13 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1413/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026
та на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2025
у справі № 914/1413/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Ненастіної Лілії Олександрівни
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Львівське лісове господарство"
про стягнення заборгованості 497 059,00 грн.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.03.2026 надійшла касаційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2025 у справі № 914/1413/24, подана через систему "Електронний суд".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Ненастіної Лілії Олександрівни ( далі - ФОП Ненастіна Л.О, позивач ) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Львівське лісове господарство" (далі - ДСГП "Ліси України", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 497 059,00 грн (з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог від 30.07.2024).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, у справі №914/1413/24 позов задоволено. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь ФОП Ненастіної Л.О. 497?059,00 грн боргу та 5?964,70 грн судового збору. Закрито провадження у справі на суму 158 657,35 грн.
Предметом поданого у 2024 році позову у даній справі є вимога (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 497 059,00 грн, що є менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (1 514 000 грн).
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Таким чином, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в якості підстави касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2025 у справі № 914/1413/24 посилається на те, що ця справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується визначення стандарту доказування у спорах щодо оплати робіт за договорами підряду, який безпосередньо впливає на значну кількість аналогічних правовідносин у сфері діяльності ДП "Ліси України", для якого укладення таких договорів є типовим елементом діяльності. Також заявник посилається на те, що оскаржує постанову апеляційної інстанції на підставі п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287, ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази на предмет фактичного (реального) виконання спірних робіт, їх обсягу та вартості, які відображені у непідписаних зі сторони Відповідача актах виконаних робіт, чим допустили неправильне застосування положень статей 526, 837, 846 та 882 ЦК України.
Розглянувши доводи Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", викладені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287, ч. 3 ст. 310 ГПК України не є доводами, які у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", здійснюючи господарську діяльність, діє на власний ризик, вільно обирає контрагентів і самостійно організовує свою підприємницьку діяльність.
Таким чином посилання скаржника на те, що справа має для нього виняткове значення, не приймаються Судом, оскільки зазначення у скарзі вказівки на те, що справа має виняткове значення для скаржника без належного обґрунтування та підтвердження доказами, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі і з підстави, передбаченої пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України
З урахуванням викладеного, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно - правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2025 у справі № 914/1413/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2025 у справі № 914/1413/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.