вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про визнання / відхилення вимог кредитора
"02" квітня 2026 р. Справа № 911/2300/25
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Шульги Т.С., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 з грошовими вимогами кредитора до боржника (вх.№ 6399 від 15.10.2025)
у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2
За участі:
Від кредитора: Гук Олексій Олегович
Арбітражний керуючий: Дейнегіна Катерина Миколаївна
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Ухвалою Суду від "16" вересня 2025 р., зокрема, відкрито провадження у справі № 911/2300/25; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Дейнегіну Катерину Миколаївну.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про здійснено "16" вересня 2025 р. .
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою від 20.10.2025 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні.
03.11.2025 до Суду від боржника надійшов відзив.
15.12.2025 до Суду від кредитора надійшли пояснення.
Ухвалою від 22.12.2025 витребувано докази від ДПС у м. Києві.
27.01.2026 до суду надійшли витребувані докази від ДПС у м. Києві.
16.01.2026, 17.02.2026 до Суду від арбітражного керуючого надійшли пояснення.
15.12.2025, 12.02.2026, 06.03.2026 до Суду від кредитора надійшли пояснення.
У попередньому засіданні взяли участь представники кредитора, боржника та арбітражний керуючий.
Представники кредитора підтримали заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника.
Представник боржника та арбітражний керуючий заперечили проти заяви з грошовими вимогами кредитора до боржника.
Розглянувши заяву та заслухавши пояснення сторін, Суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_3 (спадкодавець, позикодавець) надав ОСОБА_2 гроші у позику, про що складено відповідні 11 розписок. Проте у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов Договорів позики, у частині повернення коштів, дружина ОСОБА_3 (кредитор, спадкоємець) була змушена звернутись до суду з цією заявою з грошовими вимогами до божника у сумі 35939908,03 грн. Вимоги у сумі 35939908,03 грн згідно розрахунку кредитора складаються з 34293908,03 грн тіла та 1640000,00 грн процентів.
Боржник у підготовчому засіданні 26.08.2025 визнав факт складення розписок, та отримання коштів у позику у розмірі близько 17 мільйонів гривень (звукозапис судового засідання від 26.08.2025 06:05 - 07:00 хв.).
Під час розгляду заяви з грошовими вимогами у попередньому засіданні боржник визнав обставину складення розписок, проте заперечив обставину отримання коштів у позику (звукозапис судового засідання від 24.03.2026 15:10 - 15:37 хв.). Крім того, боржник вказав, що розписки мають «безгрошовий» характер та є договорами про наміри.
Також боржник та арбітражний керуючий вказують, що у покійного позикодавця була відсутня фінансова спроможність надати кошти у позику за договорами позики (розписками) протягом 2019-2021 років, а тому вимоги кредитора є необгрунтованими.
Кредитор заперечуючи проти цих доводів вказує, що у позикодавця була наявна фінансова спроможність надати кошти у позику.
При розгляді заяви з грошовими вимогами кредитора до боржника, судом встановлено наступне.
Між ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (позикодавець) укладено 11 договорів позики (розписок) на суму 865 000,00 доларів США, а саме:
1) Розписка від 25.05.2019 року на суму 15 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , серія паспорт НОМЕР_1 , взяв 25.05.2019 у ОСОБА_3 гроші в сумі 15000 доларів, на один рік. Зобов'язуюсь сплачувати проценти у розмірі 10000,00 грн з 20-25 число кожного місяця 25.05.19. ОСОБА_2 /підпис/» /т.1Б ас.13/.
2) Розписка від 06.09.2019 року на суму 32 00,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 беру у ОСОБА_4 гроші в сумі 32 тисяч доларів США. Зобов'язуюсь їх повернути 1.10.2020р. Також сплачувати відсотки за вище вказану суму кожного місяця з 20-25 число. ОСОБА_2 /підпис/ 6.09.19» /т.1Б ас.19/.
3) Розписка від 15.10.2019 року на суму 20 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 беру у ОСОБА_4 гроші в сумі 20 тисяч (двадцять) доларів. Зобов'язуюсь сплачувати відсотки 1 числа кожного місяця. Зобов'язуюсь повернути вище вказану суму до 1.11.2020р. 15.10.19 /підпис/» /т.1Б ас.18/.
4) Розписка від 05.12.2019 року на суму 20 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 беру у ОСОБА_4 гроші в сумі 20 тисяч (двадцять) доларів. Зобов'язуюсь сплачувати проценти за домовленістю. Зобов'язуюсь повернути кошти до 01.11.2020р. разом з відсотками 5.12.2019 ОСОБА_2 /підпис/» /т.1Б ас.17/.
5) Розписка від 24.12.2019 року на суму 30 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 беру гроші у ОСОБА_4 в сумі 30 тис. американських доларів. Зобов'язуюсь повернути їх до 1 листопада 2020р разом з відсотками. Відсотки складають за 10 місяців 200 000 (двісті тисяч) грн. 24.12.2019 ОСОБА_2 /підпис/» /т.1Б ас.14/.
6) Розписка за невизначеною датою на суму 30 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , беру гроші у ОСОБА_4 у сумі 30 тисяч (тридцять) доларів. Зобов'язуюсь сплачувати проценти за попередньою домовленістю та повернути вище зазначену суму до 1.12.2020 разом з процентами /підпис/ ОСОБА_2 » /т.1Б ас.16/.
7) Розписка від 09.01.2020 року на суму 183 000,00 доларів США наступного змісту: «Я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 беру ОСОБА_4 гроші в сумі 183000 (сто вісімдесят три тис.) доларів. Зобов'язуюсь їх повернути до 31.12.2020р. разом з відсотками. Поручителем даної згоди являється ОСОБА_5 27.09.1981 ОСОБА_2 /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ 9.01.2020» /т.1Б ас.11/.
8) Розписка від 17.05.2020 року на суму 470 000,00 доларів США наступного змісту: «Я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Броварським ВР УДМС України у Київській області 25.02.2016 р. реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорт серії НОМЕР_3 виданий Броварським РВГУ МВС України в Київській області 22.04.2003р. реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 берем гроші в сумі 470 (чотириста сімдесят) тисяч американських доларів на придбання сільгосптехніки у ОСОБА_4 . Частину коштів зобов'язуюсь повернути до кінця 2021 р. За користування коштами зобов'язуємось сплачувати відсотки з розрахунку 10 (десять) тисяч гривень за кожні 15 (п'ятнадцять) тис. доларів 17.5.2020 ОСОБА_5 17.05.2020 /підпис/ ОСОБА_2 » /т.1Б ас.12/.
9) Розписка від 30.08.2020 року на суму 20 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 беру гроші у ОСОБА_4 у розмірі 20 тисяч доларів (американських) Зобов'язуюсь віддати через 1 (один) календарний рік до 30.08.2020р. Та сплачувати проценти з 20 по 25 число кожного місяця у розмірі за домовленістю. ОСОБА_2 /підпис/ 30.08.2020» /т.1Б ас.21/.
10) Розписка від 06.02.2021 року на суму 30 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 взяв у ОСОБА_3 гроші в сумі 30 тис. американських доларів, 06.02.2021р під процент 20 тис.грн. в місяць ОСОБА_2 / підпис/» /т.1Б ас.15/.
11) Розписка від 01.06.2021 року на суму 15 000,00 доларів США наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 взяв у ОСОБА_3 гроші в сумі 15000 американських доларів 01.06.2021 під відсотки 10000 грн. у місяць. 01.06.21 /підпис/» /т.1Б ас.20/.
Як зазначено судом вище, з заявою з грошовими вимогами кредитора до боржника звернулася спадкоємець позикодавця - його дружина ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 11.07.1980 р., що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 11.07.1980 р. /т.1Б ас.22/.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 від 08.10.2021 р. /т.1Б ас.23/.
За змістом Довідки про коло спадкоємців від 05.01.2023 року № 01/01-16, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О., єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , є його дружина ОСОБА_1 /т.1Б ас.24/.
У подальшому кредитор з метою захисту своїх прав звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості за частиною з вказаних вище Договорів позики (розписками), а саме від 25.05.2019, 24.12.2019 та від 17.05.2020.
Так, Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/10280/24 від 29.05.2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 травня 2019 року, а саме: суму позики у розмірі 618 108, 00 грн та проценти за користування коштами у розмірі 120 000, 00 грн; стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 грудня 2019 року, а саме: суму позики у розмірі 1 236 216, 00 грн та проценти за користування коштами у розмірі 200 000, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Крім того стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 932, 60 грн.
Постановою Київського апеляційного суду у справі №361/10280/24 від 11.12.2025 постановлено:
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25.05.2019 року, а саме: суму позики у розмірі 618 108,00 грн. та проценти за користування коштами у розмірі 120 000,00 грн.
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24.12.2019 року, а саме: суму позики у розмірі 1 236 216,00 грн. та проценти за користування коштами у розмірі 200 000,00 грн.
У Рішенні від 29.05.2025 та Постанові від 11.12.2025 по справі №361/10280/24 встановлено, зокрема, наявність заборгованості з тілом кредиту у сумі 15 000,00 дол. США, що еквівалентно 618 108,00 грн за розпискою від 25.05.2019; заборгованості з тілом кредиту у сумі 30 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 236 216,00 грн за розпискою від 24.12.2019.
Ухвалою КЦС ВС від 23.01.2026 по справі №361/10280/24 постановлено відкрити касаційне провадження у цій справі; відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/1231/23 від 19.11.2024, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2025, ухвалено стягнути солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 17 187 242,00 гривні та проценти за користування позикою у розмірі 313 333,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 6 508, 70 гривень.
У Рішенні у справі № 361/1231/23 від 19.11.2024 встановлено обставину наявності заборгованості за тілом позики у сумі 470 000,00 дол. США, що еквівалентно 17 187 242,00 грн та процентів у сумі 313 333,33 грн. процентів за розпискою від 17.05.2020.
16.06.2025 приватним виконавцем ВО Київської області Колодчук С.В. відкрито виконавче провадження № 78393428 по примусовому виконанню рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2024 року у справі № 361/1231/23 та накладено арешт на все майно Боржника. Загальна сума стягнення становить 19 251 063, 86 грн. з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
У поясненнях від 12.02.2026 17.02.2026 та від 06.03.2026 кредитор визнав обставини перерахування 26306,15 грн та 40217,45 грн (всього разом 66 523,60 грн) в рахунок погашення боргу перед кредитором за договорами позики у межах виконавчих проваджень №78393432 та №78393432.
Згідно розрахунків кредитора заборгованість становить:
- за розпискою від 25.05.2019 у розмірі 738 108,00 грн, за рішенням суду по справі №361/10280/24;
- за розпискою від 06.09.2019 у розмірі 1 336 000,00 грн, що еквівалентно 32 000,00 дол. США;
- за розпискою від 15.10.2019 у розмірі 835 000,00 грн, що еквівалентно 20000,00 дол. США;
- за розпискою від 05.12.2019 у розмірі 835 000,00 грн, що еквівалентно 20000,00 дол. США;
- за розпискою від 24.12.2019 у розмірі 1 436 216,00 грн, за рішенням суду по справі №361/10280/24;
- за розпискою від 09.01.2020 у розмірі 7 640 250,00 грн, що еквівалентно 183 000,00 дол. США;
- за розпискою від 17.05.2020 у розмірі 17 507 084,03 грн, за рішенням суду по справі №361/1231/23;
- за розпискою від 30.08.2020 у розмірі 835 000,00 грн, що еквівалентно 20000,00 дол. США.
- за розпискою від 06.02.2021 у розмірі 1 252 500,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США та 1 120 000,00 грн процентів;
- за розпискою без дати у розмірі 1 252 500,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США;
- за розпискою від 01.06.2021 у розмірі 626 250,00 грн, що еквівалентно 15 000,00 дол. США та 520 000,00 грн процентів.
Заперечуючи проти заяви з грошовими вимогами кредитора до боржника, арбітражний керуючий та боржник вказують, що позикодавець не мав фінансової спроможності надати кошти у позику. Кредитор заперечуючи проти доводів арбітражного керуючого та боржника надав ряд доказів щодо майнового стану кредитора - спадкоємця та членів його родини, на підставі яких Судом втсновлено, що 08.11.2004 року ОСОБА_3 зареєструвався як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2025 /т.1б ас.76/.
01 жовтня 2009 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Техбуднагляд», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2025 /т.1б ас.77-78/.
У шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_7 від 29.09.1981 /т.1б ас.79/.
Між ОСОБА_7 та ПАТ «Правекс Банк» укладено Договір банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті з виплатою процентів по закінченню терміну дії Договору «Правекс стандарт» № 6839 від 23 березня 2011 року /т.1б ас.80/.
ОСОБА_7 перерахувала ПАТ «КБ «Правекс Банк» 40 000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією № 8535379001 від 23 березня 2011 року /т.1б ас.84/.
Між ОСОБА_7 та ПАТ «Правекс Банк» укладено Договір № 026Т016646560 про відкриття та обслуговування карткового рахунку від 23 березня 2011 року /т.1б ас.82-83/.
Між ОСОБА_7 та ПАТ «Правекс Банк» укладено Договір-анкета № 700141032 банківського вкладу (депозиту) фізичної особи від 25 березня 2013 року /т.1б ас.87/.
ОСОБА_7 перерахувала ПАТ «КБ «Правекс Банк» 45 989,95 доларів США, що підтверджується квитанцією № FJB1308403829607 від 25 березня 2013 року /т.1б ас.88/.
Між ОСОБА_3 та ПАТ «Правекс Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи від 11.04.2017 /т.1б ас.88/.
ОСОБА_3 переказав ПАТ «Правекс Банк» 460 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № FJB1710116513650 від 11 квітня 2017 року /т.1б ас.89/.
Між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк Україна» укладено Договір № 19170648511 «Мій пенсійний депозит» на ім'я фізичної особи від 13 квітня 2018 року /т.1б ас.90/.
ОСОБА_3 переказав ПАТ «Державний ощадний банк Україна» 500 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 1917064851 від 13 квітня 2018 року /т.1б ас.91/.
Між ОСОБА_7 та ПАТ «Державний ощадний банк Україна» укладено Договір № 19369150511 на мій вклад «Мій депозит» на ім'я фізичної особи від 20 вересня 2018 року /т.1б ас.92/.
ОСОБА_7 перерахувала ПАТ «Державний ощадний банк Україна» 300 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 19369150511 від 20 вересня 2018 /т.1б ас.93/.
Між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк Україна» укладено Договір № 19451712411 «Мій пенсійний депозит» на ім'я фізичної особи від 22 квітня 2019. Сума депозиту 500 001,00 грн /т.1б ас.94-95/.
Між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк Україна» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи, що підтверджується Заява про приєднання № 2638508/030217 09 жовтня 2020 року та Інформацією про наявність депозиту від 09 жовтня 2020 року на суму 1 000 002,00 грн /т.1б ас.96-97/.
Як свідчить лист ДПС України від 14.01.2026 ОСОБА_7 мав наступний дохід:
У 2002 році - 9150,00 грн; 2003 - 7350,00 грн; 2004 - 28377,68 грн; 2005 - 22934,31 грн; 2006 - 65819,75 грн; 2007 - 138 987,68 грн; 2008 - 91008,06 грн; 2009 - 170875,09 грн; 2010- 202 626,43 грн; 2011 - 206 977,66 грн; 2012 - 219 277,79 грн; 2013 - 221525,88 грн; 2014 - 276 588,31 грн; 2015 - 390 961,89 грн; 2016 - 167 501,18 грн., який у ці роки отримувався виключно від ТОВ «ККНК «Технобуд».
У 2017 дохід склав 55 696,38 грн, 2018 - 0,01 грн; 2019 - 64 899,97 грн та у 2020- 32 950,35 грн, які отримані з інших джерел /т.1б ас.146-147/.
Відповідно до Свідоцтва про спадщину за законом від 12.09.2022 спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, зокрема, з:
- Вкладу в сумі 124,99 грн. в АТ «КБ «Приватбанк»;
- Рахунків в АТ «Укрсиббанк» залишок коштів в сумі 5 245,10 Євро, 616,40 грн., 1 000 002,00 грн., 1 500,00 грн., 11 189,97 грн., 59 881,21 грн. /т.1б ас.98/.
Відповідно до Свідоцтва про спадщину за законом від 12.09.2022 спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з:
- земельної ділянки, кадастровий номер 7123481600:02:001:0057 площею 2,1805 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Черкаська область, Монастирищенський район; с/рада Жовтнева /т.1б ас.103/.
Відповідно до Свідоцтва про спадщину за законом від 12.09.2022 спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з:
- земельної ділянки, кадастровий номер 3221285601:01:004:0009 площею 0,0585 га, для ведення садівництва, місце розташування: Київська область, Броварський район; с. Мокрець, СТ «Яблунька» /т.1б ас.106/.
Відповідно до Свідоцтва про спадщину за законом від 12.09.2022 спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з:
- Садового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 106,1 кв.м. /т.1б ас.108/.
Кредитор також поясню, що ОСОБА_3 був одноособовим учасником (кінцевим бенефіціарним власником) та директором ТОВ «Техбуднагляд».
Основними видами діяльності ТОВ «Техбуднагляд» були: Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням тощо.
Починаючи з жовтня 2009 року та до смерті в 2021 році (11 років) ОСОБА_3 займався розвитком бізнесу, як Директор і одноособовий власник.
За наявною інформацією, як стверджує кредитор, щорічний дохід ОСОБА_3 починаючи з 2004 року становив більше 100 000 доларів США на рік.
Кредитор вказує, що не може надати підтвердження щодо розміру доходу ОСОБА_3 , оскільки веденням бухгалтерського обліку, зберіганням та розпорядженням цими коштами здійснював особисто ОСОБА_3 .
Кредитор пояснив, якщо потрібні були кошти на особисті потреби або на потреби сім'ї ОСОБА_3 надавав необхідну суму. Грошові кошти зберігались в сейфі.
ОСОБА_1 достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 позичив грошові кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на розвиток бізнесу (купівлі сільськогосподарської техніки) в сумі 183 000 доларів США. Також були ще інші позики, які надавались особисто ОСОБА_2 . Грошові кошти позичались ОСОБА_3 з метою отримати проценти за користування цими коштами.
Окремо стосовно майна, кредитор вказує, що після успадкування садового будинку, було прийнято рішення його продати, що підтверджується Договором купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 09.06.2023 року на загальну суму 1093401,14 грн.
Також кредитор посилається, що 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 придбав в ТОВ «ПОРШЕ ІНТЕР АВТО Україна» автомобіль марки Volkswagen Tiguan за ціною 1 572 141 грн. Будь-які документи, крім рахунку на оплату від 22 грудня 2016 року, не зберіглися. Також ОСОБА_3 29 листопада 2019 року було придбано з автосалону автомобіль марки VOLVO XC60. Станом на день придбання автомобіля його вартість становила близько 60 000 Євро.
Арбітражний керуючий, якого підтримав представник боржника, оцінюючи доводи кредитора в обгрунтування наявності фінансової спроможності надати кошти у позику, вказує наступне.
Стосовно діяльності як ФОП: Будь-яких відомостей щодо доходів, отриманих ФОП Франчук В.О. протягом здійснення підприємницької діяльності (податкових декларацій, виписок по рахункам, тощо) не надано. Відтак, наданий Суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2025 сам по собі не є належним в розумінні ст. 76 ГПК України доказом наявності у ОСОБА_3 коштів, які могли бути надані в позику Боржнику - ОСОБА_2 , тому що предметом доказування під час розгляду заяви ОСОБА_1 , не є факт ведення господарської діяльності ОСОБА_3 при недоведеності наявності належних задекларованих доходів від такої діяльності.
Стосовно ТОВ «Техбуднагляд»: Наданий Суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2025 по ТОВ «Техбуднагляд» не є належним доказом наявності у ОСОБА_3 коштів, які могли бути надані в позику Боржнику - ОСОБА_2 , тому що предметом доказування під час розгляду заяви ОСОБА_1 , не є факт ведення господарської діяльності ОСОБА_3 , предметом доказування є факт наявності та отримання, зокрема, від ведення підприємницької та іншої діяльності, коштів, які могли бути надані у позику ОСОБА_2 ..
Щодо наявного спадкового майна: Три земельні ділянки, автомобіль та садовий будинок, жодним чином не пояснюють та не дають відповідь щодо джерел походження грошових коштів, які ОСОБА_3 могли бути надані у позику ОСОБА_2 протягом 2019-2021 років, а відтак також є неналежними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України під час розгляду грошових вимог ОСОБА_1 у справі №911/2300/25
Щодо наявності коштів на депозитних рахунках: Надані докази підтверджують укладення донькою ОСОБА_3 , договорів банківського вкладу №6838 з виплатою процентів по закінченню терміну дії Договору «Правекс стандарт» від 23 березня 2011 (строк дії - до 23.03.2013) та Договору № 700141017 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи від 25 березня 2013 року на суму 45 989,95 доларів США.
Вказані докази, за твердженням керуючого реструктуризацією, жодним чином не доводять наявність у Позикодавця - ОСОБА_3 грошових коштів, які могли бути надані останнім за договорами позики (розписками) ОСОБА_2 протягом 2019-2021 років, а відтак є неналежними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України під час розгляду грошових вимог ОСОБА_1 у справі №911/2300/25. При цьому також жодних доказів отримання вказаних коштів, які в подальшому розміщено ОСОБА_7 на депозит, Суду не надано.
Надані докази доводять наявність у ОСОБА_3 грошових коштів на депозитних рахунках коштів у загальній сумі 1000002,00 грн. та нарахованих на цю суму відсотків, суму яких визначити неможливо в зв'язку з відсутністю відповідних доказів, стверджує керуючий реструктуризацією.
Отже, грошові кошти у сумі 1000002,00 грн., наявність яких у ОСОБА_3 доведена наданими в доповнення до пояснень від 15.12.2025 доказами, не могли бути надані в позику ОСОБА_2 , тому що залишилась на депозитному рахунку та успадковані ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.2022.
Арбітражний керуючий вказує, що зі співставлення сум отриманих доходів та витрат Позикодавця з сумою стверджуваної наданої позики вбачається вісутність у ОСОБА_3 фінансової можливості надати ОСОБА_2 грошові кошти у позику навіть на суму розписок, заборгованість за якими стягнута з Боржника рішеннями Броварського міськрайонного суду у справі №361/1231/23 від 19.11.2020 (Розписка) вiд 17 травня 2020 року на суму 470 000,00 доларів США), вiд 29.05.2025 у справi №361/10280/24 (Розписка) вiд 25 травня 2019 року на суму 15 000,00 доларів США, розписка вiд 24 грудня 2019 року на суму 30 000,00 доларів США).
Враховуючи викладене, арбітражний керуючий вважає, що відомості, вказані в письмових поясненнях від 15.12.2025 щодо наявних у ОСОБА_3 , грошових коштів на депозитних рахунках та додані в підтвердження цього докази, не доводять наявність у ОСОБА_3 грошових коштів для надання їх у позику ОСОБА_2 протягом 2019-2021 років, не надають пояснень щодо джерел походження коштів, а відтак є неналежними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України під час розгляду грошових вимог ОСОБА_1 у справі №911/2300/25.
В обгрунтування своєї позиції щодо необхідності підтвердження фінансової спроможності кредитора надати кошти у позику боржнику керуюча реструктуризацією посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у Постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22, відповідно до яких:
"Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.".
З наведеного керуюча реструктуризацією висновує про недоведеність кредитором фінансової спроможності щодо надання коштів у позику та, відповідно, відсутність правових підстав для визнання таких кредиторських вимог.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли сторонами, Суд керується таким.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (статті 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з статтями 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
У Постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18 викладено наступний правовий висновок.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Так, Судом у судовому засіданні було досліджено оригінали розписок, а боржником визнано обставину їх підписання. Дослідивши розписки, Суд зазначає, що з їх змісту можливо установити передачу коштів від позикодавця до позичальника. Дослідивши правову природу розписок, суд дійшов до висновку, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено 11 Договорів позики, які містять відповідні істотні умови договору позики.
Крім цього, у рішеннях судів по справі №361/10280/24 та по справі №361/10280/24, які в силу положень ст. 75 ГПК України мають преюдиційний характер, встановлено обставини укладення між сторонами саме договорів позики від 25.05.2019, 24.12.2019 та від 17.05.2020, наявність заборгованості за вказаними договорами.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що станом на дату постановлення ухвали обов'язок по поверненню позикових коштів настав, заборгованість боржника перед кредитором належним чином доведена, підтверджена та позичальником не спростована, грошові вимоги кредитора до боржника по поверненню коштів, наданих за одинадцятьма розписками, є обґрунтованими та правомірними у частині тіла позики у загальній сумі 865000,00 доларів США (в тому числі враховуючи заборгованість, стягнуту за наведеними вище рішеннями судів).
В той же час,Суд відхиляє доводи боржника про іншу правову природу договорів між сторонами - договори про наміри (за твердженням боржника), адже боржником не надано доказів щодо іншої правової природи розписок, аніж Договорів позики.
Доводи боржника про безгрошовий характеру розписок Суд відхиляє повністю, адже з розписок можливо встановити обставину передачі коштів від позикодавця до позичальника та неповернення грошових коштів за розпискою, з огляду на наявність боргового документа у кредитора.
Щодо нарахованих кредитором процентів, Суд зазначає наступне.
Кредитор просить суд визнати грошові вимоги по процентам за розпискою від 06.02.2021 та від 01.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Розпискою від 06.02.2021 визначено, що боржник взяв кошти у ОСОБА_3 в сумі 30 тис. американських доларів, 06.02.2021р під процент 20 тис.грн. в місяць.
Розпискою від 01.06.2021 визначено, що боржник взяв кошти у ОСОБА_3 в сумі 15000 американських доларів під відсотки 10000 грн. у місяць.
Згідно розрахунку кредитора проценти за розпискою від 06.02.2021 нараховані за 56 місяці по 20 000,00 грн на місяць та складають суму 1 120 000,00 грн.
Згідно розрахунку кредитора проценти за розпискою від від 01.06.2021 нараховані за 52 місяці по 10 000,00 грн на місяць та складають суму 520 000,00 грн.
У рішеннях судів по справі №361/10280/24 та №361/10280/24, зокрема, також присуджено до стягення проценти у сумі 320 000,00 грн та 313 333,33 грн. відповідно.
Відтак, враховуючи вказані положення законодавства та умови розписок, пред'явлення вимоги кредитором та настання строку повернення позики, Суд приходить до висновку про правомірність нарахуваних процентів за розпискою від 06.02.2021 у сумі 1 120 000,00 грн та за розпискою від 01.06.2021 у сумі 520 000,00 грн.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України саме гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У ч. 2 ст. 45 КУзПБ, зокрема, визначено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Враховуючи, що зобов'язання боржника визначено в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог визначено кредитором в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, що відповідає наведеним вище приписам КУзПБ.
Відповідно до положень частини 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.47 КУзПБ, за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Аналіз норм статей 45, 47 КУзПБ свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і, незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 910/866/20, від 22.11.2022р. у справі № 911/2548/20, від 08.03.2023р. у справі №910/1800/22.
За змістом ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
В той же час, як вказує кредитор, судом встановлено обставину перерахування на користь кредитора 66 523,60 грн у межах виконавчих проваджень №78393432 та №78393432.
Отже, підсумовуючи викладене вище, Суд визнає грошові вимоги кредитора до боржника у сумі 35 867 384,43 грн, з урахуванням здійснених на користь кредитора перерахувань у сумі 66 523,60 грн у межах виконавчих проваджень №78393432 та №78393432 (35 933 908,03 грн - 66 523,60 грн = 35 867 384,43 грн).
Стосовно заперечень боржника та арбітражного керуючого про відсутність фінансової можливості у позикодавця надати кошти у позику, Суд вказує, що відсутність підтвердження джерел походження коштів сама по собі не означає, що особа не могла надати їх у позику. Так, у цивільному праві діє загальний принцип: поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ст.ст.3, 12, 13 ЦК України).
Тобто, сама по собі відсутність достатніх доказів на підтвердження джерела походження коштів не свідчить про незаконність такого джерела походження або про відсутність таких коштів. Навіть якщо походження коштів не доведене, це не спростовує факту їх передачі, якщо він підтверджується іншими доказами (у цій справі - це розписки).
Твердження «особа не могла надати кошти» - це фактично негативне твердження, яке потребує переконливих доказів (наприклад, встановлення повної відсутності доходів, активів тощо). Просто відсутність документів - недостатня підстава для твердження про неможливість надати кошти у позику.
Крім того, слід враховувати приватний характер правовідносин сторін у справі, можливість вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, та відсутність обов'язку доводити походження грошових коштів у цивільних правовідносинах. Так, за приписами ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд критично оцінює посилання керуючої реструктуризацією на правові висновки, що викладені у Постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22, як підставу для відхиленя грошових вимог у зв'язку з недоведенням фінансової спроможності кредитора надати кошти у позику.
Так, Суд зазначає, що даний правовий висновок сформовано стосовно ризику обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Проте, обставини цієї справи не свідчать про наявність ризику обопільної недобросовісної поведінки кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговими розписками задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи. Навпаки, боржник заперечує отримання цих коштів у позику у наданих поясненнях /т.1б ас.57/ та у судовому засіданні при розгляді грошових вимог.
Також Суд звертає увагу, що боржник у підготовчому засіданні 26.08.2025 повідомив, що кредитор мав фінансову можливість надати кошти у позику, адже займався прибутковою підприємницькою діяльністю.
Більше того, судом у судовому засіданні було досліджено оригінали розписок, а боржником визнано обставину їх підписання та отримання частини коштів у позику.
Відтак, суд відхиляє заперечення боржника та кредитора як такі що базуються на довільному тлумаченні законодавства, судової практики та суб'єктивній оцінці обставин справи.
Щодо сплачених 6056,00 грн. судового збору за подачу заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, понесені кредитором витрати на оплату судового збору у розмірі 6056,00 грн. пов'язані з провадженням у справі про банкрутство відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Оскільки офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснено 16 вересня 2025 р., граничним строком для подання відповідних заяв є 16.10.2025 (включно).
Отже, оскільки кредитор звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника 15.10.2025 такі вимоги кредитора є конкурсними, та мають право голосу на зборах та комітеті кредиторів, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ.
Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів (абз. 13 ч. 2 ст. 47 КУзПБ).
Так, кредитор у заяві з грошовими вимогами повідомив, що не є заінтересованою особою щодо боржника / боржник не повідомив про свою заінтересованість щодо кредитора.
Керуючись статтями 1, 45, 47, 67 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у розмірі 35 867 384,43 грн, друга черга задоволення вимог кредиторів,
Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність понесені витрати ОСОБА_1 на оплату судового збору у розмірі 6056,00 грн., які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Відхилити грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в іншій частині.
Кредитор: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 13.04.2026 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк