вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/216/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича
про стягнення в сумі 201 730,20 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: І. Жеброва, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від відповідача: І. Шапошніков, ордер серія АІ № 2147216 від 09.03.2026,
У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича про стягнення 201 730,20 грн пені за договором поставки від 09.08.2024 № 53-122-01-24-15097.
Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, 09.08.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-24-15097 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). Відповідач порушив умови договору та не поставив позивачу продукцію. За недотримання відповідачем строків поставки продукції позивач нарахував та просить суд стягнути 201 730,20 грн пені.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 525 - 526, 530, 549, 610 - 612, 629, 663, 712 ЦК України.
10.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він зазначає, що 23.09.2024 відповідач звернувся до позивача із листом про зупинення виконання обов'язку із поставки товарів, а також розірвання договору. Відповідач не відмовлявся від виконання зобов'язань, а намагався отримати запевнення від позивача, що його зустрічне зобов'язання (оплата) буде виконане. Спочатку позивач вів переговори щодо такого запевнення у телефонному режимі, а 03.10.2024, коли відповідач повторно звернувся до позивача з листом, в якому запропонував позивачу змінити порядок оплати за договором з післяплати на передоплату, такого запевнення не отримав. Відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання договору. Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд постановою від 02.12.2025 у справі № 910/14773/24 направив справу на новий розгляд. Отже, враховуючи, що договір вважається розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили, а до цього часу зобов'язання за договором є чинними, відповідно й є чинними штрафні санкції за порушення таких зобов'язань, задля захисту своїх прав та інтересів як постраждалої сторони договору, зважаючи, що наявні очевидні підстави вважати, що зустрічне зобов'язання не буде виконано, відповідач зупинив виконання зобов'язань за договором. При цьому лист про зупинення виконання зобов'язань було направлено 23.09.2024, тобто до закінчення строку поставки. Наразі обставини, які стали підставою для зупинення виконання зобов'язань, не змінилися. Починаючи із 23.09.2024 зобов'язання відповідача за договором щодо поставки товарів є зупиненими, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій, адже внаслідок зупинення зобов'язання неможливе його порушення. Враховуючи, що позивачем неправильно розраховано кількість днів прострочення та, відповідно, суму пені, зменшення має відбуватись від суми у розмірі 200 289,55 грн, а не 201 730,20 грн. Вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Просить зменшити розмір неустойки на 99%, так як він значно перевищує розмір збитків. У справі № 910/14773/24 з відповідача на користь позивача стягнуто 161 384,30 грн штрафних санкцій за цим договором. Загальна заявлена позивачем сума штрафних санкцій за договором становить 363 114,50 грн, при цьому ціна договору становить 1 440 932,00 грн, тобто заявлені позивачем штрафні санкції становлять аж 25,20% від ціни договору, що безумовно є непропорційним, та такий розмір не виконує компенсаторну функцію, а є лише можливістю позивача безпідставно збагатитися за рахунок відповідача. Враховуючи, що договір укладений за наслідком проведення тендеру, позивач навмисно створив умови задля очевидного збагачення за рахунок відповідача, адже безумовно такий розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеним, що створює дисбаланс у договірному положенні сторін.
20.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідально до якого шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій почав свій відлік після 07.11.2024 , тобто з 08.11.2024, як і зазначено у позовній заяві. Правильність та правомірність такого розрахунку була підтверджена судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/14773/24. Приймаючи рішення про участь у процедурі закупівлі шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності, оголошеної філією “ВП РАЕС» 04.07.2024, відповідачу мало бути відомо про те, що щодо замовника закупівлі і на той момент мали місце відкриті виконавчі провадження, де філія “ВП РАЕС» є боржником. Тобто відповідач повинен був оцінити усі можливі ризики для себе, пов'язані із наявністю відкритих виконавчих проваджень щодо позивача. На час підготовки вказаної відповіді на відзив чинним є наказ Мінстратегпрому від 26.06.2025 № 84 “Про виключення АТ “НАЕК “Енергоатом» з переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану» (копія наказу додається), оскільки 12.03.2026 ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі № 320/39743/25 за заявою АТ “НАЕК “Енергоатом» про забезпечення позову до подання позовної заяви. У рамках цієї справи з 08.10.2025 зупинено дію наказу Мінстратегпрому від 26.06.2025 № 84. Відповідно, з 12.03.2026 відсутньою є обставина, яка для відповідача є головною при обґрунтуванні причин невиконання своїх зобов'язань з поставки продукції за договором № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024. Умовами договору поставки передбачено порядок виконання зобов'язань сторонами: постачальник здійснює поставку продукції, далі замовник здійснює оплату продукції. Норми частини третьої статті 538 ЦК України, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення щодо позовних вимог, могли б мати місце та відповідач вправі використати своє право на зупинення зобов'язання з поставки продукції у випадку, якби договором було передбачено порядок здійснення передоплати поставки продукції або ж у випадку етапності поставки продукції та, відповідно, етапності її післяплати. У встановленому законодавством порядку сторони договору на поставку шин не погоджували будь-яких запевнень, у письмовій переписці також відсутні будь-які прохання відповідача про запевнення зі сторони філії “ВП РАЕС» щодо виконання у майбутньому свого зустрічного зобов'язання з оплати поставленої за договором продукції. Ураховуючи, що на цей час зобов'язання з поставки продукції відповідачем не виконане навіть частково, позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення до 2 002,90 грн розміру штрафних санкцій. У зв'язку із порушенням відповідачем свого договірного зобов'язання з поставки позивачу шин, через 4 місяці позивач уклав договір з іншим постачальником на поставку аналогічної продукції, але при цьому її вартість зросла на 274 227,00 грн, чого б не сталося при оплаті поставленої відповідачем аналогічної продукції за договором від 09.08.2024.
24.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими відповідач зазначає, що станом на 09.03.2026 у позивача наявні 235 зупинених виконавчих проваджень. Початок дії наказу Мінстратегпрому від 26.06.2025 № 84 “Про виключення АТ “НАЕК “Енергоатом» з переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану» вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану ніяким чином не спростовує аргументів опонента щодо зупинення виконання зобов'язань та наявності підстав для розірвання договору. Отже, обов'язок позивача оплатити вартість товарів обумовлений виконанням відповідачем обов'язку поставити товари, тобто такі зобов'язання є зустрічними. Отже, відповідач правомірно зупинив виконання зобов'язань за договором. Аргументи позивача, що відповідач звернувся з позовом про розірвання договору, а не з позовом про зміну умов договору, також є необґрунтованими, адже за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Так само необґрунтованими є доводи позивача, що аналогія з нормами принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА могла б застосовуватись лише, якщо б обов'язок позивача був перший у вигляді передоплати, адже пункти 7.3.3., 7.3.4. Принципів не містять умови щодо черговості виконання зобов'язань, а лише вказують про можливість притримання виконання та розірвання договору у разі наявності очевидності майбутнього невиконання свого обов'язку іншою стороною, що цілком розумно та відображує таку ж логіку частини третьої статті 538 ЦК України. Враховуючи, що відповідач зупинив виконання зобов'язань за договором через наявність очевидних підстав вважати, що позивачем не буде виконане зустрічне зобов'язання, прострочення не настало, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій. Знаючи, що відповідач не виконає обов'язку, виконання якого вже не є потрібним позивачу, а навпаки зашкодить йому, адже у нього немає потреби в товарах, які вже поставлені за іншим договором, позивач продовжує нібито вимагати виконання відповідачем договору та на підставі цього нараховувати штрафні санкції, що є зловживанням матеріальним правом та підставою для відмови у задоволенні позову.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/216/26 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.03.2026.
У судовому засіданні оголошено перерву на 13.04.2026.
Заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
09.08.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-24-15097 (договір), за пунктом 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно до пункту 12.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 30.08.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором - до спливу гарантійних строків.
За пунктом 1.2. договору предметом поставки за цим договором є продукція: 34350000-5 (Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.
Місце виконання цього договору є м. Вараш Рівненської області (пункт 1.4. договору).
Згідно з пунктами 2.1. - 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 1 440 932,00 грн, без ПДВ. Загальна сума договору становить 1 440 932,00 грн.
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у період по 30.11.2024. Строк поставки вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі уповноваженого органу згідно із Законом України “Про публічні закупівлі». Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно з “Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - м. Вараш, склад РВ філії "ВП Складське господарство АТ "НАЕК" "Енергоатом".
У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток № 2 до договору).
Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції, зокрема у пунктах 8.1. - 8.2., 8.4. договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Стандарту ДП “НАЕК “Енергоатом»: “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 8.2. договору. Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті АТ “НАЕК “Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК “Енергоатом» за адресою: https://old.energoatom.com.ua/parts/pdf-file/sou/SOU NAEK 038 2021pdf. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи які підтверджують якість продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності та передачі належним чином оформлених товарно - супровідних документів. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної замовником.
Згідно з умовами договору поставка продукції на суму 1 440 932,00 грн мала відбутися у строк 90 календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі уповноваженого органу згідно з Законом України “Про публічні закупівлі».
На вебпорталі уповноваженого органу договір оприлюднено 09.08.2024, відповідно, строк поставки закінчився 07.11.2024.
Відповідно до пункту 8.4 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції.
Судом установлено, що на виконання умов договору відповідач не здійснив поставку продукції.
За період прострочки поставки продукції з 20.12.2024 - 08.05.2025 позивач нарахував пеню в розмірі 201 730,20 грн.
Пунктом 9.1. договору передбачено обов'язок постачальника сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
Сторони погодили у пункті 9.2 договору, що позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.1 договору, становить три роки.
Згідно з пунктом 9.4. договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (пункт 9.3. договору).
Судом із фактичних обставин справи установлено, що наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 позивач включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
23.09.2024 відповідач звернувся до позивача із листом-повідомленням, в якому повідомив про те, що останнього включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відтак, зважаючи, що договором поставки встановлена післяплата за поставлені товари, відповідач, маючи очевидні підстави вважати, що позивач не виконає свого обов'язку щодо оплати у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, повідомив його про зупинення виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару. Крім того, відповідач запропонував розірвати договір на підставі статті 188 ГК України без підписання додаткової угоди шляхом обміну листами.
01.10.2024 позивач надав відповідь на лист від 23.09.2024, в якому повідомив про те, що підприємство не втратило інтерес в отриманні продукції за договором та не погодився розірвати вказаний правочин.
03.10.2024 відповідач повторно звернувся до позивача із листом-повідомленням про внесення змін у пункт 6.1 договору поставки шляхом підписання додаткової угоди, виклавши його редакції: « 6.1. Оплата за товари здійснюється на умовах повної передоплати замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі невиконання замовником обов'язку щодо оплати до 30.11.2024, постачальник має право за власним вибором або притримати поставку товарів, або розірвати договір в односторонньому порядку. Строк поставки не може бути меншим ніж 15 днів з моменту оплати. У разі якщо залишок строку поставки, визначений у Специфікації №1, є меншим за 15 днів, строк поставки продовжується на 15 днів з моменту оплати замовником вартості товарів.».
11.10.2024 позивач надав відповідь на лист від 03.10.2024, в якому повідомив про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених в пункті 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178. Крім того, позивач зазначив, що договір на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), відповідно усі зміни до вказаного договору повинні вноситися з дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Тобто, зміна умови договору, як і зміна порядку здійснення розрахунку за поставлену продукцію, після визначення переможця процедури закупівлі та укладання із ним договору буде розцінена контролюючим органом як порушення законодавства про публічні закупівлі.
13.11.2024 позивач направив на адресу відповідача лист № 22-21219/041 з проханням прискорити виконання поставки та повідомити своє рішення щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти (поштовий трекінг 0600982917724).
