адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.04.2026 Справа № 917/2268/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М", вул.Теплична, 16-б, Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005
до відповідачів :
1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул.Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс", вул. Липник, буд.63, м.Рава-Руська, Львівський район, Львівська область, 80316
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 55 494,15 грн та 3 500,00 грн вартості послуг судового експерта Пилипенка А.І.,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" про стягнення :
- з відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 55 494,15 грн;
- відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" вартість послуг судового експерта Пилипенка А.І. в розмірі 3500,00 грн.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав суду наступні докази (в копіях) : витяг з сайту Судова влада України, адміністративна справа № 539/6173/23 відносно водія ОСОБА_1 ; постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.01.2024 року у адміністративній справі № 539/6173/23 відносно водія ОСОБА_1 ; схема місця ДТП за участю водія ОСОБА_1 ; ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.11.2024 року про закриття провадження у справі № 539/2873/24; свідоцтво про реєстрацію спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKOF27 днз НОМЕР_1 ; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; висновок судового експерта Пилипенко А.І. №49/24 від 11.03.2024 року; рахунок на оплату №49, від 11.03.2024 року, розрахунковий рахунок отримувача (експерта) UA783052990000026000050241793; Поліс №ЕР.216406695 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.05.2023 року; ордер адвоката Ткачук В.А.; копії свідоцтва і посвідчення на ім'я адвоката Ткачук В.А.; Договір між адвокатом Ткачук В.А. і ТОВ "Магістраль М".
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 51 від 05.01.2026, створений у підсистемі "Електронний суд" 02.01.2026) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідачем згідно страхового акту № 35761/1, розпорядження № 35761/1/1 сплачено 17.01.2024 року позивачу 11 656,14 грн страхового відшкодування, що підтверджує у позовній заяві позивач;
- в подальшому відповідачем взято до уваги наданий позивачем висновок експерта №49/24 та розраховано суму доплати страхового відшкодування в розмірі 44302,43 грн. Вказана сума доплати страхового відшкодування сплачена визначена згідно страхового акта №35761/2, розпорядження № 35761/2/1;
- до вартості матеріального збитку згідно Висновку експерта № 49/24 включено 11 191,72 грн ПДВ. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що згідно страхового акта № 35761/2, відповідач прийняв мотивоване рішення доплатити на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 44 302,43 грн (44 302,43 грн + 11 191,72 грн = 55494,15 грн, де 11 191,72 грн - розмір ПДВ, що не враховується в розмір страхового відшкодування на підставі ст. 36.2 Закону, якою визначено якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
На підтвердження обставин викладених у відзиві на позов відповідач 1 надав суду : копію полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР.216406695; копія страхового акту № 35761/1, розпорядження № 35761/1/1; копію сертифіката КЕП; копію листа від 31.01.2024 року вих. № 133-31; копії страхового акта № 35761/2 та розпорядження № 35761/2/1.
21.01.2026 грн відповідачем 1 подано клопотання (вх. № 648), у якому останній повідомляє суд про сплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 44 302,43 грн. На підтвердження цієї обставини відповідач надав копію платіжної інструкції № 113 від 07.01.2026.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" про стягнення :
- з відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 55 494,15 грн;
- відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" вартість послуг судового експерта ОСОБА_2 в розмірі 3500,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року справу № 917/2268/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 17.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Відповідач 2 (ТОВ "Мавдрик Транс") був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, арк.с. 52). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібні приписи містить ч. 2 ст. 178 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_1 був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 17.12.2025, арк.с. 52). Останній своїм правом на подання пояснень щодо позову у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/2268/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
14.12.2023 року о 07:20 годині на 190 км + 880 м автодороги Київ Харків Довжанський М-03 (територія АЗС "Маршал") водій ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), керуючи транспортним засобом DAF XF 460 FT днз НОМЕР_2 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKO24 днз НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності руху та допустив зіткнення з транспортним засобом DAF XF 105.460 днз НОМЕР_4 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKOF27 днз НОМЕР_1 , під керуванням працівника позивача - водія ОСОБА_3 .
Напівпричіп SCHMITZ НОМЕР_5 днз НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістраль М", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , дата реєстрації 21.10.2021.
Транспортний засіб DAF XF 105.460 днз НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_4 , який згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється кінцевим бенефіціаром Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М".
Тобто, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено майно позивача, а саме : спеціалізований напівпричіп SCHMITZ SKOF27 днз НОМЕР_1 .
Відповідно до схеми місця ДТП та постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.01.2024 року у справі №539/6173/23, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Згідно Полісу №ЕР.216406695 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.05.2023 року, строк дії якого встановлено з 28.05.2023 року по 27.05.2024 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна", з лімітом відповідальності 160 000,00 грн за шкоду заподіяну майну, франшиза становить 0 грн (арк.с. 31).
17.01.2024 року відповідач 1 здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 11 656,14 грн. Ця обставина сторонами визнається.
Позивач звертався до відповідача 1 із заявою від 19.01.2024 року, щодо перегляду суми збитку та надавав в обґрунтування такого перегляду рахунок СТО ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" №DP-2400401 від 19.01.2024.
Листом від 31.01.2024 року за вихідним номером № 133-31 відповідач 1 повідомив позивача про те, що у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" відсутні підстави для перегляду рішення та проведення доплати страхового відшкодування, оскільки наданий рахунок СТО ТОВ ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" №DP-2400401 від 19.01.2024 не може бути взятий до уваги при визначенні розміру страхового відшкодування згідно статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IVвід 01.07.2004.
Згідно Висновку судового експерта ОСОБА_2 №49/24 від 11.03.2024 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу як власнику спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKOF27 днз НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в результаті ДТП 14.12.2023 року складає 67 150,29 грн.
Також, у зв'язку із пошкодженням спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKOF27 днз НОМЕР_1 позивач поніс додаткові витрати пов'язані зі сплатою послуг експерта в розмірі 3 500,00 грн.
У липні 2024 року ТОВ "Магістраль М" звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 539/2873/24, призначено підготовче судове засідання.
28 серпня 2024 року ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
04 вересня 2024 року ОСОБА_5 надіслала до суду наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 на підтвердження доводів заяви про закриття провадження у справі.
10 вересня 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшла заява від ТОВ "Магістраль М" про долучення уточненої позовної заяви. В уточненій позовній заяві ТОВ "Магістраль М" заявив вимоги до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", ТОВ "Мавдрик Транс", третя особа - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.09.2024 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ТОВ "Мавдрик Транс".
Оскільки сторонами у справі № 539/2873/24 є юридичні особи, суд в ухвалі від 06.11.2024 дійшов висновку, що спір у означеній справі за своїм суб'єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження у справі. Ця ухвала набрала законної сили.
Позивач стверджує, що сума незаконно утриманого (не виплаченого) страхового відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ПрАТ "ПЗУ Україна" становить 55 494,15 грн.
За даними позивача, на момент подачі позову зазначеної оплати від ПрАТ СК "ПЗУ Україна" отримано не було.
Враховуючи вищевикладене та вважаючи свої права порушеними, посилаючись на приписи ст. 1172, ст. 1188, ст. 1191, ст. 1192 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму страхового відшкодування в розмірі 55 494,15 грн та понесені витрати на експертизу у розмірі 3 500,00 грн з відповідача 2.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору страхування.
Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон 1909-ІХ) страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 92 Закону 1909-ІХ, страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування договором майнового страхування.
Відповідно cm. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом DAF XF 460 FT днз НОМЕР_2 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKO24 днз НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу DAF XF 460 FT днз НОМЕР_2 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKO24 днз НОМЕР_3 була застрахована у відповідача 1 згідно Полісу №ЕР.216406695 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.05.2023 року (копія наявна у матеріалах справи). Ця обставина відповідачем не спростовується.
Статтею 2 Закону № 1961-IV визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував транспортний засіб марки DAF XF 460 FT днз НОМЕР_2 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKO24 днз НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, несе страхувальник відповідач 1.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
У відповідності до п. 7.53.1 Методики під КТЗ виробництва країн СНД слід розуміти ті, що розроблені й виготовлені у країнах СНД та країнах колишнього СРСР. Інші транспортні засоби належать до КТЗ іноземного виробництва.
Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідачем 1 на рахунок позивача сплачено страхове відшкодування в розмірі 44 302,43 грн згідно платіжної інструкції № 113 від 07.01.2026.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 44 302,43 грн підлягає закриттю.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що розмір страхового відшкодування має бути зменшений на 11 191,72 грн (сума ПДВ), а тому заперечує проти задоволення позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування заперечень проти позову в цій частині відповідач посилається на приписи п. 36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України.
Суд не оцінює заперечення відповідача як правомірні з огляду на наступне.
П. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із ? страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Приписи ст. 196 ПУ України не розповсюджуються на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем 1, оскільки у цій справі судом досліджується питання правомірності заявлених до стягнення з останнього збитків (страхового відшкодування). Між позивачем та відповідачем 1 відсутні правовідносини, врегульовані договором із страхування, співстрахування або перестрахування.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
Матеріалами справи підтверджується, що станцією технічного обслуговування СТО ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" позивачу було виставлено рахунок №DP-2400401 від 19.01.2024 на суму 84 480,10 грн (в т.ч. ПДВ 14 080,00 грн) (арк.с. 25 зі звороту).
Згідно з інформацією загальнодоступних джерел ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" є платником ПДВ. Означена обставина відповідачами не спростована.
Відтак, керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку, що до страхового відшкодування слід включати суму податку на додану вартість, а тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування у розмірі 11 191,72 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Суд зауважує, що наведена відповідачем 1 правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 880/1120/17 від 19.11.2020, № 565/1210/19 від 22.12.2020 та № 911/286/20 від 21.12.2020 не є релевантною до правовірносин у цій справі.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Щодо витрат, понесених позивачем за проведення експертизи транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 49/24 від 11.03.2024, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами другою, третьою статті 98ГПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно із частинами першою, п'ятою - сьомою статті 101ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Частина перша статті 1Закону України "Про судову експертизу" визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерстваюстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок "вирішення спору" щодо своїх "прав та обов'язків цивільного характеру" пов'язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі "Редька проти України" (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі "Васильчук проти України" (Vasilchuk v. Ukraine), заява №31387/05).
Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі "Літвінюк проти України" (Litvinyk. Ukraine), заява № 55109/08).
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.129 ГПК України).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід / Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату експертизи, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач 2 не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на позивача на проведення експертизи, ні клопотання про зменшення їх розміру.
Матеріалами справи підтверджується, що на замовлення позивача до судовим експертом Пилипенко А.І. був складений Висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 49/24 від 11.03.2024. В подальшому експертом був пред'явлений позивачу рахунок на оплату його послуг на суму 3 500,00 грн.
Як зазначалось судом вище, висновок експерта № 49/24 від 11.03.2024 прийнятий судом як належний та допустимий доказ.
Пунктом 4 ст.129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись приписами п. 4 та 9 ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати на проведення експертного дослідження в сумі 3 500,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу та покладаються на відповідача 2.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходив із наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).
Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору встановлено пунктом 2 статті 4 вказаного Закону, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору".
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивач платіжними інструкціями № 548 та №549 від 13.05.2025 сплатив судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Враховуючи заявлені позовні вимоги у цій справі та враховуючи, що позовна заява подана до суду в електронному вигляді, позивачу потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 1 ст.130 ГПК України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом); зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1 933,86 грн (в частині закриття провадження) та 3 633,60 грн (як зайвосплачені).
Роз'яснити Позивачу, що з 07.01.2025 повернення судового збору здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом чи територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.
Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору, позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомими пункту 5 розділу I "Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерствафінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерствафінансів № 606 від 26.11.2024 р.
З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1 в сумі 488,53 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 231-233, 237-238, 252 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страхового відшкодування в розмірі 44 302,43 грн. закрити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул.Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" (вул.Теплична, 16-б, Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ: 36877622) страхове відшкодування в розмірі 11 191,72 грн та 488,53 грн судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" (вул. Липник, буд.63, м.Рава-Руська, Львівський район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ: 45236381 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" (вул.Теплична, 16-б, Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ: 36877622) вартість послуг судового експерта Пилипенка А.І. в розмірі 3500,00 грн.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" (вул.Теплична, 16-б, Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ: 36877622) з Державного бюджету України 5 567,46 грн судового збору, сплаченого згідно платіжних інструкцій № 548 від 13.05.2025 та №549 від 13.05.2025.
6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 10.04.2026 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик