65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"13" квітня 2026 р.м. Одеса № 916/932/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім" (код ЄДРПОУ 37913975, 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ (Іллічівськ(п), вул. Першого Травня, буд. 19)
про визнання зборів недійсними та протиправними, зобов'язання скасувати запис
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім" про визнання зборів недійсними та протиправними, зобов'язання скасувати запис.
Ухвалою суду від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
01.04.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій, крім іншого, заявник просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до п.13 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Пункт 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 і про відсутність підстав для відступу від нього в подальшому вказано в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 905/1426/23.
Крім того, згідно з відкритими та загальнодоступними даними офіційного вебпорталу парламенту України, у березні місяці 2020 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про судовий збір" (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності, а саме: запропоновано внести зміни до Закону України "Про судовий збір" в частині викладення п. 13 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону в такій редакції: "учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав".
Проте, Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Аналогічна позиція Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості звільнення учасників бойових дій на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору при зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, а не тільки тих, що безпосередньо пов'язані з їх соціальним статусом учасника бойових дій, міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 567/79/23.
З огляду на предмет та підстави позову ОСОБА_1 , а також характер та природу спірних правовідносин, спір у цій справі жодним чином не пов'язаний із комплексом прав ОСОБА_1 саме як учасника бойових дій або з виконанням ним військового обов'язку, або виконанням службових обов'язків.
Отже, враховуючи те, що позов не стосується прав позивача, які випливають із статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та не зачіпає обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнення позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Дослідивши заяву про усунення недоліків, суд встановив, що недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі, з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до приписів частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України "Про судовий збір" врегульовано умови і порядок сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", з 1 січня 2026 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3328 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
- визнати позачергові загальні збори членів Об'єднання багатоквартирного будинку "Наш дім" від 31 січня 2026 року протиправними та недійсними;
- зобов'язати державного реєстратора Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області скасувати запис в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03 березня 2026 року 15:47:11, реєстраційна справа 1005541070013002734.
Суд в ухвалі від 30.03.2026 зазначив, що за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 5324,80 грн. (за дві немайнові вимоги з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).
Позивачем до позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі не долучено, при цьому зазначено, що він як учасник бойових дій є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
З приводу звільнення позивача від сплати судового збору, суд в ухвалі від 31.03.2026 наголосив позивачу, що поданий ним позов не стосується прав позивача, які випливають із статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та не зачіпає обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, а тому підстави для застосування у даному випадку п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнення позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду - відсутні.
Далі, суд в ухвалі від 31.03.2026 зазначив, що для усунення означеного недоліку позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 5324,80 грн.
Однак, ОСОБА_1 не усунув вказаний недолік та не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, при цьому повторно наголосив свою позицію щодо звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Судом розглянуто клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відмовлено у його задоволенні, про що зазначено вище.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
При цьому суд звертає увагу на таке.
Закріплення на конституційному та галузевому рівнях права на звернення до суду за судовим захистом, з якого найчастіше і виводиться принцип доступності правосуддя, означає, що держава гарантує кожній особі можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, а суд зобов'язаний відкрити провадження у справі та вчинити всі необхідні дії щодо надання такого захисту. Проте це не означає, що держава не може на рівні галузевого законодавства передбачити умови, додержання яких внаслідок специфічності діяльності щодо здійснення правосуддя є необхідним для реалізації вказаного права.
Підтвердженням наведеного вище висновку є припис частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України: право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Таким чином, кожен вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, проте таке звернення повинно підпорядковуватися процесуальним правилам.
Потрібно наголосити і на тому, що доступ до правосуддя стосується не лише позивача, а й відповідача, до якого звернуті певні вимоги. Відповідачу також закон гарантує дотримання його прав, у тому числі щодо відсутності зловживань позивача чи щодо дотримання строків вирішення спору.
В ухвалі від 30.03.2026 суд детально вказав на виявлені недоліки позовної заяви та надав строк для їх усунення. Наведені в зазначеній ухвалі приписи процесуального закону є цілком чіткими та однозначними.
Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов'язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи.
Необхідно зауважити, що процесуальний закон визначає за обов'язок позивача надати відповідні підтвердження чи виконати конкретні процесуальні дії саме на стадії відкриття провадження у справі, а не на пізніших стадіях господарського процесу. Суд та інші учасники справи не повинні виконувати ці дії на стадіях, коли це не передбачено. Інший спосіб розуміння цих процесуальних приписів призводить до затягування господарського процесу та можливого порушення строків вирішення спору.
Суд наголошує, що доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
В даному випадку господарським судом було ретельно вивчено матеріали позовної заяви, та, з урахуванням приписів ст.174 ГПК України, надано можливість позивачу усунути недоліки.
При цьому, суд додатково наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості усунення позивачем у повному обсязі недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, з огляду на введення в Україні воєнного стану або з інших підстав.
За наведених обставин, приймаючи до уваги, що визначений судом в ухвалі від 30.03.2026 максимально допустимий строк для усунення недоліків позовної заяви позивача сплив, позивач своїм правом скористався на власний розсуд, недоліки позовної заяви усунув частково, у зв'язку з чим позовну заяву ОСОБА_1 слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Суд звертає увагу позивача, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї докази повернути позивачу.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 13.04.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 13.04.2026.