30.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/431/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мотор-Банк» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 (суддя Горохов І.С.)
у справі № 908/431/25
за позовом Запорізької міської ради
до відповідача Акціонерного товариства “Мотор-Банк»
про стягнення коштів
19.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Акціонерного товариства “Мотор-Банк» про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 12.12.2012 № 231010004000782 за період з 03.04.2017 по 31.08.2024 в розмірі 2 039 568,19 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі №908/431/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Мотор-Банк» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі від 12.12.2012, зареєстрованим за № 231010004000782, в сумі 1 656 626,54 грн (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять шість гривень 54 коп.). В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Мотор-Банк» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 19 879,52 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 52 коп.) отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.
Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством “Мотор-Банк» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025р. по справі № 908/431/25 скасувати частково і ухвалити нове рішення, яким:
- визнати неможливим використання земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:077:0019, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, що є об'єктом оренди за Договором оренди землі № 231010004000782 від 12.12.2012 року, укладеним між АТ"МОТОР-БАНК" та ЗАПОРІЗЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ, за цільовим призначенням (для розташування відділення банку та офісних приміщень) починаючи з 25 травня 2022 року по дату фактичного початку використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
- у задоволенні позову Запорізької міської ради до АТ «МОТОР-БАНК» про стягнення з Акціонерного товариства “МОТОР-БАНК» на користь Запорізької міської ради заборгованості за договором оренди землі від 12.12.2012, зареєстрованим за № 231010004000782, в сумі 1 656 626,54 грн (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять шість гривень 54 коп.) та про стягнення з Акціонерного товариства “МОТОР-БАНК» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 19 879,52 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 52 коп.) відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- відповідач, в силу ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України має право на звільнення від сплати орендної плати за землю починаючи з 26.05.2022р., так як був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою за цільовим призначенням - для розміщення Відділення та офісу Банку - у зв'язку із практично повним знищенням зазначених Відділення та офісу Банку внаслідок 4-х (чотирьох) окремих бомбардувань керованими авіаційними бомбами та обстрілами ракетами протягом 2022-2025 років, що стало наслідком для суцільної та абсолютної неможливості використання приміщень Банку для обслуговування клієнтів Банку та розміщення працівників Банку; при цьому, враховуючи законодавчо встановлену заборону банківським установам здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім банківської (ч. 3 ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), Відповідач не мав та не має права використовувати орендовану у Позивача земельну ділянку за будь-яким іншим напрямком крім банківської діяльності;
- позивач позивався про стягнення заборгованості за Договором оренди землі за період з 03.04.2017р. по 31.08.2024р. в розмірі 2 039 568,19 грн., а протягом цього періоду Відповідач фактично сплатив орендну плату за землю в розмірі і на підставі застарілої нормативної грошової оцінки землі (згідно даних у Розрахунку Позивача) - 1 310 782,95 грн., крім того - після 31.08.2024р. і включно до місяця винесення оскаржуваного Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025р. Відповідач сплатив орендну плату по Договору оренди землі в розмірі 749 312,90 грн., що сумарно складає 2 060 095,85 грн. і ця сума перевищує суму позовних вимог Позивача до Відповідача, якщо враховувати право Відповідача на звільнення від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України починаючи з червня-місяця 2022 року - після знищення 25.05.2022р. будівель Банку в результаті ракетного обстрілу та подальшого бомбардування керованими авіаційними бомбами - по сьогодні.
Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення доказів: листа Запорізької обласної державної адміністрації (Запорізької обласної військової адміністрації) №04595/08-48 від 22.05.2023р., Висновку з незалежної експертної оцінки майна, що була проведена ФОП Перевай В.С. на замовлення Відповідача для цілей бухгалтерського обліку станом на 01.12.2021р., листа Державної екологічної інспекції про надання інформації №1129/06/2-34 від 01.06.2022р., Технічного звіту № 603-27-17/х/67/24 від 01.11.2024р., виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Група інститутів по проектуванню "Гіпропром БУД", виправленого Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 395/111 від 15.01.2025р.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
03.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 30.03.2026 брали участь представники сторін.
Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2012 між Запорізькою міської радою (орендодавець за договором) та Публічним акціонерним товариством “Мотор-Банк» (орендар за договором) укладено договір оренди землі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис № 231010004000782 (надалі - договір оренди).
Відповідно до п. 1 договору оренди, орендодавець, відповідно до рішення двадцять першої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №78/53 від 27.04.2012 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3924 га, кадастровий номер земельної ділянки : 2310100000:07:077:0019 (п. 2 договору).
Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та забудовами орендаря (п. 4 договору).
За умовами п. 17 договору земельна ділянка передається в оренду для розташування відділення банку та офісних приміщень (функціональне призначення). Цільове призначення земельної ділянки: землі комерційного використання.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 3 092 112,00 грн в цінах 2012 року (п. 5 договору).
Невід'ємною частиною договору є витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за вих. № 1872 від 24.05.2012 стосовно орендованої земельної ділянки за договором площею 3 924,00 м2, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, із визначенням НГО в розмірі 3 092 112,00 грн у цінах 2012 року.
У пункті 10 договору визначено, що він укладений до 02.06.2030 року. На час вирішення спору в суді договір є чинним.
За умовами п. 46 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2012 за № 231010004000782.
Відповідно до п. 21 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем земельної ділянки за умовами договору підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.
У пункті 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 154 605,60 грн, що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року.
Відповідно до п. 12 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Із змісту п. 13 договору слідує, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
У п. 14 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку (п. п. 14.2.); підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.п. 14.3.).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі №908/6284/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015, внесено зміни до укладеного сторонами договору, зокрема, викладено п. 11 в наступній редакції « 11. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 247 368,96 грн, що складає 8% нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2014 року».
Відповідно до Інформаційної довідки №410182853 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (дата формування інформаційної довідки 29.01.2025), відповідач - Акціонерне товариство “Мотор-Банк» є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42.
Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст “Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя (п. 1 рішення); затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 грн (п.3 рішення). Також вказаним рішенням затверджено економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя, значення коефіцієнтів місцерозташування Км2 згідно з додатком 1, значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2 (п. п. 5, 6). Згідно з п. 7 цього рішення визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста вводиться в дію з 01.01.2016.
Також 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 “Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю). Відповідно до Додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Дане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2016 (п. 7 рішення).
Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» установлено на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з Додатком, в якому визначені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). У п. 3 рішення вказано, що рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2019.
Тексти вищезазначених рішень (з додатками) знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланнями: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/sessions/45/resolution/4153, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).
Позивач стверджує, що за відповідачем обліковується заборгованість з оплати орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.08.2024, розмір якої становить 2 039 568,19 грн.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача була направлена претензія від 30.01.2025 № 01/02-11/0133 з вимогою невідкладно сплатити суму заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 2 039 568,19 грн, яка рахується за відповідачем станом на 01.09.2024.
Відповідачем заборгованість з орендної плати не була сплачена у добровільному порядку.
Неналежне виконання Публічним акціонерним товариством “Мотор-Банк» зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі за період з 03.04.2017 по 31.08.2024 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вищезазначеної суми заборгованості.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів у розмірі 1 656 626,54 грн. В частині стягнення суми 382 941,65 грн суд відмовив у зв'язку із безпідставним нарахуванням.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Щодо заявленого клопотання про долучення доказів, то таке обґрунтовано наступним.
Лист № 04595/08-48 від 22.05.2023р. та Висновок з незалежної оцінки майна не надавались Суду першої інстанції так як Відповідачу не ставились запитання щодо розміру збитків або їх інші ознаки (значні або незначні), нанесених майну Відповідача внаслідок першого та наступних ракетних обстрілів.
Лист Державної екологічної інспекції не надавався Суду першої інстанції так як Відповідачу не ставились запитання щодо розміру та/або характеру збитків або їх інші ознаки (значні або незначні), нанесених саме земельній ділянці.
Технічний звіт не надавався Суду першої інстанції так як Відповідачу не ставились Судом питання щодо проведених будь-яких будівельних експертиз постраждалих будівель.
В свою чергу, відповідач зазначає, що Суду першої інстанції був наданий Акт обстеження із помилками, що сталось поза волею Відповідача (і на думку Відповідача, з боку Позивача мала місце маніпуляція з варіантами цього Акту, так одним із підписанням зазначеного Акту був гр.Михайловський А.С., який також був представником Позивача під час розгляду справи в першій інстанції, і в судовому засіданні 16.06.2025р. він достовірно знав, що зазначений Акт огляду був виправлений та перепідписаний всіма членами комісії).
Варто наголосити, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).
Як передбачено ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Положення ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).
Учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
За ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постановах від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).
Також, як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603, прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 зазначив, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду разом із першими заявами по суті справи усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, в обсязі, достатньому для переконання суду у вірогідності обставин, на які вони посилаються, а також повідомляти про їх відсутність, неможливість надання, вживати всіх заходів щодо їх отримання, в тому числі через суд.
Прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи та недобросовісне здійснення нею своїх процесуальних прав та обов'язків, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18.
Так, АТ “Мотор-Банк» не обґрунтовано належним чином неможливість подання листа Запорізької обласної державної адміністрації (Запорізької обласної військової адміністрації) №04595/08-48 від 22.05.2023р., Висновку з незалежної експертної оцінки майна, що була проведена ФОП Перевай В.С. на замовлення Відповідача для цілей бухгалтерського обліку станом на 01.12.2021р., листа Державної екологічної інспекції про надання інформації №1129/06/2-34 від 01.06.2022р., Технічного звіту № 603-27-17/х/67/24 від 01.11.2024р., виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Група інститутів по проектуванню "Гіпропром БУД", виправленого Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 395/111 від 15.01.2025р. до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, в той час як останні вже існували на момент розгляду справи та були наявні у нього, що свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.
Під час розгляду справи судом першої інстанції та вирішення питань, що належать до предмету доказування, відповідач не повідомляв суд про неможливість надання будь-яких доказів. При цьому заявлене у самій апеляційній скарзі клопотання не містять жодного обґрунтування поважності причин, з яких згадані докази не могли бути подані раніше, окрім суб'єктивного сприйняття відповідача, обраної ним стратегії захисту та відсутності вимог суду про їх надання.
Відтак АТ “Мотор-Банк» не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як і не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства.
Враховуючи все вищевикладене, заявник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а тому судом не приймаються такі до розгляду.
По суті спору суд враховує, що 19.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Акціонерного товариства “Мотор-Банк» про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 12.12.2012 № 231010004000782 за період з 03.04.2017 по 31.08.2024 в розмірі 2 039 568,19 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого за період з 03.04.2017 по 31.08.2024 утворилась заборгованість за період в загальній сумі 2 039 568,19 грн, що є предметом спору у даній справі. На орендованій відповідачем земельній ділянці знаходиться належний відповідачу на праві власності об'єкт нерухомого майна. 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016, яке було оприлюднене 14.07.2015 в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року. Позивачем здійснено розрахунок орендної плати з урахуванням встановлено з 2016 нормативної грошової оцінки земель у місті Запоріжжі, враховано здійснені відповідачем протягом спірного періоду часткові оплати орендних платежів. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з орендних платежів за договором. Відповідачем заборгованість не була сплачена, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.
Через підсистему “Електронний суд» 18.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за березень - грудень 2022 включно в сумі 666 485,30 грн; застосувати наслідки пропуску позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 12.12.2012 № 231010004000782 за період з 03.04.2017 по 31.08.2024 в розмірі 2039568,19 грн та відмовити в стягненні заборгованості за період 2017-2021 включно в сумі 1201480,46 грн; відмовити в частині стягнення судового збору в сумі 22 415,60 грн.
Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивач не повідомляв відповідача про зміну розміру орендної плати внаслідок зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач намагався самостійно отримати у компетентних державних установ актуальні відомості про розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, однак відповідну інформацію отримував із значним затриманням. У період часу з 12.03.2022 по 31.12.2022 територія міста Запоріжжя відповідно до чинного законодавства України була віднесено до території, на яких ведуться бойові дії, і відповідач був звільнений від сплати плати за землю з урахуванням законодавчо визначеної пільги, тому вимоги позивача про стягнення орендної плати за вказаний період відповідач вважає безпідставними. Крім того, у період часу з 2022 по 2025 будівля відповідача, яка розташована на орендованій за спірним договором земельній ділянці, зазнала декількох бомбардувань зі сторони збройних формувань країни - агресора /російської федерації/, внаслідок чого будівля на сьогодні практично зруйнована і не підлягає експлуатації. Земельні ділянка, що є предметом спірного договору оренди, не використовується відповідачем та не буде використовуватись до звершення воєнного стану в Україні та відбудову зруйнованих будівель. Відповідач вважає, що позивачем пропущено визначений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, тому просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Предметом позову у цій справі є стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у період 03.04.2017 по 31.08.2024.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України “Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Статтею 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ “Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
За положеннями ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону).
Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
А згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Тобто результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).
Так, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.
Звідси технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію.
Отже, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
В свою чергу, згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку №1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20; постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20; постанові Верховного Суду від 01.03.2023 справі №751/1543/19.
Відповідно до Витягу Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 2420/207-19 від 08.08.2019 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 2310100000:07:077:0019, місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, місто Запоріжжя, просп. Моторобудівників, 42, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.04.2019 становила - 9 086 335,92 грн.
Судом встановлено та не заперечується скаржником, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки в цінах 2024 року склала 12 083 212,44 грн, про що свідчить наданий позивачем до матеріалів справи Витяг № НВ-2300134882024 від 04.10.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Слід зауважити, що Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 7.19 постанови від 09.11.2021 у справа № 905/1680/20, а до цього Верховного Суду у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
При цьому варто наголосити, що Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19, від 07.09.2020 у справі № 922/3671/19, від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19, від 02.06.2021 у справі № 904/2269/19, від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20.
Також, оскільки, нормативна грошова оцінка, яка використовується для визначення розміру податку та орендної плати, підлягає індексації, то враховуючи положення статті 289 Податкового кодексу України згідно якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
За умовами п. 12 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням ї цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Згідно з п. п. 33.4, 33.6 договору орендар взяв на себе, серед іншого, обов'язок своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, а також самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
За інформацією з офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1, за 2022 рік - 1,15 та за 2023 рік - 1,051.
Як вже було зазначено, Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена(і) у цьому витязі, є обов'язковою(ими) під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Використовуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки за Витягом № НВ-2300134882024 від 04.10.2024, значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період з 2017 по 2023, позивачем розраховано розмір орендної плати земельної ділянки, яка орендується відповідачем, з урахуванням 8 % від нормативної грошової оцінки за рік (визначено рішенням запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015, оскільки земельна ділянка надана в оренду фінансовій установі): за період з 03.04.20147 по 31.12.2017 - в розмірі 541 266,84 грн; за 2018 - в розмірі 727 074,91 грн; за 2019 - в розмірі 727 074,91 грн; за 2020 - в розмірі 666 485,33 грн; за 2021 - в розмірі 727 074,91 грн; за 2022 - в розмірі 799 782,40 грн; за 2023 - в розмірі 919 749,76 грн; за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 - в розмірі 644 438,00 грн. розрахунок додано до позову.
За спірний період відповідачем була частково сплачена орендна плата, а саме: за 2017 рік - в сумі 349 373,64 грн; за 2018 рік - в сумі 469 307,95 грн; за 2019 рік - в сумі 469 307,95 грн; за 2020 рік - в сумі 430 198,95 грн; за 2021 рік - в сумі 469 307,95 грн; за 2022 рік - в сумі 516 238,75 грн; за 2023 рік - в сумі 593 674,56 грн; за 2024 рік в сумі 415 969,12 грн.
В результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати утворилась заборгованість з орендної плати в загальній сумі 2 039 568,19 грн (191 893,20 грн /за період з 03.04.2017 по 31.12.2017/ + 257 766,96 грн /за 2018 рік/ + 257 766,96 грн /за 2019 рік/ + 236 286,38 грн /за 2020 рік/ + 257 766,96 грн /за 2021 рік/ + 283 543,65 грн /за 2022 рік/ + 326 075,20 грн /за 2023 рік/ + 228 468,88 грн /за період з 01.01.2024 по 31.08.2024/).
Відповідач свого контррозрахунку суду не надав.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельними ділянками за договорами.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
На підставі викладеного, враховуючи що за відповідачем рахується прострочена заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку, яка відповідно до умов договору та чинного законодавства підлягає сплаті відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача не сплаченої суми орендної плати є обґрунтованими та правомірними.
При цьому колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції враховані висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 щодо тимчасового, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, звільнення від плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб.
Так, указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено, і який наразі триває.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:
За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції чинній з 06.05.2023 свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.
Як свідчать матеріали справи, відповідач орендує земельну ділянку площею 0,3924 га, кадастровий номер кадастровий номер 2310100000:07:077:0019 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників 42, тобто на території міста Запоріжжя.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.
При цьому у пункті 2.3 вказаного Переліку по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району.
З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, відповідач мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована в місті Запоріжжя.
Також, як свідчать матеріали справи, при розрахунку розміру заборгованості Акціонерного товариства “Мотор - Банк» з орендної плати у спірний період (з 03.04.2017 по 31.08.2024) позивачем враховано фактично сплачену орендарем орендну плату за землю за вказаний період, згідно з відомостями, зазначеними у доданій до позовної заяви копії листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01 від 28.10.2024.
Однак, оскільки позивачем здійснено нарахування орендної плати за весь 2022 рік (з 01.01.2022 по 31.12.2022), тобто без урахування вищенаведених приписів підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що розрахунок позивача в частині нарахування боргу за березень - грудень 2022 року є безпідставним.
З урахуванням наведеного, здійснивши перерахунок орендної плати за 2022 рік, а саме: за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, суд правильно встановив, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму коштів у розмірі 382 941,65 грн.
Крім того, відповідачем повідомлено про пропуск позивачем строку позовної давності.
Щодо цього необхідно зазначити, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Позивач звернувся з позовом до суду 18.03.2025 про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі за період з 03.04.2017 по 31.08.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із змінами і доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Отже в період часу з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Як вже зазначалось, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Питання щодо того, чи продовжуються строки, які мали би спливти під час карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, але до моменту набрання чинності Законом №540-ІХ, тобто у період з 12.03.2020 до 02.04.2020 було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 910/18489/20 (постанова від 06.09.2023).
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-ІХ (про таке зазначено, зокрема, в пункті 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).
За приписом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, отже позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Щодо посилань відповідачем в апеляційній скарзі на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення його від сплати орендних платежів за договором з 25.05.2022 через неможливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням з незалежних від відповідача причин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Одночасно в ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає. Відсутність у цій статті вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 вказано, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
При цьому на орендаря покладається обов'язок з доведення належними та допустимими доказами наявність факту неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 та низці інших справ № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/14244/20, № 911/1064/21.
В свою чергу, відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 ГК України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності
Законодавче визначення форс-мажору міститься у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР). Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Східний» про визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди, оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника Верховний Суд посилався на висновки щодо застосування ст. 14-1 Закону № 671/97-ВР, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та дійшов висновку, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Водночас у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 Верховний Суд звернув увагу, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.
В якості обставин, які зумовили неможливість відповідачу використовувати орендовану за договором земельну ділянку за призначенням, відповідач вказує на те, що з 2022 по 2025 будівлі відповідача за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42 зазнали 4 бомбардування КАБами/ракетні обстріли (25.05.2022, 19.12.2022, 29.09.2024 та 08.01.2025), внаслідок яких на сьогодні ці будівлі фактично знищені на 100%. Відповідач вказує, що з 2022 по сьогодні чинне законодавство України щодо фіксації руйнувань внаслідок бойових дій зазнавало змін та вдосконалень. У 2022 році взагалі не була передбачено можливість внесення до будь-яких реєстрів інформації щодо пошкодження нежитлової нерухомості, що належала юридичним особам. Була можливість реєстрації лише житлової нерухомості. Згідно з вимогами Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, відповідачем було проведено інвентаризацію пошкодженого та знищеного майна, яке обліковуються на балансі у межах об'єктів, які знаходилися за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 42. Результати вищезазначеної інвентаризації були відображені у Акті обстеження стану майна від 14.07.2022, складеному відповідачем із представниками Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя. Крім того, був отриманий Експертний висновок № О-1106 від 29.07.2022 Запорізької Торгово-промислової палати (бланк серії ЕВ № 001325) щодо первинного фіксування стану майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок бойових дій.
Однак, як свідчить наданий відповідачем Акт/протокол обстеження стану майна від 14.07.2022, комісією у складі представників відповідача та представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було проведено обстеження стану майна за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, яке належить на праві власності відповідачу. За підсумками обстеження комісія дійшла висновку, що об'єкти нерухомого майна за результатами візуального огляду визначено як незначно пошкоджені та такі, що можуть бути відновлені шляхом поточного ремонту (ар. 3 акту).
Висновків про неможливість подальшого використання за призначенням земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 42, Акт /протокол обстеження стану майна від 14.07.2022 не містить.
Стосовно висновку Запорізької торгово-промислової палати №О-1106 від 29.07.2022, то судом враховано позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зокрема, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Висновок про те, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення орендаря від орендної плати також міститься у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.
Так, відносно нерухомого майна відповідача в експертному висновку вказано, що на момент проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом та фото-фіксацією стану будівлі частково ведуться роботи по відновленню об'єктів нерухомого майна шляхом поточного ремонту.
При цьому а ні в Акті/протоколі обстеження стану майна від 14.07.2022, а ні в експертному висновку Запорізької торгово-промислової палати № О-1106 від 29.07.2022 не здійснено висновок про неможливість подальшого використання за призначенням земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 42.
Щодо наданого суду надано суду Акту/протоколу обстеження стану майна від 19.12.2022, згідно з якою комісією у складі представників відповідача та Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було проведено обстеження стану майна відповідача внаслідок обстрілів зі сторони агресора-російської федерації 18.11.2022, то в такому зроблений висновок, що об'єкти нерухомого майна відповідача (за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42) за результатами візуального огляду визначені як незначно пошкоджені та такі, що можуть бути відновлені шляхом поточного ремонту. Знову ж таки, будь-яких пояснень та висновків щодо неможливості подальшого використання відповідачем за цільовим призначенням земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, комісією в Акті /протоколі обстеження стану майна від 19.12.2022 не зазначено.
Щодо сертифікату Запорізької торгово-промислової палати № 2300-25-0698 від 28.04.2025 про форс-мажорні обставини, яким такі форс-мажорні обставини, як військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного сатану, унеможливили виконання відповідачем, у т.ч. договору оренди землі № 2310100040007825 від 12.12.2012 у визначений у ньому термін, то вказаним сертифікатом Запорізька торгово-промислова палата засвідчила настання 25.05.2022 для відповідача форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання ним, серед інших, і умов спірного договору оренди.
Однак, як слушно зауважив господарський суд, засвідчені у сертифікаті обставини не стали на заваді відповідачу для проведення сплати орендних платежів за договором частково, у т.ч. за період з 25.02.2022 по 31.08.2024.
Також судом першої інстанції правильно наголошено на безпідставності аргументів відповідача щодо наслідків здійснених країною-агресором бомбардувань м. Запоріжжя 29.09.2024 та 15.01.2025 і пошкодження внаслідок цих обстрілів майна відповідача, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, оскільки вказані події мали місце поза строком, за який позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендних платежів за договором оренди землі (спірний період з 03.04.2017 по 31.08.2024).
Крім того, відповідач вказував, що неодноразово звертався до регіонального органу Держгеокадастру та Центру надання адміністративних послуг стосовно отримання актуального витягу з ДЗК щодо нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
Разом з тим, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, бездіяльність якого могла бути оскаржена АТ “Мотор-Банк» та не є предметом даного спору.
Щодо посилань відповідача, що договором оренди землі не визначений конкретний механізм отримання інформації орендарем про зміну орендної плати, а позивач не повідомив відповідача про зміну розміру нормативної грошової оцінки земель у м. Запоріжжі, то такі не впливають на обґрунтованість заявлених вимог, адже як вже зазначалось вище, 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016.
Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
Таким чином, з 01.01.2016 - початок застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя - змінилися права та обов'язки сторін договору оренди землі №231010004000782 від 12.12.2012 в частині розміру орендної плати.
Отже, рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя було прийняте Запорізькою міською радою 30.06.2015, оприлюднене 14.07.2015, а набуло чинності майже через пів року - з 01.01.2016, тобто міською радою, як власником та розпорядником земель комунальної власності вжито всіх належних від неї заходів щодо повідомлення всієї територіальної громади (як фізичних, так і юридичних осіб) про зміни в нормативній грошовій оцінці земельних ділянок в межах міста Запоріжжя.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України “Про оцінку земель», статті 21 Закону України “Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Щодо посилання апелянтом на листування з позивачем з приводу звільнення від сплати або зменшення розміру орендної плати за земельну ділянку, на підтвердження якого відповідач надав суду клопотання (вих. № 15/377 від 21.03.2025), направлене позивачу, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42 (кадастровий номер: 2310100000:07:077:0019) на підставі фактичного знищення/пошкодження нерухомого майна, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці, то колегія суддів зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо строків звернення з клопотанням про звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку у 2025 році з підстав неможливості користування земельною ділянку з травня 2022 року - відповідач не навів.
В свою чергу, 28.04.2025 Департамент управління активами Запорізької міської ради листом № 3051/01/01-07/3233 запропонував АТ “Мотор-Банк» надати проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі в частині сплати орендної плати у відповідній кількості примірників, а також додатково до підтверджуючих документів щодо внесення пошкодженого майна до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
В підтвердження фактичного знищення нерухомого майна відповідача на вказаній земельній ділянці визначено Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 15.01.2025, складений комісією з обстеження пошкоджених об'єктів внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, в присутності представника відповідача.
Як вказано в даному Акті, за підсумками обстеження комісія дійшла висновку, що з метою визначення обсягів пошкоджень будівлі інв. № К345000 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42, отримання висновку щодо дійсного стану конструктивних елементів будівлі, можливості проведення ремонтно-відновлювальних робіт (робіт з реконструкції, капітального ремонту) з метою її подальшої експлуатації (за цільовим призначенням), власнику (представнику) рекомендовано здійснити проведення технічного обстеження пошкодженої будівлі фахівцями спеціалізованої організації, підприємства, установи, яка має ліцензію на проведення зазначених робіт (відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 № 257).
Доказів того, що станом на день вирішення спору було проведено технічне обстеження пошкодженої будівлі відповідача фахівцями спеціалізованої організації, підприємства, установи, яка має ліцензію на проведення зазначених робіт (відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 № 257), суду не представлено.
Доказів прийняття Запорізькою міською радою рішення про звільнення відповідача від сплати орендної пати за землю або внесення змін до договору оренди щодо зменшення розміру орендної плати, внаслідок знищення або пошкодження нерухомого майна сторонами у справі не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пункту 69.14-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Інших перехідних положень» Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти житлової та/ або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.
Тобто станом на сьогоднішній день законодавчо врегульоване питання про надання пільг або про повне звільнення від сплати орендної плати орендарів земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (п. 69.14-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Інших перехідних положень» Податкового кодексу України).
Крім того, згідно зі ст. 284.1 Податкового кодексу України Верховна Рада автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та / або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 статті 12 (п. 12.5 ст. 15 Податкового кодексу України) (з урахуванням змін згідно із законом № 3603-ІХ від 23.02.2024).
Так, 04.12.2024 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 103 «Про внесення змін до рішення від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати », яким було внесено зміни в частині розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) та викладено Додаток до рішення в новій редакції. Зазначене рішення набрало чинності 10.12.2024.
Пунктами 18, 19, 20 Додатку до зазначеного рішення встановлений пільговий розмір орендної плати для земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, дані про пошкодження яких та дані про земельні ділянки, на яких розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
Таким чином, АТ «МОТОР БАНК» має право у випадку наявності пошкодження об'єктів нерухомого майна, що розташовані на орендованій земельній ділянці, внаслідок бойових дій тощо, скористатись преференціями відповідно до рішення Запорізької міської ради № 103 від 04.12.2024, за умов внесення відповідних даних до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
Так само й випадку знищення нерухомості на орендованій земельній ділянці, якщо відомості про таку містяться в Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, то це є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату.
Натомість оскільки АТ “Мотор-Банк» не надано доказів внесення відповідних даних до Реєстру майна, то він не звільняється від обов'язку сплачувати оренду за земельну ділянку комунальної власності, адже згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.
Відновлення порушених прав позивача за вказаних обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних негативних наслідків чи інших необґрунтованих додаткових обтяжень, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Колегія суддів констатує, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що АТ «МОТОР БАНК» в періоді, за який заявлено позовні вимоги, вчинило всі необхідні дії для застосування щодо нього положень Закону для ненарахування та несплати орендної плати чи то отримання відповідних місцевих пільг, встановлених Запорізькою міською радою.
Відповідач доказів належного виконання договірних зобов'язань по сплаті в повному обсязі орендної плати за заявлений позивачем період суду не надав, виходячи з чого, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів у розмірі 1 656 626,54 грн правомірно задоволені судом, що не спростовано скаржником.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та встановив обставини, надав їм належну правову оцінку.
З огляду на що, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Запорізької області в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 16.06.2025, яке відповідає вимогам встановленим ст. 236 ГПК України.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на її заявника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мотор-Банк» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/431/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/431/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство “Мотор-Банк».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 13.04.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко