Справа № 697/221/26
Провадження № 2/697/445/2026
щодо вирішення клопотання про зупинення провадження у справі
08 квітня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кутової Є.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Каневі Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.12).
04.03.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що відповідно до довідки від 28.02.2026 за №822 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 і по теперішній час, зокрема, перебуваючи в зоні бойових дій та здійснюючи заходи необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України. За наведених обставин, відповідач позбавлений можливості брати участь у розгляді справі, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, подати відзив на позов, заявляти клопотання, бути присутнім в судових засіданнях, тощо. Тому просив зупинити провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (а.с.24-25).
05.03.2026 в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.04.2026 та визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання.
06.04.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення та зазначила, що відповідач ОСОБА_2 умисно не з'явився до суду, подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він перебуває у склад Збройних Сил України. Позивач вважає, що подане відповідачем клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази перебування відповідача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Зазначає, що ОСОБА_2 проходить службу в м. Києві та часто перебуває в м. Каневі Черкаської області (а.с.46).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кутова Є.Е. просили відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у зв'язку з відсутністю доказів виконання відповідачем бойових завдань у зоні бойових дій та зазначили про перебування відповідача часто в м. Каневі Черкаської області.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 30.03.2026 до суду від відповідача надійшла заява про причини неявки у судове засідання у зв'язку з проходженням ним військової служби у зенітному дивізіоні управління військової частини НОМЕР_1 та безпосередньому виконанні бойових розпоряджень на позиціях зенітного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Розглянувши подане клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження, заслухавши в судовому засіданні заперечення позивача та її представника, дослідивши надані докази в межах поданого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22, з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм (пункти 79, 81 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові зазначила про те, що приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту (пункт 80 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 117 постанови від 12.11.2025 у справі №754/947/22 зазначила: «Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судами згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжувати здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Відповідач ОСОБА_2 на підтвердження обставин проходження ним військової служби та необхідність зупинення провадження в даній справі, надав довідку т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.02.2026 з якої вбачається, що він перебуває на військовій службі по мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 (а.с.26, 43) та витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.05.2025 № 140 з якого вбачається, що молодшого сержанта ОСОБА_2 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України (про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) від 07 травня 2025 року № 131 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення (а.с.42).
Натомість, 06.04.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення та зазначила, що подане відповідачем клопотання не підлягає задоволенню з огляду на відсутність доказів перебування відповідача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Зазначає, що ОСОБА_2 проходить службу в м. Києві та часто перебуває в м. Каневі Черкаської області (а.с.46).
Крім того, в судовому засіданні позивач та її представник заперечили щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та просили в його задоволенні відмовити. Вважають, що відповідач зловживає процесуальними правами з метою затягування розгляду справи про розірвання шлюбу. Також, як зазначила позивач, зі сторони відповідача здійснюється психологічний та моральний тиск, відповідач поводить себе агресивно, погрожує, що стало підставою для звернення із заявою до правоохоронних органів через побоювання за своє життя.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд обізнаний із висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).
Водночас, суд враховує також правові висновки викладені в цій же постанові ВП ВС від 12 листопада 2025 року справа №754/947/22.
Застосування правила про обов'язкове зупинення провадження, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямоване, Велика Палата розцінила як прояв надмірного формалізму. Таке застосування перетворить захисну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, стане наслідком невиправданого затягування судового процесу та порушення права особи на своєчасний судовий розгляд, що є несумісним із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 110). Цей підхід зберігає чинність доти, доки військовослужбовець - сторона у справі чи третя особа з самостійними вимогами - не повідомить суд про бажання скористатися гарантією зупинення провадження, наданою зазначеним процесуальним приписом (п. 111 згаданої постанови).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема, брати участь у розгляді справи через свого представника або шляхом листування, враховуючи при цьому особисте звернення до суду з клопотанням про зупинення провадження (а.с.24-25) та направлення заяви-повідомлення про причини неявки в судове засідання засобами поштового зв'язку з м. Канева Черкаської області (а.с.45). Відповідачем не надано доказів перебування його на даний час в зоні бойових дій, а також доказів, що він не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У своїй постанові від 12.11.2025 по справі №754/947/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що використання права військовослужбовця на участь у судових засіданнях залежить від його сумлінності, проте суд не позбавлений права оцінювати його дії з погляду добросовісності.
У контексті практики ЄСПЛ, суд дотримуючись розумного балансу між правом позивачки на звернення до суду з вимогою про розірвання шлюбу, та правом відповідача на участь в розгляді справи, враховує також, що відповідачу відомо про розгляд справи, відповідач не був позбавлений можливості залучити представника, не подав до суду відзив на позовну заяву, в якому б навів заперечення проти позову, у своєму клопотанні не вказав для з'ясування яких саме обставин справи вбачає необхідність безпосередньої своєї присутності у судовому засіданні.
Суд також враховує, що спір у даній справі стосується розірвання шлюбу, не пов'язаний із встановленням обставин, які потребують обов'язкової особистої участі відповідача та може бути розглянутий у порядку цивільного судочинства за наявними матеріалами, з дотриманням процесуальних прав сторін. У справі сторонами подано усі докази, на підставі яких є можливим проведення судового розгляду, за наслідками якого можливе ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відтак зупинення провадження у справі носитиме виключно формальний характер і перешкоджатиме доступу позивача до правосуддя і захисту її цивільних прав.
Крім того, заслухавши в судовому засіданні позицію позивача ОСОБА_1 , яка категорично заперечувала щодо зупинення провадження у справі, що є обмеженням її у праві припинити шлюб та примушуванням до збереження шлюбних відносин, та суперечить частинам 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, з огляду на зазначені доводи позивача про здійснення з боку відповідача психологічного та морального тиску, побоювання за своє життя, що слугувало підставою для звернення до правоохоронних органів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 13.04.2026.
Головуючий Б . К . Скирда