Дата документу 08.04.2026Справа № 554/11186/22
Провадження № 6/554/95/2026
08 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтава в режимі відео конференції заяву ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Полтавського апеляційного суду у справі № 554/11186/22 від 09.02.2026 року,-
11 березня 2026 року боржник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення розстрочки виконання рішення Полтавського апеляційного суду по справі № 554/11186/22 від 09.02.2026 року терміном на один рік, із визначенням щомісячного платежу 2000 грн., який буде сплачуватися з його пенсійних виплат. Вказав, що вказаний термін є необхідним для стабілізації стану здоров'я, як особи з інвалідністю, та вжиття заходів щодо відновлення порушених прав у кримінальних провадженнях за фактом рейдерського захоплення його майна та бізнесу в цілому, відновлення доступу до власного майна, що в майбутньому дозволить збільшити розмір платежів для повного погашення заборгованості. Також зазначив, що має на утриманні неповнолітню дитину, на яку отримує аліменти від стягувача, а тому ці кошти є цільовими та з них не можуть бути стягнуті його борги. Крім того, посилається на відсутність у нього майна, окрім частки квартири, в якій проживає з неповнолітнім сином, та дачного будинку в АДРЕСА_1 , який фактично є непридатним для проживання у зимовий та перехідний періоди, оскільки у ньому відсутнє водопостачання та водовідведення, опалення, та електропостачання під час аварійних та планових відключень.
13 березня 2026 року представник стягувача - ОСОБА_1 надіслав до суду заперечення на заяву, в якій вказав, що у боржника по виконавчому провадженню не існує таких обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Зазначає, що боржник працює, отримує дохід і у його власності перебувають об'єкти нерухомого майна. Заява про розстрочку розцінюється як спроба ухилитися від виконання судового рішення, про що свідчить також подача касаційної скарги.
Від боржника ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказав, що твердження стягувача про те, що він ніби-то працює та має дохід, є безпідставними, оскільки наразі він перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Його майновий стан не дозволяє одноразово виконати рішення суду. Вказує, що представник стягувача подав касаційну скаргу, в якій просить повторно стягнути з нього 590 000 грн., а тому вважає його дії недобросовісними.
У судове засідання боржник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Стягувач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник стягувача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував.
Заслухавши пояснення представника стягувача, вивчивши подану заяву та дослідивши додані до неї матеріали, суд встановив таке.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають його виконання.
Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року (справа № 554/11186/25) позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Поділено спільне майно подружжя наступним чином:
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на:
- житловий будинок літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м.): 80, житловою площею (кв.м.): 21,7;
-земельну ділянку, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Буланове.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., реєстраційний номер 1429407653101, за адресою: АДРЕСА_3 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на частку квартири, загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., реєстраційний номер 1429407653101, за адресою: АДРЕСА_3 , за кожним.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 :
-мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ,
-причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,
-автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ,
-автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, НОМЕР_4 ,
-мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ,
-мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ,
-мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 р.в., д.н.з.
НОМЕР_7 порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості транспортних засобів у розмірі 570 288, 50 грн.
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на житловий будинок, загальною площею 80 кв.м., житловою площею 41, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та в цілому складається з житлового будинку А-1 житловою площею 41,2 кв.м., загальною площею 80, 0 кв.м., прибудови -а, сараю Б, погріба -б, літньої кухні -В, прибудови до літньої кухні -в, сараю-Г, сараю-прибудови -Д, альтанки -Е, вбиральні-Ж, сараю -З, навісу -И, господарських споруд-№1,2,5-7, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 0, 2132 га, кадастровий номер: 5323281001:01:008:0311.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 5 864 грн. 33 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 420 грн. 32 коп., а всього судових витрат у сумі 33 284 грн. 65 коп.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 02 червня 2025 року (справа № 554/11186/25) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 20 805 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 змінено, а саме виключено з його резолютивної частини указівку про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 .
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 16 травня 2025 у частині позовних вимог про поділ транспортних засобів скасувано, ухвалено у цій частині нове рішення по суті заявлених вимог.
Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Виділено із спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_2 мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 і автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості транспортних засобів у сумі 647 956,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 744,30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 680 грн.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, відстрочення, розстрочення виконання рішення суду може бути надано лише у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Згідно з положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наведених норм убачається, що суд може розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або наявність яких робить його виконання неможливим за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними, такими що не залежать від волі сторін.
Як вбачається із заяви, боржник мотивує свою заяву тим, що він є особою з інвалідністю 2 групи, потребує лікування, має на утриманні неповнолітню дитину, не має доходів та ліквідного майна, яке можна реалізувати без порушення базових умов існування.
Разом з тим, ОСОБА_2 не долучено до матеріалів заяви доказів понесення витрат на його лікування та необхідності цього, а саме факт встановлення інвалідності особі не свідчить про його скрутне матеріальне становище у зв'язку з цим.
Також не є підставою для встановлення розстрочки виконання рішення перебування на утриманні боржника неповнолітньої дитини, оскільки як зазначає сам ОСОБА_2 він отримує на утримання дитини аліменти від стягувача, з яких стягнення його боргів здійснюватися не може. Крім того, ним не надано доказів понесення ним особисто витрат на утримання дитини та що такі витрати унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
ОСОБА_2 посилається на відсутність у нього доходів через рейдерське захоплення належного йому підприємства (бізнесу) ПП «Карсад І» та перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 01.01.2026 по 31.03.2026, проте доказів відсутності у нього доходів з інших джерел не надав, також не довів відсутність у нього жодних заощаджень.
Суд також вважає безпідставним посилання ОСОБА_2 на відсутність у нього ліквідного майна, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, рішенням суду, яким йому присуджено як нерухоме майно, так і рухоме майно, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли під час виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких законодавець у статті 435 ЦПК України пов'язує можливість здійснення розстрочення виконання судового рішення.
Тому обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві, не можна вважати переконливими та беззаперечними підставами для розстрочки виконання рішення суду.
Крім того, на теперішній час рішення суду є таким, що набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Посилання ОСОБА_2 на подання касаційної скарги представником стягувача не може розцінюватися судом як недобросовісні дії, оскільки це є правом сторони, передбаченим Законом.
Невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом (зокрема ст.435 ЦПК України) може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, що не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що з огляду на вимоги ст.435 ЦПК України, а також наявні матеріали у їх сукупності і взаємному зв'язку, відсутні правові підстави для розстрочки виконання судового рішення, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 435 ЦПК України,суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Полтавського апеляційного суду у справі № 554/11186/22 від 09.02.2026 року - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 13 квітня 2026 року.
Суддя Л.І.Савченко