вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2026 р. Справа№ 920/1379/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Скрипки І.М.
Бестаченко О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни
на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 (повний текст складено 12.01.2026)
у справі № 920/1379/25 (суддя Короленко В.Л.)
за позовом Сумського обласного центру зайнятості
до відповідача Фізичної особи-підприємця Макаренко Олесі Вікторівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
про стягнення 147 000,00 грн
Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
30.09.2025 Сумський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Макаренко Олесі Вікторівни про стягнення мікрогранту в сумі 147 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору про надання мікрогранту.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1379/25.
Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Макаренко Олесі Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Сумського обласного центру зайнятості (майдан Незалежності, буд. 3-1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 03491406) 147 000,00 грн. (сто сорок сім тисяч грн 00 коп.) мікрогранту на рахунок AT «Ощадбанк», НОМЕР_2 , а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору на наступні реквізити: Державна казначейська служба України м. Київ, IBAN № НОМЕР_3 , МФО 820172.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
1) В ході планової перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту, Сумською філією Сумського обласного центру зайнятості складено Акт № 29/2 від 25.07.2025, в якому зафіксовано неможливість встановлення факту цільового використання коштів мікрогранту, у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаним місцезнаходженням.
Зокрема, перевіркою було встановлено, що:
- ФОП Макаренко О.В. фактично не перебуває за юридичною адресою;
- факт цільового використання коштів мікрогранту підтвердити неможливо;
- моніторингом не підтверджено наявність обладнання, придбаного за рахунок мікрогранту;
- контроль за виконанням умов договору від 21.10.2022 є неможливим через відсутність грантоотримувача за місцем провадження діяльності.
2) Сумським обласним центром зайнятості наказом від 01.08.2025 № 170 ухвалено рішення про повернення суми мікрогранту, виплаченого ФОП Макаренко О.В.
3) Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо використання коштів мікрогранту, в зв'язку з чим на підставі пунктів 20 та 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, кошти мікрогранту у розмірі 147 000,00 грн підлягають примусовому стягненню з відповідача на рахунок уповноваженого банку - АТ «Ощадбанк», з якого вони мають бути перераховані на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Фізична особа - підприємець Макаренко Олеся Вікторівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просив:
1) витребувати у Сумського обласного центру зайнятості (майдан Незалежності, буд. 3-1,м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 03491406) інформацію з Єдиної інформаційно-аналітичної системи про суму сплачених Макаренко Олесею Вікторівною податків, зборів та єдиного соціального внеску за найманих працівників;
2) скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25;
3) ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- відповідачем виконано умову пункту 3 розділу IV Договору про надання мікрогранту та реалізовано бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому - 36 місяців з дати зарахування коштів на рахунок, а саме, створено робоче місце із працевлаштуванням працівника;
- отримані кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням;
- заперечуючи проти змісту Акта № 29/2 від 25.07.2025 відповідач наголошує, що перевірка дотримання умов мікрогранту могла бути здійснена позивачем за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС), або із залученням відповідного регіонального центру зайнятості Сумської області, місцевих органів влади, тощо. Отже, на думку відповідача, на даний момент є можливість встановити факт цільового використання мікрогранту, а у позивача відсутні підстави для застосування пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок № 738);
- до спірних правовідносин, з огляду на положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, повинні застосовуватися норми пунктів 20, 21 Порядку № 738, які діяли на день укладення договору надання мікрогранту.
А саме, щодо повернення різниці між сумою отриманого та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому стверджує, що нею сплачено податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 152 412,27 грн, що перевищує розмір отриманого гранту. А розмір різниці, яка б підлягала поверненню відповідно до приписів Порядку № 738, у даному випадку становить 0,00 грн;
- договір про надання мікрогранту не розірвано, а тому, на думку відповідача, позивач передчасно звернувся з позовом про стягнення суми (гранту) в повному обсязі.
Позиція позивача (Сумського обласного центру зайнятості) щодо апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу Сумський обласний центр зайнятості, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що:
- обставина використання відповідачем коштів мікрогранту за цільовим призначенням сама по собі не свідчить про належне виконання грантоотримувачем всіх умов договору про надання мікрогранту;
- надані відповідачем в якості доказів акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 31.07.2023 № 29, копії перших сторінок договорів про поставку товару та обладнання та платіжні доручення не підтверджують факт наявності на дату проведення моніторингу 25.07.2025 придбаного за кошти мікрогранту майна та обладнання. А відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 738, меблі, обладнання та транспортні засоби, придбані за рахунок мікрогранту, не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту;
- з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 8 розділу IV, підпункту 6 пункту 2 розділу VI та пункту 7 розділу VII Договору про надання мікрогранту, пункту 20 Порядку 738, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів мікрогранту на момент звернення та розгляду справи судом першої інстанції настав;
- доводи апелянта про те, що грантоотримувачем виконано обов'язкову умову договору мікрогранту визначену пунктом 20 Порядку № 738 не можуть бути прийняті до розгляду судом, оскільки дана обставина не є предметом доказування в даній справі;
- зі змісту розділу IX Договору про надання мікрогранту вбачається, що його дострокове розірвання є правом а не обов'язком Державного центру зайнятості і можливе лише після повернення коштів мікрогранту отримувачем.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Макаренко Олесі Вікторівни зареєстрована судом 26.01.2026 за вх. № 09.1-04.5/532/26.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів: Скрипки І.М., Бестаченко О.Л., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1379/25.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 920/1379/25.
02.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1379/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25 - залишено без руху. Встановлено Фізичній особі - підприємцю Макаренко Олесі Вікторівні строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн у встановленому порядку. Попереджено Фізичну особу-підприємця Макаренко Олесю Вікторівну, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
04.02.2026 до апеляційної інстанції від представника скаржника на виконання вищевказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція від 03.02.2026 № 2.516313007.1).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25.
Постановлено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
20.02.2026 в системі «Електронний суд» Сумським обласним центром зайнятості сформовано Відзив на апеляційну скаргу (вхід. від 23.02.2026 № 09.1-13/4078/26).
Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
29.09.2022 ФОП Макаренко О.В. (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) звернулася через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» із заявою № 977DDE на отримання мікрогранту на власну справу на умовах Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
За бізнес-планом ФОП Макаренко О.В. сума запиту на мікрогрант склала 147 000,00 грн для придбання обладнання для здійснення господарської діяльності.
На підставі наказу Державного центру зайнятості від 14.10.2022 № 112, ФОП Макаренко О.В. надано мікрогрант у сумі 147 000,00 грн відповідно до умов Порядку № 738.
Додатком № 1 до зазначеного наказу затверджено перелік заявників, які отримали позитивне рішення комісії та набрали найбільшу сукупну кількість балів в межах установленого ліміту фінансування. У цьому переліку заява ФОП Макаренко О.В. № 977DDE значиться під порядковим номером 12 із підсумковим скоринговим балом 207.
21.10.2022 Макаренко О.В. подано підписану заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту. Форма договору затверджена наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 (далі - Договір).
Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, договір мікрогранту є договором приєднання та укладається шляхом подання суб'єктом господарювання відповідної заяви про приєднання до його умов. Договір укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання - отримувачем мікрогранту, стосовно якого позивач ухвалив відповідне рішення.
Уповноваженим банком на момент надання мікрогранту ФОП Макаренко О.В. виступало Акціонерне товариство «Ощадбанк» відповідно до договору про взаємодію від 13.03.2023 № 2/19-23.
Мікрогрант у розмірі 147 000,00 грн було надано ФОП Макаренко О.В. за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття шляхом приєднання до типового договору про надання мікрогранту в АТ «Ощадбанк».
30.12.2022 кошти мікрогранту в сумі 147 000,00 грн були зараховані на спеціальний рахунок ФОП Макаренко О.В. в АТ «Ощадбанк», що підтверджується відповідним витягом з електронного реєстру мікрогрантів.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Договору, отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому - 36 місяців з дати зарахування коштів на рахунок.
Строк реалізації проєкту за договором про надання мікрогранту ФОП Макаренко О.В. до 30.12.2025 (+ 3 роки з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок).
Згідно із положеннями абзацу 3 пункту 20 Порядку № 738 обов'язковою умовою договору мікрогранту, є створення отримувачем протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту - 1 при сумі 150 000,00 грн - та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.
Під виконанням обов'язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання. ФОП Макаренко О.В. працевлаштовано 1 працівника на новостворене робоче місце.
Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку № 738.
У межах реалізації цієї функції Сумською філією Сумського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання ФОП Макаренко О.В. умов укладеного договору про надання мікрогранту. Моніторинг здійснювався за юридичною адресою: м. Суми, вул. Соборна, буд.36,1, вказаною відповідачем як місце здійснення господарської діяльності.
В ході планової перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту, позивачем складено Акт № 29/2 від 25.07.2025, в якому зафіксовано неможливість встановлення факту цільового використання коштів мікрогранту, у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаним місцезнаходженням.
Перевіркою було встановлено, що:
- ФОП Макаренко О.В. не провадить діяльність за адресою: м. Суми, вул. Соборна 36,1. За вказаною адресою діяльність здійснює інші особа. Повідомлення про дату планової перевірки було надіслано на адресу електронної пошти та номер телефону, вказані в Заяві на отримання гранту № 977DDE від 29.09.2022.
- відсутня можливість здійснити перевірку дотримання умов мікрогранту;
- неможливо встановити факт цільового використання коштів мікрогранту у зв'язку з відсутністю особи за вказаною адресою.
Сумським обласним центром зайнятості видано наказ «Про повернення суми мікрогранту» від 01.08.2025 № 170. Відповідно до якого, на підставі протоколу комісії з питань надання мікро грантів на створення або розвиток власного бізнесу від 01.08.2025 № 15-п, керуючись пунктом 20 Порядку № 738, наказано отримувачу мікрогранту - ФОП Макаренко О.В. повернути протягом одного місяця на спеціальний рахунок в уповноваженому банку 147 000,00 грн, що дорівнює сумі отриманого мікрогранту.
У порядку досудового врегулювання спору позивачем 08.08.2025 на адресу відповідача направлено претензію із зазначенням підстав та реквізитами для повернення коштів мікрогранту. Лист повернувся за закінченням терміну зберігання не врученим.
Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610, пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI, державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів (частина перша статті 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»).
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» одним з основних видів фінансової державної підтримки є надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи.
Відповідно до положень абзаців 1 - 3 пункту 9 Порядку № 738, заява (на отримання мікрогранту) формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У заяві обов'язково зазначається уповноважений банк на вибір отримувача.
Невід'ємним додатком до заяви є бізнес-план, який формується отримувачем відповідно до Положення про бізнес-плани, що подаються для отримання фінансової державної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 р. № 1527 «Деякі питання подання бізнес-планів для отримання фінансової державної підтримки».
Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 20 Порядку № 738, в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Форму договору про надання мікрогранту затверджено наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969.
Відповідно до преамбули Договору, він є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання, з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку.
Бізнес-план - розроблений отримувачем документ щодо створення або розвитку бізнесу отримувача (його господарської діяльності), який у відповідності до Порядку поданий до Уповноваженого банку, пройшов оцінку Уповноваженого банку для отримання мікрогранту, та на підставі якого ДЦЗ прийняв рішення щодо надання такого мікрогранту. Бізнес-план складається за формою, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06 липня 2022 року № 1969 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, форми бізнес-плану, форми договору про надання мікрогранту, а також кінцевих строків подання заяв та граничної суми мікрогрантів», та оформлюється у паперовому вигляді, підписується отримувачем та додається до заяви про приєднання (розділ І Договору).
Заява про приєднання - заява оформлена отримувачем у трьох ідентичних примірниках за формою, що є додатком до цього договору, та подана Уповноваженому банку разом з бізнес-планом з метою укладання цього договору шляхом приєднання до його умов (розділ І Договору).
Пунктом 1 розділу ІІІ Договору визначено, що розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача.
Згідно із пунктами 1, 2, 3 розділу IV Договору, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.
Обов'язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання (пункт 1 розділу V Договору, в редакції на момент складення Заяви про приєднання від 21.10.2022).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 738, у редакції, що діяла на момент складання Заяви про приєднання від 21.10.2022, мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:
придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);
послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);
орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);
використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).
Аналогічні положення містить й пункт 2 розділу V Договору, зокрема, про те, що у відповідності до Порядку мікрогрант надається для покриття таких напрямів витрат, а саме: придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов цього договору (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави), (підпункт 1).
Конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 2 розділу V цього договору, зазначаються отримувачем в бізнес-плані. Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється (пункт 3 розділу V Договору).
У бізнес-плані, розробленому ФОП Макаренко О.В., на підставі якого ДЦЗ прийнято рішення щодо надання, отримувачем вказані наступні конкретні цілі використання коштів мікрогранту: 35 000,00 грн - оренда (першій квартал); 20 000,00 грн - стіл для вафель металевий; 12 000,00 - вафельниця гонконгська 2 шт.; 8 000,00 грн - вафельниця бельгійська 1 шт.; 10 000,00 грн - холодильна вітрина; 20 000,00 грн - стелаж 2 шт.; 8 000,00 грн - витяжка з двигуном; 14 000,00 грн - реклама закладу; 20 000,00 грн - меблі для закладу.
Відповідно до норм абзацу першого, третього, сьомого пункту 21 Порядку № 738, у редакції, що діяла на момент складання Заяви про приєднання від 21.10.2022, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Згідно із нормами абзаців першого - шостого пункту 21 Порядку № 738, в чинній редакції, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Отримувач зобов'язаний письмово повідомити центру зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про зміну місцезнаходження, місця провадження господарської діяльності та переміщення обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, протягом десяти робочих днів від моменту проведення відповідних змін.
Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
Отже, відповідно до наведених норм пункту 21 Порядку № 738, позивач мав право перевірити виконанням умов договору мікрогранту, шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності отримувача, зокрема, наявність придбаних за рахунок мікрогранту обладнання та меблів, які не підлягали відчуженню до виконання умов договору (пункту 5 Порядку № 738, пункт 2 розділу V Договору).
Слід зазначити, що перевірці підлягала саме наявність обладнання та меблів за місцем провадження господарської діяльності відповідача, а не придбання його в минулому. Адже, у даному випадку, має значення саме збереження цього майна та знаходження його у власності грантоотримувача протягом усього строку дії договору.
А тому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про виконання нею інших умов договору про надання мікрогранту та реалізацію бізнес-плану, зокрема: придбання обладнання та меблів після отримання коштів; створення одного робочого місця.
Окремо слід вказати на те, що перевірка фактичної наявності обладнання та меблів за місцем провадження господарської діяльності отримувача, можлива лише шляхом виїзних оглядів, а не за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи, про що зазначає апелянт.
Як вже зазначалось, в ході планової перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту, позивачем складено Акт № 29/2 від 25.07.2025, в якому зафіксовано неможливість встановлення факту цільового використання коштів мікрогранту, у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаним місцезнаходженням.
А Сумським обласним центром зайнятості видано наказ «Про повернення суми мікрогранту» від 01.08.2025 № 170, відповідно до якого, ФОП Макаренко О.В. зобов'язана повернути протягом одного місяця на спеціальний рахунок в уповноваженому банку 147 000,00 грн, що дорівнює сумі отриманого мікрогранту.
Отже наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми отриманого мікрогранту у розмірі 147 000,00 грн на підставі норм пункту 21 Порядку № 738.
Щодо доводу апелянта про повернення лише різниці між сумою отриманого та фактично сплаченими податками та зборами, слід вказати на наступне.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 20 Порядку № 738, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1156, яка діяла на момент складання Заяви про приєднання від 21.10.2022, у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов'язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Згідно із абзацом десятим пункту 20 Порядку № 738, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2024 № 491, яка діяла на момент видання Сумським обласним центром зайнятості наказу «Про повернення суми мікрогранту» від 01.08.2025 № 170, у разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до норм абзацу десятого пункту 20 Порядку № 738, в чинній редакції, у разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці.
Окрім того, нормами абзацу одинадцятого пункту 20 Порядку № 738, в чинній редакції, визначено що, у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.
Отже, наведеними нормами пункту 20 Порядку № 738 послідовно встановлювалося регулювання, згідно із яким, поверненню підлягає лише різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із часинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оскільки ФОП Макаренко О.В. стверджується про сплату нею податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 152 412,27 грн, що перевищує розмір отриманого гранту, а різниця, яка б підлягала поверненню відповідно до приписів Порядку № 738, становить 0,00 грн, саме на відповідача (апелянта) покладається тягар доказування цих обставин.
Не підлягає задоволенню викладене в апеляційній скарзі клопотання відповідача про витребування у Сумського обласного центру зайнятості інформації з Єдиної інформаційно-аналітичної системи про суму сплачених Макаренко О.В. податків, зборів та єдиного соціального внеску за найманих працівників, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя статті 80 ГПК України).
Частиною другою статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Клопотання відповідача про витребування доказів, викладене в апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню оскільки, в порушення норм частин першої, другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, подано із порушенням процесуального строку визначеного частиною третьою статті 80 ГПК України, а також не містить інформації щодо заходів, які відповідач, вжив для отримання цих доказів самостійно та/або про причини неможливості отримати ці докази.
Надані до апеляційної скарги відомості про сплату податків у форматі архівованих таблиць Excel не є допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам для первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначеним нормами статей 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.
Окрім того, вони подані із порушенням процесуального строку визначеного частиною третьою статті 80 ГПК України, без надання відповідачем доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. А тому ці докази не приймаються судом апеляційної інстанції відповідно до норм частини третьої статті 269 ГПК України.
Отже апелянтом (відповідачем) не доведено належними та допустимими доказами обставини сплати ним податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі, що перевищує розмір отриманого гранту, а також того, що різниця, яка б підлягала поверненню відповідно до приписів Порядку № 738, становить 0,00 грн,
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що договір про надання мікрогранту не розірвано, а тому, позивач передчасно звернувся з позовом про стягнення суми (гранту) в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до абзацу третього пункту 21 Порядку № 738, у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Тобто, згідно із вказаною нормою, виникнення в разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту обов'язку з повернення коштів в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, не залежить від наявності факту розірвання договору.
Окрім того, згідно із пунктом 2 розділу IX Договору, у редакції, що діяла на момент складання Заяви про приєднання від 21.10.2022, цей договір може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках: неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту цільового використання мікрогранту; встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання мікрогранту.
У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку отримувач зобов'язаний повернути кошти мікрогранту на умовах, визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.
Отже, відповідно до наведених умов Договору його розірвання є правом, а не обов'язком позивача і можливе лише після повернення коштів мікрогранту отримувачем.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25 відповідає нормам матеріального, процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Макаренко Олесі Вікторівни на рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 31.12.2025 у справі № 920/1379/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді І.М. Скрипка
О.Л. Бестаченко