Справа № 703/1368/26
1-кп/703/391/26
08 квітня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів
медичного характеру, ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла Черкаської області, клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні №12026255350000038, відомості про яке 10.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у зв'язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, -
ОСОБА_5 10.02.2026 близько 14 год. 00 хв., проходячи по узбіччю дороги вул. Ромейка, неподалік буд. 84, м. Сміла Черкаської області, шляхом знахідки незаконно придбав один зіп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, який залишив зберігати при собі без мети збуту.
10.02.2026 близько 14 год. 32 хв., по вул. Ромейка біля буд. 23, м. Сміла Черкаської області у ОСОБА_5 під час особистого обшуку виявлено та вилучено з лівої кишені куртки пачку з цигарками в якій знаходився зіп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, який згідно висновку судово-хімічної експертизи від 12.02.2026№ СЕ-19/124-26/1633-НЗПРАП є психотропною речовиною, обіг якого заборонено - PVP. Маса PVP в наданій на експертизу речовині становить 0,724 г.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP масою 0.724 грама відноситься до розмірів, придбання та зберігання яких, тягне за собою кримінальну відповідальність.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 05.03.2026 № 133, з огляду виявлені у ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв ознаки психічного захворювання - шизофренії параноїдної з епізодичним типом перебігу, початковими негативними дефіцитарними особистісними змінами, в стані медикаментозної ремісії, що обмежувало на вказаний період часу його здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними.
За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 виявляє ознаки психічного захворювання - шизофренії параноїдної з епізодичним типом перебігу, початковими негативними дефіцитарними особистісними змінами, в стані медикаментозної ремісії, що на теперішній час обмежує його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, обмежує його здатність самостійно здійснювати свої процесуальні права та обов'язки під час участі у слідчих діях та судовому процесі.
З огляду на виявлені психопатологічні феномени, тобто за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування.
Таким чином, дії ОСОБА_5 мають ознаки суспільно-небезпечного діяння, яке кваліфікується за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 примусового заходу медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування. В судовому засіданні просив клопотання задовольнити.
Під час судового розгляду особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 , психічний розлад якого не перешкоджав його участі в судовому засіданні, у присутності його законного представника та захисника, підтвердив свою причетність до обставин, які викладені у фабулі клопотання прокурора про застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру. Від надання більш детальних пояснень відмовився.
Законний представник та захисник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, у судовому засіданні клопотання прокурора підтримали та просили його задовольнити.
На підтвердження вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, під час судового розгляду, прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом, а саме:
витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12026255350000038 від 10.02.2026 року за ознаками ч. 1 ст. 309 КК України;
протокол затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 10.02.2026, згідно якого 10.02.2026 року ОСОБА_5 було затримано за зберігання психотропної речовини;
висновок експерта № СЕ-19/124-26/1633-НЗПРАП від 12.02.2026, згідно якого кристалічна речовина, яка надана на експертизу містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено -PVP, масою 0,724 г;
постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 16.02.2025 року, згідно якого наркотичну речовину, вилучену у ОСОБА_5 було визнано речовим доказом та передано на зберігання;
протокол огляду предметів від 16.02.2025 року, згідно якого було оглянуто наркотичну речовину, вилучену у ОСОБА_5 ;
постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 16.02.2025 року, згідно якогоDVD+R диск з відеозаписом вилучення наркотичної речовину у ОСОБА_5 , визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження;
висновок судово-психіатричного експерта № 133 від 05.03.2025 року.
Клопотань про виклик свідків для допиту в судовому засіданні від сторін не надходило.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
При цьому, заяв про недопустимість наданих сторонами доказів, недостовірність документів, про допущені порушення закону у ході досудового розслідування, тощо, від сторін кримінального провадження до суду не надходило.
Суд вважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження та зміст яких відображений у даній ухвалі, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і отримані вони з дотриманням встановленого КПК України порядку.
Отже, суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення поза розумним сумнівом було повністю доведено вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 КК України.
Разом з тим, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної у п.18 справи "G.v.France", п.39 "Halilovicv.BosniaandHerzegovina", почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 05.03.2026 № 133 встановлено, що ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв ознаки психічного захворювання - шизофренії параноїдної з епізодичним типом перебігу, початковими негативними дефіцитарними особистісними змінами, в стані медикаментозної ремісії, що обмежувало на вказаний період часу його здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними.
За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 виявляє ознаки психічного захворювання - шизофренії параноїдної з епізодичним типом перебігу, початковими негативними дефіцитарними особистісними змінами, в стані медикаментозної ремісії, що на теперішній час обмежує його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, обмежує його здатність самостійно здійснювати свої процесуальні права та обов'язки під час участі у слідчих діях та судовому процесі. З огляду на виявлені психопатологічні феномени, тобто за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування.
Наведені у вищевказаному висновку експерта обставини надають суду достатні підстави визнати ОСОБА_5 неосудним.
Відповідно до ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії, або керуватися ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до ч.1 ст.94 КК України, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Вказаною нормою визначено три критерії, які суд має врахувати, призначаючи певний вид примусових заходів медичного характеру: 1) медичний (характер і тяжкість захворювання), 2) юридичний (тяжкість вчиненого діяння) 3) соціальний (ступінь небезпечності хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. (постанова ККС ВС від 25 вересня 2019 року №464/7471/16-к).
Згідно ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Ураховуючи, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як кримінальний проступок, у стані неосудності, при цьому, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи за своїм психічним станом потребує примусового лікуванняу вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, та приймаючи до уваги характеризуючи дані щодо ОСОБА_5 , який раніше не судимий, непрацюючий, неодружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується позитивно, суд уважає за необхідне застосувати щодо нього примусовий захід медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 1782,80 грн. слід віднести на рахунок держави, оскільки згідно з ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 19, 93, 94, 309 КК України, ст. 372, 395, 503, 512, 513 КПК України, суд-
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 заходи медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування.
Судові витрати на проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів № СЕ-19/124-26/1633-НЗПРАП від 12.02.2026, на суму 1782,80 грн. - компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Речові докази в кримінальному провадженні, а саме:
- кристалічну речовину PVP, яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області - знищити, після набрання ухвалою законної сили.
Копію ухвали вручити ОСОБА_5 , надати прокурору та захиснику. Інші учасники судового розгляду мають можливість отримати копію ухвали в суді.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом за результатами перегляду.
Повний текст ухвали проголошено 13 квітня 2026 року о 08 год. 50 хв. в залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Суддя: ОСОБА_1