Справа № 175/6019/26
Провадження № 1-кс/175/731/26
"08" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата, оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних авіаційних безпілотних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
Старший слідчий СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання старший слідчий посилається на те, що слідчими слідчого відділу Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області під процесуальним керівництвом Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026052390000742 від 06 квітня 2026 року за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, що cолдат ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних авіаційних безпілотних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 05 квітня 2026 року приблизно о 21 год. 12 хв., разом з військовослужбовцями, а саме: молодший сержантом, оператором безпілотних літальних апаратів 4 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 знаходилися за місцем своєї дислокації, а саме: у нежитловому приміщені розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними на ґрунті того, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на позбавлення життя іншої людини, а саме: ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення смерті іншій людині, ОСОБА_4 перебуваючи у спальній кімнаті за вищезазначеною адресою, достав з правого карману одягнених на ньому формених штанів, розкладний ніж, і утримуючі його правій руці пройшов до приміщення кухні, де у цей час знаходились ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які сиділи на стільцях за столом. Перебуваючи у приміщені кухні ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання без будь-яких вагань з метою умисного протиправного спричинення смерті ОСОБА_7 підійшов до останнього з правої сторони та умисно наніс один удар клинком ножа в область життєва-важливого органу, а саме: грудної клітини, ліворуч. Однак смерть ОСОБА_7 не настала так, як до ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_8 , який забрав у нього ніж та надав першу медичну допомогу ОСОБА_7 .
Внаслідок вказаних умисних та протиправних дій солдата ОСОБА_4 , молодшому сержанту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: колото різана рана середньої третини грудини, яка проникає у правий шлуночок серця, гостра тампонада серця, стан після зупинки, геморагічний шок 4 ступеню, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне протиправного заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
06 квітня 2026 року об 12.43 год. солдата ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06 квітня 2026 року солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне протиправного заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду, допитами свідків, протоколом слідчого експерименту за участю свідка, протоколом допиту підозрюваного, протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Таким чином, встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 7 до 15 років позбавленням волі.
Крім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, окрім обставин, визначених у ст. 177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строки понад три роки.
Під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення інших кримінальних правопорушень.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду полягає у тому, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик незаконно впливу свідків полягає у тому, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проживають в одному приміщені, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином полягає у тому, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення полягає у тому, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу ОСОБА_4 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з чим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші злочини, в тому числі й військові аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Враховуючи викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № № 12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали кримінального провадження, які додані до клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тобто особливо тяжкий злочин, таким чином данні обставини свідчать про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнути покарання, пов'язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З метою запобігання переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує те, що у судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме:
В обґрунтування ризику, передбаченому у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду полягає у тому, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик незаконно впливу свідків полягає у тому, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проживають в одному приміщені, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином полягає у тому, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення полягає у тому, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України..
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу ОСОБА_4 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з чим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші злочини, в тому числі й військові аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Враховуючи викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, крім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховує обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яка підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами доданими до клопотання. Також враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні вищезазначеного тяжкого злочину, вік та стан здоров'я, а відтак, докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 буде з високою вірогідністю переховуватись від органу досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з високою імовірністю буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому більш м'які запобіжні заходи, крім як тримання під вартою є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 .
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 04 червня 2026 року включно.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 13 квітня 2026 року о 12 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1