09 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/9109/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 (колегія суддів: Гаврилюка О.М., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
у справі за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник"
до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації
про стягнення 845 034,00 грн,
1. Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення збитків у розмірі 845 034,00 грн.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, у задоволенні позову відмовив повністю.
3. 31.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (подана 30.03.2026 через систему Електронний суд) на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 845 034,00 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
13. Скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес:
" …значний суспільний інтерес полягає в існуванні чітко визначених правил застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справ про стягнення воєнних збитків, спричинених збройною агресією.
Особливістю цієї категорії спорів є те, що рф не приймає активної участі у судовому розгляді, тому незначна кількість судових рішень цієї категорії справ оскаржується в апеляційному та касаційному порядках.
Вказана обставина зумовлює відсутність достатньої кількості правових висновків Верховного Суду, зокрема, з таких ключових питань, як застосування положень ст. 1166 ЦК України, в частині покладення обов'язків спростування вини на рф або навпаки її доведення позивачами; визначення кола обставин, що підлягають доказуванню у рамках справ про стягнення воєнних збитків, зокрема, протиправна поведінка рф, та стандарт її доказування (види і типи доказів, їх допустимість і достовірність, відповідність критерію достатності і вірогідності доказів).
…
Відсутність відповідної практики Верховного Суду у цій категорії спорів призводить до неоднакового застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у справах щодо стягнення воєнних збитків.
…
Вказані обставини зумовлюють значний суспільний інтерес справи №910/9109/25, оскільки прийнята в його рамках постанова може визначити стандарти доказування у справах щодо стягнення воєнних збитків, тобто таке рішення Верховного Суду впливатиме на права та свободи значної кількості осіб".
14. Верховний Суд зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб'єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки тощо.
15. Однак саме лише посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес, без належного та фундаментального обґрунтування таких доводів не може бути визнано судом підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Наведені скаржником твердження щодо наявності значного суспільного інтересу фактично є обґрунтуванням такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (що передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК).
17. Також, доводи скаржника зводяться до надання судами попередніх інстанцій неналежної та неправильної оцінки доказів у справі, а також заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення таких обставин і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
18. Разом із тим, незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
19. Незгода із судовим рішенням також не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що справа становить значний суспільний.
21. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
23. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
25. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
28. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
29. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги залишається без розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/9109/25 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець