стягнення штрафних санкцій, з посиланням на пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи викладене, стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних незаконне, оскільки вказані суми нараховані після 24 лютого 2022 року, що прямо заборонено законом.
Суд зазначає про те, що пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується тільки і виключно кредитних правовідносин (позики) і ніяким чином не має жодного відношення до правовідносин у сфері страхування та стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування в деліктних правовідносинах за полісом ОСЦПВВНТЗ, позивач не є кредитодавцем (позикодавцем) і не надавав кредит (позику) ПАТ «НАСК «Оранта», відповідач не є позичальником, а тому безпідставно та помилково посилається на пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Вбачається, що із заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» 17.01.2025 року, а тому виплату страхового відшкодування, згідно вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик повинен був здійснити до 17.04.2025 року (включно), тобто протягом 90 днів із дати отримання заяви про страхове відшкодування. Так як ПАТ «НАСК «Оранта» не в повному розмірі здійснила виплату страхового відшкодування, зменшивши суму виплати страхового відшкодування, то на недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 35 106 грн. 67 коп. нараховується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення, що становить 1 610 грн. 10 коп. та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України за період з 18.04.2025 р. по 10.06.2025 р., що становить 155 грн. 82 коп.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Оцінюючі усі докази, які були досліджені судом в ході розгляду даної цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 35 106 грн. 67 коп., пені у розмірі 1 610 грн. 10 коп. та 3 % річних у розмірі 155 грн. 82 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст. 36.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Умовами полісу № AT/5831327 франшиза передбачена у розмірі 2 500,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 , як винуватець ДТП та особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати суму франшизи у розмірі 2 500 грн. 00 коп., а тому суд вважає, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою і законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.
З приводу позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 15000 грн. 00 коп. суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 ЦК України «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування».
Відповідно до ст. 1167 ЦК України «Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки».
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Суд, враховуючи надані позивачем докази, на підтвердження понесених моральних страждань, враховуючи обставини справи, що позивачу були завдані суттєві збитки внаслідок ДТП, наявність усіх складових настання цивільно-правової відповідальності, вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та відшкодувати позивачу 15 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням принципів розумності та пропорційності.
З приводу вимог позивача про стягнення судових витрат зі сплати судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, витрат на оплату послуг судового експерта, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до положень ст. 139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, як видно з наданих позивачем письмових доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачу були надані правничі послуги адвокатом Константиновим Р.Д. на загальну суму 16 000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 03/04/25 від 03.04.2025 р., додатковим договором № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 03/04/25 від 03.04.2025 р., в якому визначений розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги у розмірі 16 000 грн. 00 коп., актом про надання правничої допомоги № 1 від 10.06.2025 р., в якому зазначений перелік наданої правничої допомоги на загальну суму 16 000,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 03/04/25-1 від 03.04.2025 р., якою підтверджується здійснення оплати у розмірі 16 000,00 грн. При цьому на проведення експертного дослідження судовим експертом-автотоварознавцем позивачем було сплачено 6 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1093 від 24.01.2025 р., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача. Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 968,96 грн.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи кількість та характер заявлених позовних вимог, результат їх розгляду, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд вважає за необхідне, що з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по половині (50% з кожного) від загальної суми оплати понесених позивачем витрат, а саме із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» необхідно стягнути судові витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 3 000 грн. 00 коп., витрат по оплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп., із ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 3 000 грн. 00 коп., витрат по оплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) страхове відшкодування у розмірі 35 106 грн. 67 коп., пеню у розмірі 1 610 грн. 10 коп. та 3 % річних у розмірі 155 грн. 82 коп., а всього 36 872 грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду у розмірі 2 500 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 3 000 грн. 00 коп., витрат по оплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті послуг судового експерта у розмірі 3 000 грн. 00 коп., витрат по оплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп., витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д;
Суддя Федоріщев С.С.