13 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/597/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Іванчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства “Універсальна проектно - будівельна група “Сіті Строй» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області (суддя Швець М.В.) від 24.03.2026 у справі №926/597/26
за позовом Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України"
до Приватного підприємства "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй"
про стягнення - 1674266 грн
06.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства “Універсальна проектно - будівельна група “Сіті Строй» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі №926/597/26.
Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 24.03.2026 у справі №926/597/26 у задоволенні заяви про призначення будівельно-технічної експертизи вх. № 848 відмовив; закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026 року - 12:20 год.
В апеляційній скарзі Приватне підприємство “Універсальна проектно - будівельна група “Сіті Строй» просить скасувати п. 1 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі № 926/597/26 і змінити рішення, яким задоволити заяву про забезпечення доказів шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
Як передбачено статтею 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки судових рішень в апеляційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 253 ГПК України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду) знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За умовами частин першої та другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно із частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Статтею 255 ГПК України передбачено вичерпний перелік процесуальних ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення
Отже, чинним процесуальним законодавством України не перебачено права на оскарження, зокрема, ухвали про відмову у призначенні судової експертизи (на відміну від ухвали про її призначення) окремо від рішення суду у відповідній справі.
При цьому, дотримання або порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви про призначення експертизи може бути перевірено одночасно з переглядом судового рішення, постановленого за наслідками вирішення спору по суті.
Надаючи оцінку обставинам справи в частині того, з якою саме заявою та в якому саме процесуальному порядку звернувся скаржник, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як видно з матеріалів справи, витребуваних апеляційним судом за допомогою програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду, ПП "УНІВЕРСАЛЬНА ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "СІТІ СТРОЙ" за допомогою системи “Електронний суд» 03.03.2026 звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою у справі №926/597/26 із обранням шаблону документу “Заява про забезпечення доказів».
Водночас, з тексту заяви, з якою до суду першої інстанції звернувся скаржник не витікає, що дану заяву подано з метою забезпечення доказів, зокрема, не зазначено про наявність підстав, з якими положення ст. 112 ГПК України пов'язують необхідність забезпечення доказів.
Доводи скаржника, наведені у заяві від 03.03.2026 полягають тільки у наявності потреби у спеціальних знаннях у сфері іншій ніж право. Що свідчить про те, що заява за свої змістом є заявою поданою в порядку ст. 99 ГПК України, посилання на яку і міститься у самій заяві. Навпроти, посилань на положення ст. 112 ГПК України заява не містить.
Отже, аналіз змісту заяви від 03.03.2026 дозволяє дійти висновку, що звертаючись з нею, учасник справи насправді мав намір, спрямований на призначення експертизи, а не забезпечення тих чи інших доказів, в тому числі шляхом проведення експертизи.
Колегія суддів зазначає, що процесуальним законом на учасника справи покладено обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Відтак, учасник справи має реалізовувати свій дійсний процесуальний намір у спосіб, передбачений для цього процесуальним законом.
Порядок звернення із заявою про забезпечення доказів передбачено ст. 112 ГПК України.
Відповідно до ч. 1-6 наведеної норми, заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) у разі якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення.
Водночас, підстав вважати, що заяву від 03.30.2026 було подано із дотриманням цього порядку немає.
Окрім зазначеного вище про це свідчить також те, що заявником не здійснено дій, прямо передбачених законом у разі звернення із заявою про забезпечення доказів. Зокрема, не сплачено судовий збір, сплата якого передбачена положеннями п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Ухвалою господарського суду від 24.03.2026 дану заяву розглянуто судом як заяву про призначення експертизи та відмовлено у її задоволенні, виходячи не з відсутності підстав для забезпечення доказів, а відсутності підстав для призначення експертизи.
Отже як зміст заяви від 03.03.3026 так і процесуальний порядок її подання свідчать про те, що оскаржувану ухвалу постановлено за наслідками розгляду по суті заяви скаржника про призначення експертизи, а не заяви про забезпечення доказів.
Сукупність наведених обставин дозволяє дійти висновку про те, що скаржник звернувся до апеляційного суду із заявою про оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про призначення експертизи.
Водночас як зазначено вище статтею 255 ГПК України передбачено вичерпний перелік процесуальних ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення.
Отже, права на оскарження, зокрема, ухвали про відмову у призначенні судової експертизи (на відміну від ухвали про її призначення) окремо від рішення суду у відповідній справі не перебачено.
Системне тлумачення положень частини першої статті 255 ГПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець використав різні конструкції, визначаючи перелік ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, зокрема в одних випадках вживається слово: “відмови», а в інших - вказується на сутність процесуального рішення.
У пункті 11 частини першої статті 255 ГПК України законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. (частина третя статті 255 ГПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена окремо від такого рішення.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15ц.
Ураховуючи наведене, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Керуючись статтями 234, 235, 260, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Універсальна проектно - будівельна група “Сіті Строй» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі №926/597/26 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Суддя Р.В. Міліціанов
Суддя С.В. Іванчук