Єдиний унікальний номер: 379/419/26
Провадження № 2/379/495/26
(ЗАОЧНЕ)
06 квітня 2026 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
з участю секретаря судового засідання Валєєвої Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, цивільну справу за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:
загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1342-8305 від 03.02.2024 в розмірі 22 500,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18 000,00 грн;
понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03.02.2024 між позивачем та відповідачем за допомогою вебсайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1342-8305. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 4 500,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 21 днів, знижена процентна ставка 2,50 % в день, стандартна процентна ставка 2,50 % в день.
Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача відповідну заборгованість та понесені судові витрати у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Процесуальній дії у справі
11.03.2026 на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України від відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, судом отримано відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 06.04.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, - є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 06.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
03.02.2024 між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем в електронній формі було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1342-8305 продукту «CreditKasa» (далі - кредитний договір).
Вказаний кредитний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця) https://creditkasa.com.ua.
Відповідно до умов кредитного договору, позивачем було відкрито для відповідача кредитну лінію шляхом надання грошових коштів (кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а відповідач зобов'язувався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані позивачем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Дата видачі кредиту 03.02.2024, останній календарний день першого базового періоду 23.02.2024, сума кредиту 4 500,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 2362,50 грн, разом до сплати 6862,50 грн (п. 2.1., 2.2., 2.3. кредитного договору).
Згідно з п. 3.1. кредитного договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір № 1342-8305 від 03.02.2024 був укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С8117.
До позовної заяви позивачем додано правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджені 04.01.2024 та паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Вказані правила відкриття кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем 03.02.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля), і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.
До позовної заяви додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1342-8305 (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України.
Зазначені документи правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту і таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, згідно з п.11.13. кредитного договору як додатки є невід'ємною частиною цього кредитного договору.
Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.6. кредитного договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 4 500,00 грн, дата надання/видачі кредиту 03.02.2024 шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Факт надання відповідачу кредиту в сумі 4 500,00 грн підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про видачу кредитних коштів через систему платежів LiqPay на відповідний номер картки у сумі 4 500,00 грн, ID операції 2421902205.
В довідці ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1342-8305 від 03.02.2024 також зазначено про видачу відповідачу 03 лютого 2024 року 4 500,00 грн за відповідним кредитним договором за допомогою системи LiqPay.
В пунктах 4.7., 4.8., 4.9., 4.10. кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом є фіксованим, базовий період складає 21 календарних днів, сплата позичальником процентів за користування кредитом повинна бути здійснена не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом.
Також в пунктах 4.12., 4.13., 4.14., 4.16. кредитного договору передбачено, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, а датою повернення (виплати) кредиту є 28.11.2024; строк дії договору є рівним строку кредитування; реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 173 324,29%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 38 250,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом. Умови надання кредиту є незмінним протягом усього строку дії договору.
Відповідач зобов'язувався повернути позивачу отриманий кредит та нараховану позивачем неустойку (якщо неустойка буде нарахована) в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п.4.12. цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок позивача у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок позивача (п.5.1 кредитного договору).
Згідно з п. 8.1., 8.2. кредитного договору, позичальник несе відповідальність перед кредитодавцем за порушення умов цього договору відповідно до вимог законодавства України та умов договору і правил. У разі несвоєчасного повернення отриманого кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень ст. 625 ЦК України.
У разі прострочення відповідачем сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць вимагати від відповідача повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.12. цього договору (п.8.5. кредитного договору).
Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1342-8305 від 13.02.2026, сума заборгованості відповідача становить 38 250,00 грн, з якої: 4 500,00 грн основний борг, 33 750,00 грн залишок відсотків.
Як убачається з позовної заяви, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 15 750,00 грн, за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 500,00 грн. В зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь частину заборгованості за кредитним договором, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 4 500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 18 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).
Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір № 1342-8305 від 03.02.2024 між позивачем та відповідачем підписано останнім одноразовим ідентифікатором С8117, який було надіслано на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації.
У кредитному договорі, зазначені всі необхідні дані про особу відповідачки необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу позичальника, адреси електронної пошти.
Відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону (зазначений при реєстрації) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження №61-6066св23).
У даній справі позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов'язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
У свою чергу відповідач не спростував факту отримання кредитних коштів, а також факту неналежного виконання зобов'язань перед банком, у тому числі не спростував розмір заборгованості, заявленої до стягнення. Крім того, правом заявляти клопотання про витребування доказів не скористався.
При цьому суд, звертає увагу, що відповідач має доступ до свого рахунку і він не був позбавлений можливості надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року справа № 415/160/17.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);
- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
За обставин цієї справи, сторони в кредитному договорі № 1342-8305 від 03.02.2024 погодили строк його дії - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 28.11.2024 (п.4.12. кредитного договору).
В свою чергу, в розділі 8 кредитного договору «Інформація про наслідки невиконання або неналежного виконання позичальником обов'язків за договором» сторони узгодили, що у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення (п.8.4. кредитного договору). У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.12. цього договору (п.8.5. кредитного договору).
Оцінюючи обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд приходить до наступних висновків.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем нараховані проценти в межах строку кредитування, з 03.02.2024 по 28.11.2024 за «стандартною» ставкою 2,50%. Наявна заборгованість складає 38 250,00 грн, з якої: основний борг - 4 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 33 750,00 грн.
Проте, як убачається з позовної заяви, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 15 750,00 грн, за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 500,00 грн. В зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь частину заборгованості за кредитним договором, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 4 500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 18 000,00 грн.
Отже, зважаючи на те, що відповідач не виконав у повному обсязі грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом, суд висновує про задовлолення позовної вимоги про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 500,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 4 500,00 грн, прострочена заборгвоаність за нарахованими процентами 18 000,00 грн, у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625-629, 638, 1048, 1054, 1066 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 247, 263-265, 273, 274-283, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1342-8305 від 03.02.2024 у розмірі 22 500,00 грн (двадцять дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення,якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26 офіс 407, м.Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено і підписано 10.04.2026.
Головуючий:В. І. Зінкін