13 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6339/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Шкурдова Л. М.)
від 23.12.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.)
від 25.02.2026
у справі № 910/6339/25
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 21 871, 20 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі - ТОВ "Спектрум Ессетс") про стягнення 21 871,20 грн штрафу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 18.07.2024, укладеного в межах аукціону по лоту №GL19N1025527 з продажу активів Банку, оскільки відповідачем надано недостовірну інформацію стосовно пов'язаності із державою-агресором у розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 (зі змінами).
1.3. Службою безпеки України, як третьою особою із самостійними вимогами, 01.12.2025 до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину від 17.02.2025 з відступлення громадянкою Російської ОСОБА_1 100% членських прав (частки в статутному капіталі) SPECTRUM UA CREDIT LLC (юридична особа, зареєстрована в штаті Делавер, США), реєстраційний код 7551095, на користь ОСОБА_2 ; стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 вартість частки в статутному капіталі SPECTRUM UA CREDIT LLC в розмірі 100%, належної з нього до сплати за недійсним правочином від 17.02.2025 в розмірі 5000 доларів США, що на день заявлення вимог еквівалентно 210964,00 грн за офіційним курсом НБУ; стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 частку в статутному капіталі SPECTRUM UA CREDIT LLC у розмірі 100%, одержану ним за недійсним правочином від 17.02.2025 вартістю 5000 доларів США, що на день заявлення вимог еквівалентно 210964,00 грн за офіційним курсом НБУ.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/6339/25 позовну заяву Служби безпеки України з доданими до неї документами повернуто без розгляду на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Ухвала мотивована тим, що заявлені у позові Службою безпеки України вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/6339/25 у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/6339/25 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/6339/25, Служба безпеки України подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Служби безпеки України:
- посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 173, 180 Господарського процесуального кодексу України;
- вимоги Служби безпеки України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерозривно пов'язані з предметом спору за первісним позовом, відтак висновки судів про повернення позовної заяви є помилковими;
- оскаржувані ухвала та постанова призвели до фактичного позбавлення України доступу до суду зі згаданими новими вимогами;
- повертаючи позовну заяву Служби безпеки України, суд першої інстанції мав би зважити на те, що, з одного боку, це питання зручності і швидкості розгляду, із тим, що національні інтереси України внаслідок такого повернення залишаться без судового захисту.
Також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №824/107/23, від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 17.06.2025 у справі №909/130/24, від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, від 14.05.2025 у справі №320/14459/24, від 22.12.2022 у справі №824/138/21, від 05.12.2023 у справі №910/4052/22, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 20.10.2021 у справі №9901/554/19, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, які, на думку скаржника, не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Спектрум Ессетс" проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що позов СБУ не відповідає вимогам статей 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, відтак не може бути прийнятий до цієї справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
3.4. Від СБУ надійшла відповідь на відзив до касаційної скарги, яка за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, отже не може бути прийнята судом, оскільки вона подана поза межами строку, встановленого частиною першою статті 298 Господарського процесуального кодексу України, а тому згідно з частиною другою статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про повернення позовної заяви Служби безпеки України як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Згідно зі статтею 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, серед іншого, визначено, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.3. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
4.4. Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з'ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16, від 06.12.2023 у справі № 914/2191/18, від 19.03.2025 у справі № 912/930/24).
4.5. Згідно з частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
4.6. Частиною другою статті 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
4.7. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору необхідно розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18).
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі (подібна позиція сформована у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18).
Тому позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
4.8. У постановах від 05.04.2024 у справі № 910/10699/21 та від 02.04.2018 у справі № 905/121/15 Верховний Суд виснував, що: 1) самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує / частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь; 2) самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача.
Також, Верховний Суд неодноразово наголошував на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18, від 01.04.2024 у справі № 910/5635/22, від 06.06.2024 у справі № 921/677/22.
4.9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" 21 871,20 грн штрафу за порушення запевнень, вказаних у пункті 6.1 розділу 6 договору купівлі-продажу майнових прав б/н від 18.07.2024 щодо відсутності пов'язаності з державою-агресором в розумінні Постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022.
Натомість, предметом спору за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2:
- визнання недійсним правочину від 17.02.2025 з відступлення громадянкою рф ОСОБА_1 100 % членських прав (частки в статутному капіталі) SPECTRUM UA CREDIT LLC на користь ОСОБА_2 ;
- стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 вартості частки в статутному капіталі SPECTRUM UA CREDIT LLC в розмірі 100%, належної з нього до сплати за недійсним правочином від 17.02.2025 в розмірі 5000 доларів США, що на день заявлення вимог еквівалентно 210964,00 грн за офіційним курсом НБУ;
- стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 частки в статутному капіталі SPECTRUM UA CREDIT LLC у розмірі 100%, одержаної ним за недійсним правочином від 17.02.2025, вартістю 5000 доларів США, що на день заявлення вимог еквівалентно 210964,00 грн за офіційним курсом НБУ.
З огляду на предмет первісних позовних вимог, вимоги Служби безпеки України можуть заявлятись лише у самостійному позові в окремому провадженні, оскільки у даному випадку вимоги третьої особи не спрямовуються як на безпосередній предмет спору у справі №910/6339/25 та відповідно знаходяться поза цим предметом, так і заявлені до інших відповідачів, що чинним процесуальним законом не передбачено, а відтак не можуть бути розглянуті судом як вимога третьої особи у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, позов Служби безпеки України не спрямований на той самий предмет спору, що й позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" чи його частину, а тому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначене унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом у цій справі.
Обставини, які наводить Служба безпеки України, зводяться до часткової пов'язаності предметів обох позовів, проте в касаційній скарзі не наведено жодних аргументів, які доводили спрямованість таких позовів саме на один предмет спору чи його частину, які, як встановлено, є різними.
З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що позовні вимоги третьої особи знаходяться поза межами первісних позовних вимог у справі № 910/6339/25, не відповідають приписам частини п'ятої статті 49, частин четвертої, п'ятої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позовну заяву Служби безпеки України правомірно повернуто судом першої інстанції на підставі частини шостої статті 180 цього Кодексу. Водночас такі позовні вимоги можуть бути заявлені Службою безпеки України у самостійному позові.
Колегія суддів відхиляє доводи Служби безпеки України про порушення судам попередніх інстанцій права на доступ до суду, оскільки таке право не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 № 24402/02 у справі "Пелевін проти України").
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, діяли відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, оскільки у справах, визначених скаржником, не висловлювалась позиція стосовно застосування положень частини першої статті 49 та частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/6339/25 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко