справа № 691/522/26
провадження № 2-з/691/3/26
про забезпечення позову
10 квітня 2026 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участю секретаря судового засідання Харук Л. Ю., заявника ОСОБА_1 , розглянувши в залі суду м. Городище заяву адвоката Мисан Василя Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,
07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" до Городищенського районного суду Черкаської області надійшла заява адвоката Мисан Василя Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7120310100:02:001:0667 власником якої є відповідач на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808 (1); заборонити будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міський рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчинити будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 7120310100:02:001:0667 власником якої є відповідач на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808 (2).
Вказані заходи забезпечення позову заявлені в забезпечення наступних вимог майбутнього позову про визнання права власності на майно. Особою, яка має отримати статус учасника справи зазначені: ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_2 - відповідач.
Заява обґрунтована тим, що з метою отримання земельної ділянки кадастровий номер 7120310100:02:001:0667 власником якої є відповідач на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808 у власність, 12.12.2015 року відповідачем складено нотаріальну розписку про те, що остання отримала від позивача кошти в сумі 25000,00 грн за вказану вище земельну ділянку. Розрахунок отримала в повній мірі, матеріальних претензій не має і мати не буде. При цьому, в той же день складено на ім'я позивача нотаріальну довіреність, згідно якої позивач має право вчиняти від імені відповідача будь які правочини, розпоряджатися всім майном та вчиняти інші дії згідно довіреності. В той же час, ігноруючи власноручно складену нотаріальну розписку, в тому числі і отримані за нею кошти, за наявною інформацією відповідач намагається продати вказану земельну ділянку. Згідно листа приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Товстоноженко А. В. від 13.03.2026 року намір продати вищевказану земельну ділянку відповідачем по справі зареєстровано в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2026 року. Вказаний вище лист було направлено на адресу ТОВ "Мліїв Агро" з метою переважного права купівлі земельної ділянки, оскільки в подальшому при набутті позивачем права власності на вищевказану земельну ділянку, позивач планував передати її в оренду з метою отримання коштів. Враховуючи вищенаведене, існує ризик, що відчуження земельної ділянки призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та призведене до порушення прав позивача. Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову встановлювати обставини, які мають значення для справи. Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті, і не порушує прав відповідача щодо користування та володіння належним їй майном, а лише обмежує у здійсненні прав на його відчуження на певний період. Враховуючи відсутність можливих негативних наслідків (нанесення збитків) для відповідача, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів, відсутня необхідність зустрічного забезпечення.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року, заяву про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін (заявника та його представника).
Заявник (позивач) ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву про забезпечення позову підтримав в повному обсязі. Пояснив, що адвокатом Мисан В. М. в його інтересах планується подати позов до ОСОБА_2 , який стосується спірної земельної ділянки власником якої, по документах, є відповідач, та яку вона продала йому по розписці, яку він з урахуванням довіреності від її імені здав в оренду ТОВ "Мліїв Агро". Вчиняти дії на оформлення з ним договору купівлі-продажу даної земельної ділянки ОСОБА_2 , відмовляється. Разом з тим, із листа до ТОВ "Мліїв Агро", стало відомо, що 13 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса з наміром щодо продажу цієї земельної ділянки іншим особам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі його задоволення. Просив суд, з метою вирішення заяви про забезпечення позову, приєднати та надати оцінку доказам, які помилково, через його юридичну необізнаність, не були подані із заявою, а саме: розписку ОСОБА_2 про отримання коштів за земельну ділянку; державний акт на земельну ділянку площею 1,5927 га; довіреність з Витягом про реєстрацію, що подає в копіях, та примірник оригіналу договору оренди землі від 10.07.2024 року. Подану заяву про забезпечення позову, до подачі позову, просив задовольнити повністю.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, заслухавши заявника, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, згідно частини 1, 2 статті 149 ЦПК України, за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновок, викладений в постанові ВС від 18.11.2020 року у справі № 127/31828/19).
Із встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку 7120310100:02:001:0667 площею 1,5927 га.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 7120310100:02:001:0667 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808, яка на сьогодні перебуває в оренді ТОВ "Мліїв Агро" (договір оренди землі від 10.07.2024 року).
Відповідно до розписки від 12.12.2015 року, що посвідчена нотаріально, ОСОБА_2 за земельну ділянку (пай) площею 1,5927 га згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808, виданий 27.09.2001 року № 407, отримала кошти в сумі 25 000,00 грн. Розрахунок отримала повністю, матеріальних претензій не має і мати не буде.
За даними довіреності від 12.12.2015 року, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, строком на 50 років, тобто до 12.12.2065 року, з правом передовіри повноважень третім особам.
Намір щодо продажу земельної ділянки 7120310100:02:001:0667, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський (Городищенський) район, м. Городище, 13 березня 2026 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Товстоноженко А. В. (лист Вих. № 196 від 13.03.2026 року), про що повідомлено ТОВ "Мліїв Агро" з метою переважного права купівлі землі та вчинення необхідній дій протягом місяця з дня отримання цього повідомлення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до стаття 976 ЦК України (судовий секвестр).
Суд, при прийнятті рішення за заявою про забезпечення позову, бере до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, в тому числі, Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17, Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19, Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі: 1) накладенням арешту на майно; 2) забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права, розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах доводів, викладених в заяві, враховуючи заявлені ОСОБА_1 предмет та підстави майбутнього позову, приймаючи до уваги, що у ОСОБА_2 наявне право власності на спірну земельну ділянку, яке визначає можливість власника вільно нею розпоряджатися, приймаючи також до уваги, що є достатніми підставами вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту та заборонити вчиняти дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на земельну ділянку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, на підставі чого та з урахуванням вимог розумності та справедливості, забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Суд вважає такий вид забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7120310100:02:001:0667 площею 1,5927, в цьому випадку є обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у справі.
Водночас немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки спірний об'єкт нерухомості залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість ним розпоряджатися обмежується на певний час.
Запропонований захід забезпечення позову (накладення арешту на майно, заборона вчиняти дії) не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана заборона проводити будь-які реєстраційні дії та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Суд враховує, що задоволений судом захід забезпечення позову має тимчасовий характер, не позбавить власника майна можливості вільно володіти останнім, не потягне за собою додаткових витрат майнового характеру, а тому не вбачає наявності визначених ст. 154 ЦПК України, підстав для зустрічного забезпечення.
При забезпеченні позову суд бере до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду, та саме такий вид забезпечення позову, про який йдеться в заяві, є співмірним із майбутнім позовом, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 5 - 7 статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.
Згідно статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого листа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 149, 150 - 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,
Заяву адвоката Мисан В. М. про забезпечення позову до подання позовної заяви, задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7120310100:02:001:0667 власником якої є ОСОБА_2 (відповідач) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808.
Заборонити будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міський рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчинити будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 7120310100:02:001:0667 власником якої є ОСОБА_2 (відповідач) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЧР № 049808.
В межах виконання даної ухвали визначити стягувачем: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), боржником визначити: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження" для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали суду, згідно вимог ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома сторонам та для виконання Городищенському відділу державної виконавчої служби в Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: вул. Миру, 114-Г, м. Городище, Черкаська область, 19502).
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення 10 квітня 2026 року і підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин.
Заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 4 ст. 152 ЦПК України).
Суддя Л. П. Синиця