вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"13" квітня 2026 р. Справа№ 873/37/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» про ухвалення додаткового рішення в межах заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» у справі № 873/37/26 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 та заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка у справі № 873/38/26 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 у Третейській справі № 9/26 (суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро»
до 1. Приватно-орендного сільськогоподарського підприємства ім. Івана Франка
2. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням грошового зобов'язання
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 у Третейській справі № 9/26. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 у Третейській справі № 9/26 залишено без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» у справі №873/37/26 про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 у Третейській справі № 9/26 задоволено.
Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 у Третейській справі № 9/26, за яким:
Стягнуто солідарно з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» за договором поставки №59/24/108 від 02.04.2024 суму заборгованості, пеню, штраф, відсотки річні та інфляційні витрати у загальному розмірі 3 685 304,45 грн.
Стягнуто солідарно з ПОСП ім. Івана Франка та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» суму сплаченого третейського збору у розмірі - 37 254,00 грн.
Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» по 832,00 судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
26.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» про ухвалення додаткового рішення у справі № 873/37/26, в якій заявник просить стягнути з Приватно-орендного сільськогоподарського підприємства ім. Івана Франка та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 100,00 грн в межах заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026 та стягнути з Приватно-орендного сільськогоподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 350,00 грн в межах заяви скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 02.03.2026.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в межах справи № 873/37/26 передано на розгляд судді Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 прийнято до розгляду заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та вирішено її розгляд здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» про ухвалення додаткового рішення у справі №873/37/26, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткової ухвали.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» у заяві просить суд стягнути з Приватно-орендного сільськогоподарського підприємства ім. Івана Франка та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» витрати, пов'язані з розглядом заяви видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення в Північному апеляційному господарському суді, у розмірі 17 100,00 грн та з Приватно-орендного сільськогоподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» витрати, пов'язані з розглядом заяви про скасування рішення третейського суду в Північному апеляційному господарському суді, у розмірі 15 350,00 грн
На підтвердження понесених витрат, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» надано копії таких документів:
- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України;
- договір про надання правової допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» та Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» (далі - договір);
- акт приймання-передачі наданих послуг №35 від 25.03.2026;
- платіжна інструкція №318782805 від 25.03.2026;
- виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГО;
- рішення №1 від 12.12.2018 засновника АБ «Василя Бонтлаба»;
- наказ №1 від 12.12.2028 АБ «Василя Бонтлаба»;
- докази направлення цієї заяви іншим учасникам справи.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025 Бюро зобов'язується здійснити захист, представництво і суді або надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
У пункті 1.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025 сторони погодили перелік послуг адвоката в процесуальних діях, що надаються замовнику. Пункті 2.2 даного договору зазначено, що безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Бонтлаб Василь Васильович.
У 5 розділі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025 визначено розмір гонорару Бюро та подок їх розрахунків.
Так, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід'ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини (пункт 5.1.).
5.1.1. Вартість однієї години надання правничої допомоги Бюро складає від 1 100,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу надання правничої допомоги в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення надання правничої допомоги, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
5.1.2. Вартість участі представника Бюро як безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні відповідного суду, так і в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів складає від 1 500,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників).
5.1.3. Розмір додаткової оплати («гонорару успіху "Адвоката"«) Бюро за прийняття позитивного для Клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог Клієнта, а також повного або частково відхилення протилежних Клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників).
Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний розрахунок Бюро (пункт 5.4).
Адвокатським Бюро «Василя Бонтлаба» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» 25.03.2026 підписано акт здачі-приймання правничої допомоги №35, відповідно до якого за період із 02.03.2026 по 25.03.2026 Бюро передало, а клієнт прийняв таку правничу допомогу:
- підготовка проекту заяви (вих. №03-1/03 від 03.03.2026) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» від 02.03.2026 у справі №9/26 за позовом ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» до ПОСП ім. Івана Франка та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки №59/24/108 від 02.04.2024 та договору поруки №П/59-24-108 від 02.04.2024. Направлення поштою відповідної заяви іншим учасникам справи. - 3,5 години;
- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі №873/37/26 - 0,5 години;
- аналіз заяви ПОСП ім. Івана Франка про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» від 02.03.2026 у справі №9/26 за позовом ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» до ПОСП ім. Івана Франка та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки №59/24/108 від 02.04.2024 та договору поруки №П/59-24-108 від 02.04.2024 - 1 година;
- підготовка заперечень щодо заяви ПОСП ім. Івана Франка про скасування рішення третейського суду - 3,5 години;
- участь Адвоката Бонтлаб В.В. 25.03.2026 у засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі №873/37/26 - 2 500,00 гривень;
- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта Рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі №873/37/26 Північного апеляційного господарського суду - 7 800,00 гривень;
- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта Рішенні - відмови у задоволенні заяви ПОСП ім. Івана Франка про скасування Рішення третейського суду у справі №873/38/26 Північного апеляційного господарського суду - 7 700,00 гривень.
При цьому, сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги БЮРО складає 1 700,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 500,00 гривень, а розмір додаткової оплати («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта рішенні щодо задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі №873/37/26 Північного апеляційного господарського суду - 7 800,00 гривень; розмір додаткової оплати («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта рішенні щодо відмови у задоволенні заяви ПОСП ім. Івана Франка про скасування Рішення третейського суду у справі №873/38/26 Північного апеляційного господарського суду - 7 700,00 гривень.
Загальна вартість наданої правничої допомоги склала 32 450,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
З огляду на наведені мотиви та надані заявником докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи № 873/37/26, колегія суддів зазначає таке.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта -шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого "гонорару успіху", колегія суддів виходить з того, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/462/22.
Дослідивши подані відповідачем під час перегляду даної справи документи, враховуючи відсутність заперечень інших учасників справи щодо розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, зазначені в акті здачі-приймання від 25.03.2026 №35, складеному відповідно до договору №069/09/2025 про надання правової допомоги від 09.09.2025, у сумі 32 450,00 грн (з урахуванням «гонорару успіху») є неспівмірними до предмета розгляду та складності справи на стадії перегляду заяви про скасування рішення третейського суду і заяви про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду, обсягу виконаних адвокатом робіт.
Зважаючи на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може мати на меті надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не повинні становити для неї додатковим способом отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд покладає на ПОСП ім. Івана Франка заявлені заявником витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8900,00 грн та на ОСОБА_1 у розмірі 4 650,00 грн. В іншій частині стягнення витрат за рахунок ПОСП ім. Івана Франка та ОСОБА_1 у справі не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Нор-ест агро» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, с. Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 38953469) 8 900,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15.11.2012 року Горохівським РС УДМС України у Волинській області, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-ест агро» (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 38953469) 4 650,00 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді.
4. У задоволенні іншої частини витрат - відмовити.
5. Матеріали третейської справи №9/26 повернути до третейського суду.
Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч.ч. 5, 6 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України). Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді