Справа № 569/341/26
1-кс/569/2927/26
07 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , підозрюванму у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідча, у рамках кримінального провадження № 12025180000000344 від 28.08.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, звернулася до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з умислом на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, з корисливою метою, 20.10.2025 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув шляхом продажу за 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP масою 1,695 г, що згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 є великим розміром.
Так, ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 16.10.2025, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, частину якої масою не менше 1,695 г, передав ОСОБА_8 з метою подальшого збуту.
Надалі, 20.10.2025 у період з 19:09 год. по 19:38 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля поблизу будинку № 3а по вул. Мирогощанська в м. Дубно Рівненської області, отримав від ОСОБА_9 в якості оплати грошові кошти в сумі 3500 гривень.
20.10.2025 в денний час ОСОБА_4 , реалізуючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, придбав шляхом отримання із рук в руки від ОСОБА_8 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою не менше 1,695 г та в подальшому незаконно зберігав при собі з метою збуту, одночасно передавши останньому отриманні від ОСОБА_9 гроші в сумі 3500 гривень.
20.10.2025 о 20:47 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 1,695 г.
Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, повторно, з корисливою метою, 30.10.2025 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув за 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 5,096 г, що згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є великим розміром.
Так, ОСОБА_7 , за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 29.10.2025 незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, частину якої, масою не менше 5,096 г, передав ОСОБА_8 з метою подальшого збуту.
ОСОБА_8 не пізніше 29.10.2025, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, передав її останньому, який незаконно зберігав її за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 з метою подальшого незаконного збуту.
Надалі, 30.10.2025, у період часу з 12:48 год. по 13:09 год., ОСОБА_4 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, перебуваючи в підвальному приміщенні будинку № 12 по вулиці Мукачівська в м. Рівне, незаконно збув за отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6500 гривень, шляхом продажу, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 5,096 г.
01.12.2025 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин PVP та ПМА (параметоксіамфетамін), які відповідно до списку 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відносяться до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 № 863-XIV, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, повторно, з корисливою метою, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув (продав) за 5000 (п'ять тисяч) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, PVP масою 0,537 г та ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,046 г.
Так, ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 29.11.2025, незаконно придбав особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено PVP та ПМА, масою не менше 0,537 г та 0,046 г відповідно, які при особистій зустрічі передав ОСОБА_8 з метою подальшого їх незаконного збуту.
29.11.2025 о 21:21 год., ОСОБА_8 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 умисел на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи поблизу готельно-ресторанного комплексу «4х4», розташованого по вул. Рівненська, 1а в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, передав їх ОСОБА_4 , який незаконно зберігав їх при собі з метою збуту.
01.12.2025 о 14:38 год., ОСОБА_4 , шляхом грошового переказу на банківський рахунок за номером картки № НОМЕР_1 АТ «А-Банк», отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 гривень.
В цей же день, в період часу з 19:08 год. по 19:13 год., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Мукачівська в м. Рівне, незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_9 за раніше отримані грошові кошти в сумі 5000 гривень, особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено PVP, масою 0,537 г та ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,046 г.
Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - PVP та ПМА (параметоксіамфетамін), повторно, з корисливою метою, не пізніше 14.02.2026, незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - PVP та ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,091 г.
Так, ОСОБА_7 , за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 14.02.2026 незаконно придбав вищевказані особливо небезпечні психотропні речовини, частину яких ОСОБА_4 незаконно зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
14.02.2026, в період часу з 06:04 год. по 07:42 год. у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції виявлено та вилучено: 2 поліетиленові пакети з кристалічними речовинами білого кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, а також 1 таблетку у формі ведмедика жовтого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,091 г.
14.02.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
14 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
16.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», із визначення розміру застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, строком 60 діб, до 14.04.2026.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаних злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:
-Протоколом огляду коштів від 20.10.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 20.10.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 20.10.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/16403-НЗПРАП від 02.12.2025;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 22.10.2025;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.11.2025;
-Протоколом огляду коштів від 30.10.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 30.10.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 30.10.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/16406-НЗПРАП від 01.12.2025;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 31.10.2025;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.11.2025;
-Протоколом огляду коштів від 01.12.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 01.12.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 01.12.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/18353-НЗПРАП від 27.01.2026;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 03.12.2025;
-Протоколом обшуку;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_10 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив його задоволити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили застосувати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів контролю.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025180000000344 від 28.08.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 14 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
16.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», із визначення розміру застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, строком 60 діб, до 14.04.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Обґрунтування ризику, який не зменшився: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду - являється те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна, а іншого більш м'якого покарання санкцією цієї статті КК України не передбачено.
У зв'язку із покаранням, яке загрожує підозрюваному за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та усвідомлення ОСОБА_4 , що його протиправну діяльність викрито, - дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, а тому лише перебування останнього в слідчому ізоляторі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обґрунтування ризику, який не зменшився: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - являється те, що ОСОБА_4 займається злочинною діяльністю протягом тривалого часу, а вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього.
Вчинивши один із злочинів, ОСОБА_4 належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, та продовжує вчиняти нові злочини.
ОСОБА_4 офіційного ніде не працевлаштований, постійних доходів немає, а грошові кошти отримує від збуту особливо небезпечних психотропних речовин, тобто виключно шляхом вчинення злочинів.
Разом з тим, ОСОБА_4 не одружений, на утриманні нікого немає, що дає можливість постійно змінювати місця проживання.
Обґрунтування ризику, який не зменшився: незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: являється те, що оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_4 буде чинити тиск на свідків для зміни показів останніх, або відмови від дачі них.
Застосування цілодобового домашнього арешту не зможе забезпечити дотримання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У зв'язку із складністю кримінального провадження 31.03.2026 постановою Рівненської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025180000000344 від 28.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України - продовжено до трьох місяців, а саме до 14 травня 2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 180 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 599 040 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання останньою процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та фактично проживаючому в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.05.2026.
Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 14.05.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -