Справа №464/2448/26
пр № 2/464/2162/26
13 квітня 2026 року суддя Сихівського районного суду м.Львова БЕСПАЛЬОК О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Адвокат Неофіта Д.Б. через систему «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_4 24 листопада 2016 року.
Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.
Згідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позов подано за зареєстрованим місцем проживання позивачки, відповідач є громадянином Республіки Польща.
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових-органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з врахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, договірної, виключної підсудності.
Згідно з ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України про «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно ч.10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спільних дітей сторони не мають, а також позивачкою не наведено та не підтверджено обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування правил альтернативної підсудності.
Крім того, позивачкою не зазначено відомостей щодо зареєстрованого або останнього відомого місця проживання чи перебування відповідача, а також не наведено даних щодо місця знаходження його майна на території України, що унеможливлює вирішення питання про територіальну підсудність справи.
Таким чином, позивачкою не обґрунтовано підсудність даної справи Сихівському районному суду м. Львова.
Відповідно до положень ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_3 необхідно залишити без руху, встановивши позивачці строк для усунення недоліків.
Зазначені недоліки є суттєвими, оскільки розгляд справи з порушенням правил про підсудність є безумовною підставою для скасування рішення у справі.
Крім того, наявність даних недоліків позовної заяви у сукупності позбавляє суд можливості забезпечити процесуальні права відповідача відповідно до статей 43, 49, 130 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 175, 177, 185, 260, ЦПК України, суддя,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачці п'ять днів з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви, які вказані в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачці, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде її повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК