8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
13 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/4656/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412)
до Фізичної особи-підприємця Петренко Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії.
25.12.2025 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Петренко Олени Юріївни (відповідач), в якій просило суд:
1. Розірвати Договір оренди № 6949 від 14 серпня 2018 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою-підприємцем ПЕТРЕНКО ОЛЕНОЮ ЮРІЇВНОЮ (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ПЕТРЕНКО ОЛЕНУ ЮРІЇВНУ (РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) частину нежитлового приміщення першого поверху № 177 площею 5,0 кв.м у нежитловій будівлі літ. "Б-4" за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 11/1, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позивач також просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 4844,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 30.12.2025 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 12.01.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4656/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
02.03.2026 до суду відповідачкою подано супровідний лист (вх.№5080), у якому вона просила долучити до матеріалів справи акт від 30.12.2025 прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) до договору оренди № 6949 від 14.08.2018 р., виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за №4940, №6182 та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
30.03.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі (вх.№ 7441), у якій він просив закрити провадження у справі №922/4656/25 у зв'язку з відсутністю предмета спору, обгрунтовуючи вказану заяву тим, що після пред'явлення позову вимоги позивача задоволені відповідачем, докази чого надані відповідачем. Також, просив повернути позивачу з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 5 324,80 грн.
Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито провадження у справі №922/4656/25 у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 31.03.2026 клопотання позивача про повернення судового збору задоволено частково. Постановлено Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412) з державного бюджету судовий збір у розмірі 4844,80 грн, сплачений при поданні позову згідно платіжної інструкції №371 від 26.11.2025, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Щодо повернення судового збору в сумі 480 грн - відмовлено.
06.04.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача - адвокатом Мамалуй М.О. подано заяву про стягнення судових витрат, яку зареєстровано 07.04.2026 за вх.№8227, у якій вона просить суд відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути з Фізичної особи-підприємця Петренко Олени Юріївни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн, відповідно до наданих до заяви доказів.
Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Запропоновано відповідачу надати до суду через підсистему "Електронний суд" пояснення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу до 10.04.2026.
09.04.2026 через систему "Електронний суд" відповідачкою подано відзив на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яку зареєстровано 10.04.2026 за вх.№857, в якому вона не згодна з заявою позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Наполягає на тому, що попереджала позивача про розірвання договору оренди заздалегідь, що їй невідомі підстави, з яких взагалі було подано позов до суду щодо розірвання договору оренди. Зазначила, що розірвала б договір ще раніше, але знаходилась в лікарні у вересні і жовтні. Проходила МСЕК, де призначили інвалідність 3 групи. Документи подавала до справи.
Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 123, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, ч. 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
У позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, а також зазначено, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито провадження у цій справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 3 ст. 130 ГПК України унормовано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Для вирішення вказаної заяви, суд вважає за необхідне врахувати висновки викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25, у яких проаналізувавши висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у справі №917/276/25, об'єднана палата зазначила таке.
"Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.
Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.
Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.
Отже, оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у цій справі у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем заявлених позивачем позовних вимог після пред'явлення позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Виконавець) та Адвокатським бюро "Антона Новакова" (Замовник) укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 (далі - Договір №47).
Відповідно до п. 1.1 Договору №47 Виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього Договору надати Замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
За умовами п. 1.2. Договору №47 найменування послуг: згідно ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги і юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності Замовника) (далі - Послуги).
Згідно з пп. 1.3.1., 1.3.2. п. 1.3 Договору №47 послуги, що надаються за цим Договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства, а також надання інших видів правничої (правової) допомоги: підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (п. 1.3.2 Договору).
Пунктом 2.2 Договору №47 передбачено, що Послуги надаються виключно після одержання письмових заявок Позивача, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (далі - "Заявка").
Згідно з п. 3.1 Договору №47 загальна ціна Договору становить: 1 950 000,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 р. № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: - дорівнює на 01.01.2025 р. - 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), без ПДВ.
За умовами п. 3.2. Договору №47 ціна Договору, визначена в п. 3.1. цього Договору, складається із гонорару Виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
Згідно з п. 3.3. Договору №47 в погодинні ставки Виконавця включено усі понесені витрати, такі як, кур'єрські послуги, канцелярські витрати, телефонні переговори, Інтернет, послуги пошти, фотокопіювання, витрати на відрядження, переклад та інші.
За умовами п. 4.1. Договору №47 розрахунки здійснюються шляхом оплати Замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного Виконавцем та підписаного Замовником.
Згідно з п. 4.2. Договору №47 розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10 (десяти) робочих днів після прийняття їх Замовником, але в будь-якому разі не пізніше закінчення строку дії цього Договору. Датою оплати є дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
За умовами п. 11.1. Договору №47 цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє: в частині надання послуг - з " 01" січня 2025 р. до " 31" грудня 2025 р.; в частині розрахунків до повного їх виконання.
На виконання п. 2.2. Договору №47 позивачем надано Адвокатському бюро «Антона Новакова» Заявку № 9293 від 18.11.2025, згідно з якою позивач просив Адвокатське бюро «Антона Новакова» здійснити заходи щодо дострокового розірвання договору оренди № 6949 від 14.08.2018 та повернення орендованого майна в судовому порядку, у зв'язку з невиконанням умов договору.
Згідно витягу з Акту № 26 здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 24.11.2025 за Договором про надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 Виконавець здав, а Замовник прийняв наступні послуги з адвокатської діяльності у відповідності до Договору про надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024:
- Підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно Харківського приватного навчально-виховного комплексу ФОП Петренко О.Ю. згідно Заявки Замовника № 9293 від 18.11.2025, витрати робочого часу на надання правничої допомоги - 5,5 год, вартість - 11 000 грн.
Надалі, 31.12.2025 між позивачем (Виконавець) та Адвокатським бюро "Антона Новакова" (Замовник) укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 49 (далі - Договір №49).
За умовами п. 3.1. Договору №49 загальна ціна Договору становить: 1898 016,50 грн. (один мільйон вісімсот дев'яносто вісім тисяч шістнадцять гривень 50 копійок), без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 р. № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: - дорівнює на 01.01.2026 р. - 2 161,75 грн. (дві тисячі сто шістдесят одна грн. 75 коп.), без ПДВ.
Згідно з п. 3.2. Договору №49 ціна Договору, визначена в п. 3.1. цього Договору, складається із гонорару Виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
За умовами п. 11.1. Договору №49 цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє: в частині надання послуг - з " 01" січня 2025 р. до " 31" грудня 2025 р.; в частині розрахунків до повного їх виконання.
Інші умови Договору №49 аналогічні умовам Договору №47.
У зв'язку з укладенням Договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 49 від 31.12.2025 та враховуючи закінчення строку дії Договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 позивач у листі від 07.01.2026 № 120 просив Адвокатське бюро "Антона Новакова" продовжити надання послуг з адвокатської діяльності (правничої допомоги) за Заявками (дорученнями) Управління поданими до АБ "АНТОНА НОВАКОВА" згідно з Договором № 47 від 31.12.2024 в порядку виконання Договору № 49 від 31.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу у цій справі позивачу надано позивачу адвокатом Мамалуй М.О. на підставі ордеру серії АХ № 1255989 від 28.04.2025 та ордеру серії АХ № 1316579 від 05.01.2026, виданими Адвокатським бюро "Антона Новакова" для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Харківської області на підставі вказаних вище договорів на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024, №49 від 31.12.2025.
Позивачем фактично не сплачено на рахунок Адвокатським бюро "Антона Новакова" понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі на суму 11 000 грн.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 11.01.2023 у справі № 922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Як вказано вище, відповідачка у відзиві на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не згодна з заявою позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Наполягає на тому, що попереджала позивача про розірвання договору оренди заздалегідь, що їй не відомі підстави, з яких взагалі було подано позов до суду щодо розірвання договору оренди. Зазначила, що розірвала б договір ще раніше, але знаходилась в лікарні у вересні і жовтні. Проходила МСЕК, де призначили інвалідність 3 групи.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи відповідачкою дійсно було надано до суду супровідний лист за вх.№5080 від 02.03.2026, про долучення до матеріалів справи акту від 30.12.2025 прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) до договору оренди № 6949 від 14.08.2018 р., виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4940, №6182 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів (письмових повідомлень, листів, заяв тощо) звернення відповідачки до позивача про розірвання договору оренди.
Крім того, суд зазначає, що особи, які мають інвалідність III групи не звільняються від відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями співмірності та реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують суму його витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн, є пов'язаними з цією справою та відповідають фактично наданим послугам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 124, 126, 129, 130, 161, 165, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петренко Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Видати наказ.
Додаткова ухвала набирає законної сили 13.04.2026 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України.
Додаткову ухвалу складено (підписано) 13.04.2026.
СуддяІ.О. Чистякова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.