Справа № 209/520/26
Провадження № 2/209/1339/26
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Кам'янського, у складі:
головуючого судді Багбая Є.Д.
за участі секретаря Полухіної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів ,-
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що йому з 15.12.2021 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію у зв'язку з втратою годувальника, його матері ОСОБА_4 на його користь отримує біологічний батько позивача - ОСОБА_2 , проте він із сином не проживає, пенсію йому не передає, а використовує її виключно на власні потреби. Позивач постійно проживає разом з бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 , а також перебуває на утриманні бабусі, а саме з 14.12.2021 року, коли померла його мати. Також у зв'язку із тим, що його батько ОСОБА_2 з 2014 року участі у вихованні сина не приймав, долею його не цікавився, тому на теперішній час відносно нього подано позов до суду про позбавлення гр. ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на момент подання позовної заяви позивачу виповнилось 14 років і він може самостійно представляти свої інтереси в суді і бути позивачем у справі, також має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами та має право самостійно отримувати і пенсію, призначену йому, без згоди на це інших осіб. Його батько отримував призначену сину пенсію з грудня 2021 року по січень 2026 року. За період з грудня 2021 року по жовтень 2025 року загальна сума отриманої ним Пенсії складає 120 450, 45 грн, зазначену пенсію його батько використовував на власний розсуд та на власні потреби, жодних коштів з неї він не отримував. Тобто, призначену йому пенсію у зв'язку із втратою годувальника його батько отримував без жодних правових підстав. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді пенсії у зв'язку із втратою годувальника в сумі 120450,45 гривень та судовий збір.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача по справі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, долучили відзив на позовну заяву /а.с.35-37/, згідно якого вказують, що пенсія у зв'язку зі втратою годувальника, відповідно до змісту ст.32 ЦК України не може вважатися доходом позивача, тобто він не має права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вважають, що позивач як неповнолітній не приклав жодних зусиль та не вчинив жодних дій, неправлених на отримання даної пенсії. Що відповідає а. 3 п. 4.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018, в якому встановлено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов'язаним з будь-яким видом діяльності. Окрім того, позивач сам в позові зазначає, що питання щодо надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1). Пунктом 1.4 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками- вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників). Тобто, малолітній син відповідача, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на пенсію у зв'язку зі втратою годувальника. Для того, щоб він (малолітній син) це право на пенсію мав можливість реалізувати, - його батько, як його законний представник, подав відповідну заяву про призначення пенсії та після призначення останньої став її отримувати саме як законний представник, тому як отримання пенсії безпосередньо малолітньою або неповнолітньою особою не передбачено діючим законодавством. Проте в позові «про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів» відсутнє будь-яке посилання на звернення позивача до Пенсійного фонду України з проханням виплачувати пенсію безпосередньо позивачу, а не його батьку, натомість в іншому позові - позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України «про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії» міститься посилання на те, що з зазначеного питання з проханням в подальшому виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника саме позивачу, а не його батьку, - позивач звертався до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, на що отримав листом від 16.12.2025 року відповідь, якою в такому проханні було відмовлено, а також рекомендовано подати заяву про зміну одержувача виплат після досягнення повноліття. З наведеного випливає, що твердження позивача про те, що його батько ОСОБА_2 отримує пенсію без належних правових підстав, - є необґрунтованим. Щодо твердження в позові про те, що відповідач витрачає пенсію на свої особисті потреби, то з цього приводу сторона відповідача зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, а також не доводиться будь-якими доказами,. Зі свого боку відповідач наголошує на тому, що пенсію він дійсно отримує, але не витрачає її на власні потреби, а вимушений накопичувати отримані грошові кошти, тому як фактично позбавлений можливості витрачати кошти в інтересах свого сина, оскільки останній відмовляється не тільки спілкуватися, а навіть бачитися з батьком. ОСОБА_2 вважає, що пенсія повинна витрачатися під його, як батька та законного представника, контролем та виключно в інтересах дитини, тому як саме він несе відповідальність за сина, але відмова від спілкування сина з батьком не дозволяє здійснювати належний батьківський контроль над витрачанням коштів, які можуть бути витрачені не тільки не в інтересах сина, а навіть на шкоду цим інтересам. Саме такими обставинами і пояснюється залишення пенсійних виплат у відповідача. З цього приводу відповідач також зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року, ухваленого за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, ОСОБА_5 (бабуся позивача), ОСОБА_6 , про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, про відібрання малолітньої дитини, - відмовлено, як в задоволені первісного, так і в задоволенні зустрічного позовів. Оскільки ОСОБА_2 не погодився з даним рішенням в частині відмови в задоволенні його зустрічних позовних вимог про відібрання сина ОСОБА_1 від ОСОБА_5 , передавши сина на його (батька) виховання, та зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не чинити йому перешкод в вихованні дитини, - то дане рішення стало предметом його перегляду в апеляційній інстанції. За результатами такого перегляду Дніпровським апеляційним судом 26 вересня 2023 року була прийнята постанова, якою скарга була задоволена: вищезгадане рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська було скасоване, а позовні вимоги ОСОБА_2 про відібрання дитини були задоволені. Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду та залишення суду першої інстанції в силі. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2024 року в задоволенні касаційної скарги було відмовлено і рішення суду апеляційної інстанції від 26 вересня 2023 року залишено без змін. Приймаючи таке рішення Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що малолітню дитину було передано бабусі тимчасово, а останньою наразі чиняться перешкоди батькові дитини проживати разом з нею, виховувати її та піклуватися про неї, і доцільність такого проживання в інтересах дитини не спростована матеріалами справи. Верховний Суд також врахував, що орган опіки і піклування не висловлювався, що відібрання буде становити порушення інтересів дитини. Посилання на психологічні проблеми дитини, пов'язані з вирішенням цього питання, не підтверджено матеріалами справи. Таким чином, виснує Верховний Суд, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що проживання малолітньої дитини у сім'ї бабусі при наявності рідного батька, який бажає піклуватися про сина і це є його обов'язком, не буде сприяти інтересам дитини, може негативно вплинути на всебічний розвиток відповідно до її віку, право дитини на належний фізичний, розумовий, духовний і соціальний розвиток, а тому відповідно до досліджених у справі доказів, є підстави для задоволення позову про відібрання малолітньої дитини від бабусі та передачі дитини батькові. Окремо необхідно зазначити, що було дві спроби, за участю виконавчої служби, примусово виконати рішення суду про відібранню дитини та перед батьку, але ОСОБА_8 , перебуваючи під контролем бабусі, відмовився його виконувати. Сторона відповідача вважає, що вказані в даному відзиві обставини та наведені аргументи повинні бути прийняті до уваги при вирішенні справи, а в задоволені позову повинно бути відмовлено.
Судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с.19/ позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 . Відповідно до Наказу № 1ТВ від 18.01.2022 року Служби у справах дітей Кам'янської міської ради /а.с.21 / ОСОБА_1 влаштований в сім'ю бабусі ОСОБА_5 . Дитина протягом життя мешкала з матір'ю гр. ОСОБА_4 окремо від батька. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла та хлопчик залишився мешкати з бабусею гр. ОСОБА_5 , що підтверджується Актом про підтвердження факту проживання/а.с.20/. На теперішній час подано позов до суду про позбавлення гр. ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.01.2021 до служби у справах дітей звернувся батько дитини гр. ОСОБА_9 із заявою про передачу сина йому на виховання. Питання щодо доцільності тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ю бабусі розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 17.01.2022 у присутності гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_5 . При розгляді питання членами комісії було вислухано думку дитини та з метою захисту його прав та інтересів тимчасово влаштовано до сім'ї бабусі. Згідно листа Служби у справах дітей Кам'янської міської ради від 26.01.2022 року №М-05вих.01-15 від 05.01.2022 /а.с.24/ ОСОБА_2 повідомлено, що з метою недопущення чинення перешкод у спілкуванні батька з сином, враховуючи вік дитини, його думку, той факт, що протягом тривалого часу батько не спілкувалися з сином, прийнято рішення про доцільність тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ю гр. ОСОБА_5 до прийняття судом рішення у справі про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адвокатський запит від 14.10.2025 № 14/10/25-7, який зареєстрований за № 47415/8 від 16.10.2025 /а.с.22/ повідомлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 15.12.2021 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір призначеної пенсії за період з 15.12.2021 по 31.10.2025 становив 120450,45 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 36 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до ч.2 ст. 36 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника: 1)чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до ч.3 ст. 36 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 статті 38 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно ізчастиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону, - довічно.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника- його матері ОСОБА_4 , отримувачем пенсії визначений батько позивача - ОСОБА_2 .
Відповідно достатті 31 Цивільного кодексу України часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Згідно зіст.32 ЦКУ неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Частиною першої цієї статті визначено, що крім правочинів, передбаченихстаттею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами….
Тобто, позивач є неповнолітньою особою та бажає самостійно отримувати свою пенсію та розпоряджатися нею відповідно до вимог ст. 32 Цивільного кодексу України якої передбачено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
Представник відповідача не заперечує, що неповнолітній ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проте в законодавстві відсутні механізми для реалізації цього права, оскільки лише законний представник може подати відповідну заяву про призначення пенсії, тому що отримати пенсії безпосередньо малолітньою або неповнолітньою особою не можливо.
Тобто, твердження позивача про те, що його батько ОСОБА_2 отримував пенсію без належних правових підстав, - є необґрунтованим та таким що не відповідає фактичним обставинам, оскільки питання врегульовано вищезгаданими правовими нормами. Проте відповідач визнає і ті обставини, що пенсію він дійсно отримує, але не витрачає її на власні потреби, а вимушений накопичувати отримані грошові кошти, які потім поверне сину, оскільки у них є труднощі у спілкуванні.
ОСОБА_2 вважає, що пенсія повинна витрачатися під його контролем та виключно в інтересах дитини, тому як саме він несе відповідальність за сина, але відмова від спілкування сина з батьком не дозволяє здійснювати належний батьківський контроль над витрачанням коштів, які можуть бути витрачені не тільки не в інтересах сина, а навіть на шкоду цим інтересам.
Також відповідач заперечує той факт, що син, який досяг 14 років має право розпоряджатися своїм доходом у вигляді пенсії у зв'язку із втратою годувальника, оскільки такий вид виплат не можна віднести до категорії доходу, ОСОБА_1 не приклав жодних зусиль та не вчинив жодних дій, неправлених на отримання даної пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ГУ пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цимЗаконом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За обставинами справи, ОСОБА_1 після смерті годувальника- матері ОСОБА_4 мав легітимні очікування на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яка в свою чергу з урахуванням нормЗакону №1058-ІУ є «іншим доходом», оскільки за своїм розміром, призначенням та характером виплат (щомісячно) прирівнюється до таких доходів.
Із досліджених судом доказів по справі вбачається, що батько неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з ним не мешкає з моменту смерті його матері, отриману пенсію йому не передає, а використовує кошти на власний розсуд.
ОСОБА_1 згідно рішення Служби у справах дітей Кам'янської міської ради мешкає з бабусею та дідусем, тому вони є його законними представниками як неповнолітньої особи, тому повинні були отримувати для онука пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Згідно довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 отримує з 15.12.2021 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 15.12.2021 по 31.10.2025 розмір отриманої пенсії становить 120450,45 гривень, тому зазначені кошти є безпідставно набутим ним майном в розумінні статті 1212 ЦКУ, тому підлягають поверненню позивачу, не вважаючи на той факт, що заяву про виплату пенсії подав його законний представник - батько, проте саме позивач є цільовим отримувачем зазначеної Пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки отримувачем коштів є неповнолітній ОСОБА_1 , вказаний вид грошової допомоги можна віднести до його особистих доходів, позивач набув право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, відповідач має можливість використовувати зазначену пенсію за власним розсудом без врахування інтересів його отримувача, тобто зберігає у себе грошові кошти, які були отримані за рахунок іншої особи, тому зобов'язаний їх повернути.
За вимог ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Керуючись ст.4-5,13,19,76-81,89, 133-141, 258-259,263,265 ЦПК, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований- АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , суми безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді пенсії у зв'язку із втратою годувальника в сумі 120450,45 (сто двадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 45 копійок).
Стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 квітня 2026 року.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Кам'янського Є.Д. Багбая