Справа №295/12580/24
6/295/47/26
08.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участю секретаря с/з Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» про заміну сторони виконавчого провадження
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» звернулося до суду з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/12580/24 від 10.12.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 в сумі 28 850,89 грн., а також 3 028 грн. судового збору та 6 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду набрало законної сили 10.01.2025 року, проте виконано не було ОСОБА_1 у зв'язку з її смертю. Правонаступником ОСОБА_1 є її син ОСОБА_2 , який в порядку спадкування прийняв спадщину та оформив на себе право власності на нерухоме майно.
З огляду на викладене у заяві, представник ОСББ «Миру 23Б» просить замінити боржника ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №77049158 з примусового виконання виконавчого листа №295/12580/24 від 28.01.2025.
Представник заявника в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримує та просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, що передбачено ч. 3 ст. 442 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10.12.2024 року у справі №295/12580/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» заборгованість в загальній сумі 28 850,89 грн., з них: 11 528,34 грн. - борг зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, 11 684,66 грн. - пеня, 951 грн. - 3% річних, 4 686,89 грн. - інфляційні втрати, а також 3 028 грн. судового збору та 6 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 72-78).
Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. 03.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77049158 з примусового виконання виконавчого листа №295/12580/24 від 28.01.2025, виданого Богунським районним судом м. Житомира (а.с. 105-106).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 147).
Із витребуваної судом копії спадкової справи №24/225, заведеної приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вбачається, що син померлої ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини та одержав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із квартири АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини, з огляду на матеріали спадкової справи, немає (а.с. 145-158).
Відповідно до статті 55 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Положеннями частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
У постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі №804/536/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, відповідно до якого заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відповідно до положень ст. 442 ЦПК України необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі відповідна заява може бути подана до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23 січня 2019 року у справі №2-2697/11.
Враховуючи викладене та оскільки ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні №77049158 у зв'язку зі смертю вибула, а ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлої, тому наявні підстави для заміни боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №77049158 її правонаступником.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року по справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24) зазначила, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження (п. 64).
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року між ОСББ «Миру 23Б» та адвокатом Невеською О.О. укладено договір про надання правничої допомоги №8/2024 (далі - договір).
Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг за цим договором та порядок оплати таких послуг визначається у протоколі погодження гонорару за юридичні послуги та акті приймання-передачі юридичних послуг, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 32).
У протоколі погодження гонорару за юридичні послуги від 04.02.2026 року та акті №1 приймання-передачі юридичних послуг від 04.02.2026 року сторони досягли домовленості, що вартість гонорару адвоката за надання правничої допомоги клієнту у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження складає 5 000 грн., яка включає послуги із власне складання заяви, отримання доказів для подання процесуального документа до суду та складання адвокатського запиту (а.с. 122-123).
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, обсяг наданих адвокатом позивачу ОСББ «Миру 23Б» послуг та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката зі сторони ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 442 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Замінити боржника ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №77049158 з примусового виконання виконавчого листа №295/12580 /24 від 28.01.2025, виданого Богунським районним судом м. Житомира у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 23Б» 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов