13 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/1399/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20, ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. № 2550 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2020 у справі № 922/1399/20 (суддя Кухар Н.М., повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020)
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, м.Харків
до 1) Харківської міської ради, м.Харків ,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків ,
3) Фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича, с.Котляри Харківського району Харківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Замицька Катерина Олександрівна, м. Харків
про визнання незаконним та скасування рішення частково, визнання недійсним договору, повернення майна,
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Господарського суду Харківської області 07.05.2020 з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про визнання незаконним та скасування п. 22 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 № 5550-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Колісник В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № В05; зобов'язання фізичної особи - підприємця Колісника В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6 площею 88,2 кв.м в нежитловій будівлі літ. "У-1", 1-го поверху № 1-:-4 площею 180,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "П-1", 1-го поверху № 1-:-7 площею 294,0 кв.м в нежитловій будівлі літ."С-1", 1-го поверху № 3-:-17 площею 220,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "0-2", 1-го поверху № 1-:-4 площею 61,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Т-1", 1-го поверху № 1-:-5 площею 202,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Р-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Станційна, 19-А.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.09.2020 у справі № 922/1399/20 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.09.2020 у справі № 922/1399/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п. 22 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 № 5550-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Колісник В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № В05;
Зобов'язано фізичну особу-підприємця Колісника В'ячеслава Олександровича повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6 площею 88,2 кв.м в нежитловій будівлі літ. "У-1", 1-го поверху № 1-:-4 площею 180,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "П-1", 1-го поверху № 1-:-7 площею 294,0 кв.м в нежитловій будівлі літ. "С-1", 1-го поверху № 3-:-17 площею 220,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "0-2", 1-го поверху № 1-:-4 площею 61,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Т-1", 1-го поверху № 1-:-5 площею 202,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Р-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Станційна, 19-А.
Стягнуто з Харківської міської ради на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11151,33 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 16727,00 грн.
Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11151,33 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 16727,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Колісника В'ячеслава Олександровича на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11151,33 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 16727,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.08.2025 у справі № 922/1399/20 касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнено частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 скасовано в частині вирішення спору про визнання незаконним та скасування пункту 22 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17.
У скасованій частині залишено рішення Господарського суду Харківської області від 01.09.2020 без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 залишено без змін.
19.03.2026 від Колісника Вячеслава Олександровича через систему «Електронний суд» надійшла заява(вх. № 565 ), в якій він просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20, посилаючись на те, що такими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, які полягають у формуванні Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 922/3375/21 правової позиції щодо того, що з моменту набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» (07.03.2018) позовна давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці, у зв"язку з чим просить за результатами такого перегляду ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.
Відповідно до протоколу передачі справи раніш визначеному складу суду від 20.03.2026 для розгляду зазначеної заяви справу № 922/3375/21 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Для розгляду вказаної заяви листом від 23.03.2026 вих.№001858 Східним апеляційним господарським судом витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1399/20, які надійшли та зареєстровані в автоматизованій системі документообігу Східного апеляційного господарського суду 27.03.2026.
Вказану заяву та матерали справи № 922/1399/20 передано судді-доповідачу Тарасовій І.В. 10.04.2026 після виходу з відпустки.
Разом з цим 27.03.2026 від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання(вх. № 3514), в якому цей учасник справи просить повернути заяву фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 у зв'язку з тим, що в порушення вимог п. 5 ст 162 Господарського процесуального кодексу України заява не містить правового обгрунтування та підстав її подання до суду.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20, колегія суддів дійшла висновку про залишення цієї заяви без розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, рішення господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, відповідно: - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема: - з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Частиною другою статті статті 321 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Отже, вказаними процесуальними нормами встановлено строки для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, з підстав п. 1 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування істотних для справи обставин, але у будь-якому разі не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Відповідно до статті 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Оскільки постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 ухвалено 05.04.2021, встановлений п. 1 ч.2 статті 321 Господарського процесуального кодексу України присічний строк для перегляду її за нововиявленими обставинами закінчився 05.04.2024, у той час як заяву про відповідний перегляд фізичною особою - підприємцем Колісником В.О. подано з пропуском вказаного строку 19.03.2026.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Попри те, що вказаною нормою законодавець передбачив можливість суду поновити пропущений строк не автоматично, а лише за наявності відповідного клопотання заявника, питання про поновлення передбаченого ч. 2 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України трирічного строку дослідженню не підлягає у будь-якому разі, незалежно від того подав позивач заяву про поновлення цього строку чи ні.
Виснуючи вказане, судом враховано, що: - за своєю правовою природою встановлений ч.2 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України строк у три роки є преклюзивним (присічним), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та не може бути поновлений (відновлений), незалежно від причин його пропуску; - можливість поновлення означеного строку процесуальним законом виключається; - наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.
Згідно з частинами 1, 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, оскільки заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції у цій справі фізичною особою - підприємцем Колісником В.О. подано з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України присічного трирічного строку, що не підлягає поновленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
Аналогічна правова позиція щодо наявності у встановленого ч. 2 ст. 321 ГПК України строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами характеру присічного та правових наслідків подання такої заяви з порушенням цього строку у вигляді залишення її без розгляду викладена в постановах Верховного Суду:,від 19.12.2019 у справі №2-22499/03-17/248-07/19, від 29.11.2021 у справі №904/4470/16, від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13, від 12.12.2023 у справі №914/927/19.
Так, у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 по справі №2-22499/03-17/248-07/19 зазначено: «Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.06.2008 у справі № 2-22499/03-17/248-07/19 подана після спливу більше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, врахувавши, що визначені в частині другій статті 321 ГПК України строки не можуть бути поновлені, мав залишити таку заяву без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України. Натомість апеляційний господарський суд розглянув таку заяву, надав оцінку обставинам, які заявник вважає нововиявленими та відмовив у її задоволенні, в тому числі з підстав пропуску строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Зазначене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 118, 321 ГПК України».
Постанова Верховного Суду від 29.11.2021 по справі №904/4470/16 містить наступний висновок: «Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що заява АТ "Дніпропетровськгаз" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 подана після спливу більше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, врахувавши, що визначені в частині другій статті 321 ГПК України строки не можуть бути поновлені, мав залишити таку заяву без розгляду на підставі статті 118 ГПК України».
Постановою Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13 було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції , якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви стягувача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та залишено таку заяву без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, з огляду на сплив присічного (преклюзивного) 3-річного процесуального строку, в межах якого учасник справи вправі подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, можливість поновлення якого (строку) процесуальним законом виключається незалежно від причин його пропуску.
Щодо застосування в подібних правовідносинах ст. 118 ГПК України в п. 34 постанови Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №914/927/19 зазанчено, зокрема наступне: «Колегія суддів відхиляє посилання скаржника, викладені на обґрунтування поважності пропуску ним строку звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 02.09.2019, оскільки положення статей 116- 119 ГПК України, якими вичерпно регулюються правовідносини щодо початку, закінчення, зупинення, поновлення та щодо наслідків пропуску процесуальних строків, в тому числі присічного (преклюзивного), визначеного пунктом 1 частини 2 статті 321 цього Кодексу, не передбачають, а отже, не допускають можливості переривання процесуальних строків».
Разом з цим колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання Харківської обласної прокуратури про повернення заяви фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20, з огляду на те, що в обгрунтування цього клопотання вказаний учасник справи безпідставно посилається на те, що в порушення вимог п. 5 ст 162 Господарського процесуального кодексу України заява не містить правового обгрунтування та підстав її подання до суду, оскільки в тексті заяви чітко зазначено, що її подано у зв'язку з істотними для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, що відповідає диспозиції п. 1 ч. 2 статті 320 ГПК України, яка визначає відповідну окрему підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами і заявник посилається на положення статті 321 ГПК України щодо строку подання заяви за відповідною підставою.
Отже у задоволенні клопотання Харківської обласної прокуратури про повернення заяви фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 слід відмовити, а вказану заяву фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича слід залишити без розгляду.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Право на доступ до суду - це фундаментальна складова права на справедливий суд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини), що забезпечує можливість безперешкодного звернення до суду для захисту прав. Воно гарантує право на розгляд справи незалежним судом, але не є абсолютним, допускаючи пропорційні обмеження (строки, судовий збір), що не нівелюють сутність права.
Тобто право на доступ до суду, за своїм змістом може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Норми, які регламентують строки поданнязаяв та скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Європейський Суд з прав людини, відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду, так у випадках перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
Звідси суд наголошує, що: - імперативними приписами статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; - норми статей 321, 322 ГПК України, які визначають строк на подання відповідної заяви та документи, які додаються до неї, є чіткими та не передбачають двозначного тлумачення, у зв'язку з чим наслідки недотримання встановленої процесуальним кодексом процедури щодо присічного строку подання заяви зумовлені виключно діями самого заявника.
У справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року в справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, та ухвала ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року "Трух проти України" , заява № 50966/99). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
У справі "Желтяков проти України" (Заява № 4994/04) ЄСПЛ наголошує, що ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. п.п. 27- 28 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, та п. 46 рішення ЄСПЛ від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2, заява № 19960/04). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
У справі "Пелевін проти України" ЄСПЛ вказав, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (пункт 25 рішення ЄСПЛ від 17.01.1970 у справі "Делкурт проти Бельгії"). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", Серія А, №93, та рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Як зазначено вище, заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20, посилаючись на формування Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 922/3375/21 правової позиції щодо того, що з моменту набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» (07.03.2018) позовна давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці та за результатами такого перегляду ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.
Разом з цим Верховний Суд неодноразово наголошував, що нововиявлені обставини за своєю суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення і при цьому необхідними ознаками їх існування у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України є одночасна наявність таких умов як: існування цих обставин на час розгляду справи;ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони не були встановлені судом; їх істотність для розгляду справи.
Натомість викладення судом касаційної інстанції правової позиції щодо застосування певних правових норм є їх тлумаченням, а не встановленням певних обставин, при тому, що суд касаційної інстанції в силу встановлених частинами 1, 2 статті 300 ГПК України процесуальних обмежень не має повноважень на їх встановлення, а на підставі вже встановлених судом першої чи апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права .
Верховний Суд у постановах від 30.01.2020 у справі № 127/2-а4944/11(К/9901/38520/18), від 24.11.2022 № 909/252/20, від 17.07.2024 № 800/495/16, від 05.08.2025 № 560/9501/24 наголошував на тому, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.
Крім цього відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, у той час як при розгляді даної справи сторони не заявляли про застосування позовної давності, а тому відповідне питання не входило до предмету її розгляду, у той час як питання щодо правомірності незастосування судом позовної давності стосується неправильного застосування норм матеріального права, як підстави апеляційного чи касаційного перегляду рішення суду, а не його перегляду за нововиявленими обставинами.
Отже, залишення без розгляду заяви фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича (вх 565Х) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 не порушує права заявника на доступ до суду.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 118, 119, 320, 321, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Харківської обласної прокуратури (вх. № 3514) про повернення заяви фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20.
Заяву фізичної особи - підприємця Колісника Вячеслава Олександровича (вх 565Х) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/1399/20 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки ї оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна