Справа № 674/83/26
Провадження № 2/674/390/26
іменем України
13 квітня 2026 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: м. Київ вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 15500,00 грн),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07.07.2025-100001918 від 07.07.2025 (далі - кредитний договір) у сумі 15500,00 грн, а також судового збору у сумі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у сумі орієнтовно 6000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у останнього утворилась заборгованість, яка складається з: тіла кредиту - 5000,00 грн, процентів за користування кредитом - 7000,00 грн, комісії за надання кредиту - 1000,00 грн, неустойки - 2500,00 грн.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов'язковості умов укладених договорів, обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором та правових наслідків порушення грошових зобов'язань; норми Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем 07.07.2025 було укладено кредитний договір № 07.07.2025-100001918, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн на 140 днів з дати його надання (строк повернення - 23.11.2025), з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, комісією за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту (1000,00 грн) та неустойкою у розмірі 50,00 грн за кожен день невиконання зобов'язання.
Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку через АТ «Акцент-Банк» та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором E462, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5000,00 грн 07.07.2025 шляхом перерахування на банківську картку, вказану відповідачем, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів (транзакція № 795571991, ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення»).
Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов'язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений кредитним договором. Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості станом на 14.01.2026, відповідач не здійснив жодного платежу на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором.
Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 07.07.2025.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов'язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому, в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідні обмеження: з 24.12.2023 до 22.04.2024 - не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 - не більше 1,5%, з 21.08.2024 - не більше 1,0%.
У даному випадку кредитний договір укладено 07.07.2025, тобто в період дії обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,0%. Денна процентна ставка за договором становить 0,87%, що не перевищує встановлений законом максимум.
Перевіряючи розрахунок заборгованості за процентами, суд зазначає, що згідно з умовами кредитного договору кредит надавався строком на 140 днів з дати його надання, тобто з 07.07.2025 по 23.11.2025 включно. Позивачем нараховано проценти за користування кредитом за 140 днів у сумі 7000,00 грн (5000,00 грн ? 1% ? 140 днів = 7000,00 грн). З розрахунку заборгованості вбачається, що після 23.11.2025 (дати закінчення строку кредитування) нарахування процентів позивачем припинено, що відповідає вимогам закону та умовам договору. Таким чином, нарахування процентів у сумі 7000,00 грн є правомірним та арифметично вірним.
Щодо комісії за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн суд зазначає, що дана комісія передбачена п. 7 заявки кредитного договору у розмірі 20% від суми кредиту та нарахована в день видачі кредиту. Зазначене відповідає умовам кредитного договору та не суперечить чинному законодавству.
Позивач просить стягнути неустойку у розмірі 2500,00 грн, нараховану відповідно до п. 15 заявки кредитного договору (50,00 грн за кожен день невиконання зобов'язання). Як вбачається з розрахунку заборгованості, неустойку нараховано за період з 22.07.2025 по 08.09.2025 (50 днів ? 50,00 грн = 2500,00 грн).
Позивач стверджує, що п. 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який звільняв позичальників від неустойки під час воєнного стану, було виключено Законом № 3498-IX від 22.11.2023, а тому для договорів, укладених після набрання чинності цих змін, нарахування неустойки є правомірним.
Разом з тим суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на таке. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Зазначена норма є чинною, не скасованою та не зміненою. Вона поширюється на всі кредитні договори, за якими позичальники допустили прострочення грошових зобов'язань у період воєнного стану, незалежно від дати укладення таких договорів.
Суд зазначає, що хоча п. 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дійсно було виключено Законом № 3498-IX від 22.11.2023, проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України залишається чинним і є самостійною правовою підставою для звільнення позичальника від неустойки у період воєнного стану. Враховуючи, що на час розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, стягнення неустойки за кредитним договором є неможливим.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: основний борг - 5000,00 грн, проценти за користування кредитом за період з 07.07.2025 по 23.11.2025 (140 днів) - 7000,00 грн, комісія за надання кредиту - 1000,00 грн, загалом 13000,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 2500,00 грн слід відмовити з огляду на дію п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 15500,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 13000,00 грн, що становить 83,87% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 2232,58 грн.
Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивач у позовній заяві повідомив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн та зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу буде вирішене судом за результатами подання позивачем відповідних доказів в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 617, 625, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 07.07.2025-100001918 від 07.07.2025 у сумі 13000,00 грн, з яких:
- сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн;
- сума заборгованості за відсотками - 7000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати у сумі 2232,58 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: м. Київ вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2026 р.
Суддя Давид БАРАТЕЛІ