Справа № 694/938/26 1-кс/694/239/26
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
06.04.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026250360000410 від 04.04.2026 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, стрільця - помічника гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
з участю підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
06.04.2026 начальник відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_5 звернулася до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - помічника гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти 2 штурмового батальйону вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 03.04.2026 близько 15 год. 30 хв., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи навпроти приміщення старостинського округу на відкритій ділянці місцевості по АДРЕСА_1 , куди приїхав за кермом автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, під час конфлікту, що виник на ґрунті ревнощів, наніс численні удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_9 , після чого останній впав на землю, потім, ОСОБА_7 дістав з указаного автомобіля металеву палицю (ніжка від стільця) та наніс нею близько десяти ударів по голові ОСОБА_9 , внаслідок чого в останнього утворилися тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, перелому лівої тім'яної кістки, епідурального крововиливу під лівою півкулею, забою головного мозку середньої тяжкості, множинних забійних ран потиличної та тім?яної ділянки ліворуч, що, відповідно до вимог Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 № 6, можуть відноситися до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, як зазначає начальник відділення СВ у клопотанні, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
04.04.2026 о 13 год 14 хв. ОСОБА_7 затриманий в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
05.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
У клопотанні начальник відділення СВ вказує на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке відповідно до санкції ч. 1 ст. 121 КК України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Знаючи про тяжкість покарання, що може йому загрожувати у разі доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду. ОСОБА_7 з 22.02.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , однак, вже 21.04.2025 самовільно залишив розташування зазначеної військової частини в АДРЕСА_2 , що свідчить про нехтування ним будь-якими обов'язками та здатність змінювати місце проживання. Враховуючи викладене, існує достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі усі необхідні слідчі дії не проведені у даному кримінальному провадженні і може виникнути необхідність у проведенні повторного огляду місця та витребування речей і документів у військовій частині НОМЕР_2 .
Так, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_7 залишаючись без обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, які є ключовими у провадженні, шляхом здійснення на них психологічного тиску або погроз застосування фізичної розправи з метою зміни показів на його користь тощо, та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, що може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа знайомих, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
Зокрема, ОСОБА_7 з 22.02.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , однак, вже 21.04.2025 самовільно залишив розташування зазначеної військової частини в АДРЕСА_2 , що свідчить про наявність в його діях складу іншого тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того, 04.04.2026 ОСОБА_7 прибув на місце вчинення інкримінованого його кримінального правопорушення за кермом автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким він керував в стані алкогольного сп'яніння.
Також слід врахувати наступні обставини, дослідження яких при обранні запобіжного заходу, передбачено ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, викладених у клопотанні, тяжкість покарання, вік підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, відсутність постійного місця роботи, характер та обставини вчиненого ним правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, тощо.
У підсумку начальник відділення СВ просить врахувати тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 , неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки останні не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та врахувати, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до певної категорії осіб, серед яких і раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити, зауважили на тому, що підозрюваний вчинив тяжке кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, будучи в стані алкогольного сп'яніння, та залишивши потерпілого в критичному стані.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання та запропонованого запобіжного західу у вигляді тримання під вартою, пояснили, що 03.04.2026 ОСОБА_7 під час телефонних розмов посварився із ОСОБА_9 на грунті наявності близьких відносин із однією та тією самою жінкою, після чого ОСОБА_10 вирішив поїхати та зустрітися з обома, з1сувати стосунки. Приїхавши в будинок ОСОБА_11 не застав там ОСОБА_9 , випивали алкоголь з ОСОБА_11 , після чого поїхали шукати ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_7 сів за кермо у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_9 знайшли повернувшись до помешкання ОСОБА_11 , почали битися, ОСОБА_7 наніс удар першим, бив руками по голові та тулубу, а потім, побачивши як ОСОБА_9 дістав ніж, вдарив його один раз металевою палицею, яку дістав з автомобіля. ОСОБА_9 впав на землю, в цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_11 покинули місце події, не чекаючи швидку допомогу та поліцію.