25.11.2024 відповідачу направлена претензія № 22-21980/001-юр з вимогою сплатити пеню за порушення умов договору поставки шин, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Однак відповідач не надав відповідь на лист від 13.11.2024 та претензію від 25.11.2024, не погасив суму штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 173,02 грн.
Також, як установлено судом, позивач оголосив нову закупівлю шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності, що були предметом укладеного між сторонами договору, за результатами якого з ТОВ «Гарант Буд Проект» укладено договір № 53-122-01-24-15416 від 16.12.2024.
Окрім того, 29.11.2024 фізична особа-підприємець Черних М.О. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розірвання договору поставки від 09.08.2024 (первісний позов). У свою чергу, 26.12.2024 АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду міста Києва зі зустрічним позовом до ФОП Черних М. О. про стягнення з постачальника 161 384,30 грн штрафних санкцій, з яких: 100 865,24 грн штрафу; 60 519,06 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/14773/24 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову. Справу № 910/14773/24 передано на новий розгляд у частині первісного позову до Господарського суду міста Києва. У решті (в частині задоволення зустрічного позову) рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у цій справі залишити без змін.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із відповідальністю за непоставку продукції за договором поставки, регулювання яких здійснюється ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин), ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статтей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин першої, другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Приписами частини першої статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, за невиконання умов договору поставки позивач нарахував та просить суд стягнути 201 730,20 грн пені, яка передбачена пунктом 9.1. договору, а саме: обов'язок постачальника сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина друга статті 549 ЦК України).
Згідно зі статтею 230 ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Приписами частини другої статті 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з усталеною практикою господарських судів, застосування до боржника, що порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоч би одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.
Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (частина друга статті 22 ГК України).
Суд, здійснивши перерахунок пені (у розмірі 0,1%, яка правилами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов'язання), установив, що її розмір становить 201 730,20 грн (при заявленому - 201 730,20 грн) (розрахунок додається), отже, пеня підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.
Судова практика щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Як установлено судом, відповідач просить зменшити розмір неустойки на 99%, так як він значно перевищує розмір збитків. У справі № 910/14773/24 з відповідача на користь позивача стягнуто 161 384,30 грн штрафних санкцій за цим договором. Загальна заявлена позивачем сума штрафних санкцій за договором становить 363 114,50 грн, при цьому ціна договору становить 1 440 932,00 грн, тобто заявлені позивачем штрафні санкції становлять 25,20% від ціни договору, що безумовно є непропорційним, та такий розмір не виконує компенсаторну функцію, а є лише можливістю позивача безпідставно збагатитися за рахунок відповідача. Враховуючи, що договір укладений за наслідком проведення тендеру, позивач навмисно створив умови задля очевидного збагачення за рахунок відповідача, адже безумовно такий розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеним, що створює дисбаланс у договірному положенні сторін.
Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує дії та доводи відповідача, згідно з якими останній спочатку повідомив позивача про необхідність внесення змін до договору щодо порядку проведення розрахунків за поставлений товар, а потім - про розірвання договору. Такі дія відповідача були спрямовані на захист його майнових інтересів. Так, відповідач на момент укладення договору поставки від 09.08.2024 не передбачав і не міг передбачити, що позивача можуть включити до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, примусове стягнення коштів із яких за судовими рішеннями зупиняється в період воєнного стану. Вказана заборона зумовлена причинами, які відповідач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, позаяк така зміна обставин зумовлена дією (актом) органу виконавчої влади (Мінстратегпрому України), а саме наказом № 95, виданим 02.08.2024, та який (наказ) не був опублікований на дату укладення між сторонами договору поставки (09.08.2024). Ураховуючи наявність наказу Мінстратегпрому України № 95, особи, які уклали договори з позивачем, не могли отримати (до 12.03.2026) належні їм грошові кошти через невиконання замовником у добровільному порядку своїх зобов'язань і неможливість стягнення таких коштів у примусовому порядку. Укладаючи договір поставки від 09.08.2024, відповідач безумовно, як і будь-який підприємець, розраховував отримати грошові кошти за поставлені ним товари, за рахунок яких були би погашені витрати, пов'язані із такою поставкою, а також отримано прибуток. Тобто внаслідок внесення позивача до кола боржників, стосовно яких зупиняється примусове стягнення, було порушено співвідношення майнових інтересів сторін, а подальше виконання договору позбавило би позивача того, на що постачальник розраховував при укладенні договору - на отримання грошових коштів. При цьому ані з договору, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризики зміни обставин повинен нести підприємець, позаяк рішення про заборону примусового стягнення прямо суперечить принципам "jes judicata" тa "pacta sunt servanda", а наслідки зміни обставин повинен нести саме позивач, власником якого (з часткою 100 %) є держава в особі КМУ, та якою (державою) і було прийнято рішення, які унеможливили примусове стягнення коштів із позивача.
Слід також зазначити, що наявність відкритих виконавчих провадження, за якими боржником є позивач, та зупинення примусового стягнення не є тотожними поняттями. Відтак посилання позивача на те, що відповідач до укладення договору міг знати про те, що позивач є боржником за виконавчими провадження, судом не береться до уваги. Так само як не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що з 12.02.2026 дію наказу Мінстратегпрому зупинено, оскільки така зупинка відбулася після настання строку виконання зобов'язань за договором поставки зокрема та його актуальності для сторін в цілому.
Щодо доводів відповідача про те, що розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеним, то останні є безпідставними, оскільки розмір штрафних санкцій, застосований позивачем, ґрунтується не тільки на умовах договору, а у приписах чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин частини другої статті 231 ГК України.
Стосовно доводів відповідача про те, що розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків, то суд зазначає таке.
За встановленими матеріалами справи, позивач вжив заходів, спрямованих на зменшення збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, оголосивши нову закупівлю шин, що були предметом договору, укладеного між сторонами у цій справі. Як наслідок, позивачем 16.12.2024 укладено з ТОВ «Гарант Буд Проект» договір № 53-122-0124-15416, ціна продукції за яким становила 1 715 159,00 грн без ПДВ. У свою чергу, ціна за аналогічний товар за укладеним з відповідачем договором становила 1 440 932,00 грн без ПДВ, тобто різниця становить 274 227,00 грн. Вказана різниця фактично є збитками позивача, оскільки за належного виконання умов договору з боку відповідача позивач не змушений був би повторно оголошувати закупівлю та придбавати необхідний товар за вищими цінами.
Також, як установлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/14773/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, постановою Верховного Суду від 02.12.2025, зустрічний позов АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до ФОП Черних М. О. про стягнення 161 384,30 грн штрафних санкцій, з яких: 100 865,24 грн штрафу; 60 519,06 грн пені, задоволено. Відтак невідшкодований розмір збитків становить 112 842,70 грн (274 227,00 - 161 384,30).
Суд вважає за необхідне також звернути увагу на твердження позивача про те, що станом на дату звернення до суду відповідачем так і не виконане зобов'язання з поставки товару. Однак з фактичних обставин судом установлено, що 16.12.2024 позивач закупив необхідний йому товар в іншого постачальника (поставка мала відбутися в період по 20.12.2024), отже, хоча договір з відповідачем у цій справі юридично не розірваний, однак виконання його для позивача втратило сенс, починаючи з 20.12.2024.
Отже, враховуючи період прострочення, ступінь виконання зобов'язання обох сторін, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частин першої другої статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня підлягає зменшенню до 112 842,70 грн.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", Серявін та інші проти України, "Ruiz Torija v. Spain"тощо).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статтей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 262,40 грн.
При цьому, як установлено судом, позивач позовну заяву з доданими документами подав в електронній формі.
За правилами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 662,40 грн покладається на відповідача.
При цьому сума, на яку судом зменшено пеню, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховується.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича про стягнення в сумі 201 730,20 грн задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046) 112 842,70 грн пені.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046) 2 662,40 грн судового збору.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Черних Максим Олександрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 13.04.2026.
Суддя О.Андрійчук