Підозрюваний підтвердив обставини залишення військової частини без законних підстав, зазначив, що майже рфік перебуває вдома, його декілька разів зупиняли працівники ТЦК та поліції, але відпускали, не знайшовши підстав для затримання.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свідок ОСОБА_12 (матір ОСОБА_7 ) в судовому засіданні надала сину позитивні характеристики, просила залишити його у неї вдома під домашнім арештом.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, в матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, а саме: дані протоколів огляду місця події від 04.04.2026; показання свідка ОСОБА_13 від 04.04.2026; показання свідка ОСОБА_11 від 04.04.2026; показання свідка ОСОБА_14 від 04.04.2026; показання свідка ОСОБА_15 від 04.04.2026; показаннями свідка ОСОБА_16 від 04.04.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.
При оцінці наявності правових підстав для обрання виду запобіжного заходу, таку поведінку підозрюваного, слідчий суддя розцінює як вкрай суспільно небезпечну та загрозливу для інших громадян.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя також вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 1 ст. 121 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Суд враховує при цьому, що ОСОБА_7 покинув непритомного потерпілого, не викликавши швидку допомогу, фактично залишивши особу в небезпеці. Окрім того, сам підозрюваний підтвердив обставини знаходження у стані СЗЧ упродовж майже року, що вказує на можливість його переховування від органів досудового слідства та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що перебуваючи на волі останній матиме реальну можливість знищити чи спотворити речові докази, враховуючи також той факт, що наразі усі необхідні слідчі дії не проведені у даному кримінальному провадженні і може виникнути необхідність у проведенні повторного огляду місця та витребування речей і документів у військовій частині НОМЕР_2 .
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_7 обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, (з деякими свідками перебуває у дружніх та сімейних стосунках), з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Слідча суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя виходить із того, що підозрюваний з 22.02.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , однак, вже 21.04.2025 самовільно залишив розташування зазначеної військової частини в АДРЕСА_2 , що може свідчити про наявність в його діях складу іншого тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того, 04.04.2026 ОСОБА_7 прибув на місце вчинення інкримінованого його кримінального правопорушення за кермом автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким він керував в стані алкогольного сп'яніння.
Підстав вважати, що підозрюваний не повторить таких дій у слідчого судді немає, переконливих та достатніх доводів, які б вказували на інше, стороною захисту не надано та не доведено.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 може надалі продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки демонструє суспільно небезпечну поведінку із застосуванням насильства.
Наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність обґрунтованої підозри унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного засобу, та зважаючи на вказане раніше, забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків, можна лише шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею враховано також, що підозрюваний та його захисник, будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів щодо застосування домашнього арешту суду не надали, як і документів, які б підтверджували наявність зареєстрованої або постійної адреси проживання підозрюваного, або заяв власника нерухомого майна з погодженням щодо постійного перебування підозрюваного за такою адресою.
Відтак, на момент розгляду клопотання суд виходить з тих матеріалів та наданих доказів, які надані суду під час розгляду та містяться у справі.
Враховано також, що підозрюваний вчинив інкриміноване правопорушення в умовах воєнного стану на території України, використовуючи наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.
Крім цього, ОСОБА_7 сам підтвердив, що з 22.02.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , однак, будучи військовослужбовцем 21.04.2025 самовільно залишив розташування зазначеної військової частини в АДРЕСА_2 , що свідчить про нехтування ним обов'язками військовослужбовця.
Відповідно до рекомендацій, наданих Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких, та за яке передбачено покарання у вигляді від 5 до 8 років позбавлення волі, не має на утриманні осіб, які потребують догляду, є особою, яка ухилилася від військових обов'язків, самовільно залишивши військову частину. Більше з тим, залишив потерпілого у тяжкому стані, ОСОБА_7 зник з місця події, що може вказувати на намагання ухилитися від відповідальності. Окрім того, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу та спрямоване проти громадської безпеки.
Доводи захисника підозрюваного про можливість застосування до нього іншого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє, оскільки менш обтяжливі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, направлене на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, тому не визначає розмір застави у даному випадку.
Керуючись статтями 132, 176-178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026250360000410 від 04.04.2026 відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, стрільця - помічника гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 02.06.2026 року, включно, без визначення застави.
Строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту затримання, а саме: з 04 квітня 2026 року.
Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, підозрюваному, захиснику, для відому.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_17 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.04.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1