Дата документу 10.04.2026 Справа № 334/3049/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/3049/25 Пр. № 22-ц/807/156/26Головуючий у 1 інстанції: Бредун Д.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
16 квітня 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось з вищезазначеним позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (а.с.1-58), в якому просило: - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №10003415761 від 22.03.2021 у розмірі 22010,48 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 22.03.2021 відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003415761 з ТОВ «ФК «ІІНВЕСТ ФІНАНС». Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході відповідача в Особистий кабінет, шляхом перевірки позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого позивачем на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. Кредитний договір було укладено строком на 30 днів. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6400,00 грн. На підставі договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 укладеного між ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до останнього (позивача у цій справі) перейшло право грошової вимоги до відповідача договір про надання споживчого кредиту №10003415761 від 22.03.2021. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 передбачені договором кошти, натомість остання ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Новікову Н.В. (а.с. 60). 25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам'янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року (а.с.67) дану справу передано для розгляду за підсудністю до Хортицького районного суду м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Бредун Д.С. (а.с. 71-72). Ухвалою суду першої інстанції від 13.05.2025 року (а.с.74) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року (а.с. 128-130) у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі відмовлено.
За заявою відповідача ОСОБА_1 вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як позивач, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 132-155) просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами у справі в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги (акт та детальний опис витрат позивача на професійну правничу допомогу в апеляційному суду на загальну суму 5000,00 грн. - а.с.152-153).
В автоматизованому порядку 23.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А., Полякова О.З. (а.с. 156). Ухвалою апеляційного суду від 24.09.2025 року (а.с. 157-159) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 07.10.2025 року (а,с.160). В автоматизованому порядку 08.10.2025 року суддею Трофименко Д.А. у цій справі замінено суддю Полякова О.З. у зв'язку із тривалою відпусткою останнього (а.с. 161-162). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08.10.2025 року (а.с. 163), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 164). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 22010,48 грн. - а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника подала відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 169-181).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, відпустка судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка - а.с.188).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю … і ухвалити … нове рішення…
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України та виходит із такого.
До позову додано паперову копію електронного кредитного договору, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» зобов'язувалось надати відповідачу кредит в розмірі 6400,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,71%. У пункті 2.1 договору зазначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на реквізити платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту. Відповідно до п. 2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.
05.09.2022 року ТОВ «ДіджиФінанс» набуло право вимоги за кредитним договором, укладеними з позичальниками ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» на підставі договору про відступлення прав вимоги №556/ ФК-22 від 05.09.2022 року. Відповідно до форим реєстру прав вимог за договором факторингу право вимоги за кредитним договором №10003415761 від 22.03.2021 року на суму заборгованості 22010,48 грн. передано позивачу. Однак, до позову не додано платіжного доручення або іншого документу з відміткою на підтвердження вчинення фінансової операції, з якої вбачалось би перерахування ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» коштів в сумі 6400,00 грн на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Так, до позовної заяви додано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахунок через платіжний сервіс «Platon» коштів 22.03.2021 у розмірі 6400,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , однак матеріали справи не містять документів, що підтверджують належність карткового рахунку відповідачу, посилання на який міститься в довідці. На відповідний запит суду, за клопотанням представника позивача, зроблено запит до АТ «ПУМБ» про надання первинного банківського документу (виписку по рахунку, платіжна інструкція, меморіальний ордер, тощо), як доказ перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 . Згідно відповіді АТ «ПУМБ», станом на 03.07.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку відсутні відкриті рахунки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Пунктом 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Як вбачається із кредитного договору, в якому відповідач є позичальником, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та первісним Кредитором не було б укладено. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про виконання позикодавцями умов кредитних договорів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача позивачем не надано. Так, відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19. При цьому в разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Позивачем ТОВ «ДіджиФінанс» не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитним договором, в яких відповідач є позичальником, і по якому право вимоги перейшло до позивача. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), що позбавляє суд можливості встановити правомірність нарахування відсотків за користування ОСОБА_1 кредитом.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація, що зазначена в ньому, за відсутності первинних документів, на підставі якого він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивачем не доведено факт надання відповідачеві грошових коштів за кредитним договором, не надано доказів руху коштів по кредитному договору, що позбавляє суд можливості встановити правильність нарахування відсотків або сплати грошової суми по кредитному договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача у цій справі слід відмовити в повному обсязі.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, мають місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції мав виходити та апеляційний суд виходить при вирішенні цієї справи із:
- свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного підписаного без зауважень у встановленому законом порядку сторонами вищезазначених догоору про надання споживчого кредиту №10003415761 від 22.03.2021 року (а.с. 22-27), укладеного ТОВ «ФК «ІІНВЕСТ ФІНАНС» з ОСОБА_1 в електронному вигляді (електронний підпис відповідача на договорі - а.с. 27) та договору факторингу (а.с. 31-39), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, так, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем ОСОБА_1 апеляційному суду не надано),
- принципу обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені кредитний договір та договір факторингу є обов'язковими для виконання його сторонами.
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що 22.03.2021 між ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» було укладено договір № 10003415761 про надання споживчого кредиту (надалі - кредитний договорі, копія а.с. 22-27). Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», доступ до якої забезпечувався Відповідачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Відповідача здійснювалася при вході Відповідача в Особистий кабінет (а.с.43-44), шляхом перевірки Позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Позивачем на номер мобільного телефону Відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Згідно із ст.ст. 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторонни щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону). Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення закономірно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Отже, вказана норма закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає пункту 9.1. Кредитного договору. Згідно із п. 9.1. Кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. У Розділі «Терміни та визначення в договорі» Кредитного договору закріплено наступне: - Веб-сайт - інтернет-сторінка Товариства з доменним ім'ям https://cashberry.com.ua/, яка є частиною інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства; - Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства (ITC Товариства); - програмний комплекс, який включає Веб-сайт, облікову та реєструючу систему Товариства та використовується Товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання споживчого кредиту, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт; - Особистий кабінет - захищена частина Веб-сайту, яка доступна Позичальнику для входу через Вебсайт після його ідентифікації в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою Паролю до Особистого кабінету, в якій Позичальник має можливість надати Товариству свої ідентифікаційні дані/доступ до ідентифікаційних даних, укладати з Товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, інше), здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредиту. - Пароль входу до Особистого кабінету - алфавітна та/або цифрова послідовність, що створюється або змінюється Позичальником (за його запитом) та може використовуватись Позичальником як додатковий унікальний набір електронних даних, що додаються (приєднуються) до даних, які вводить Позичальник з метою входу до Особистого кабінету, якщо така можливість забезпечена функціоналом ITC Товариства. Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із п. 9.2. Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила) та Паспорт споживчого кредитування, що надано Позичальнику до укладення цього Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких, розміщений на сайті Товариства https://cashberry.com.ua/. Відповідно до п. 9.4. Кредитного договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за ним. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього Договору. Згідно з п. 9.10. Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту в Особистий кабінет Позичальника та/або на електрону адресу Позичальника для ознайомлення та підписання. Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Згідно із п. 9.17 Кредитного договору, сторони домовились, що примірник цього Договору вважається отриманим Позичальником, якщо Товариство його направило на електронну адресу вказану Позичальником в Особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет. У випадку відправлення цього Договору в Особистий кабінет, Позичальник приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були зазначені під час укладення цього договору (а.с.43-44) та які дають можливість Позичальнику переглядати укладений цей Договір, завантажити його на свій персональний комп'ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. В цьому випадку датою відправлення цього Договору вважається дата, з якої Позичальнику в Особистому кабінеті стає доступним текст укладеного цього Договору.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що зазначені позичальником ОСОБА_1 дані особистого кабінету відображено у доданій до позову заяві позичальника № 10003415761 від 22.03.2021 року (а.с. 43-44), що включає в собі іномер банківської карти, визначеної для зарахування кредитних коштів (а.с. 44 зворот). Відповідно до п. 9.18. Кредитного договору, всі додатки до цього Договору підписані Сторонами є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 6400,00 грн., на картку № НОМЕР_1 вказану Відповідачем при оформленні Кредитного договору (п. 2.1). Наведене підтверджується пунктом 10 ДОГОВОРУ № 10003415761 про надання споживчого кредиту від 22.03.2021, в графі підпис Позичальника вказано: «Електронний підпис __/ ОСОБА_1 /», тобто відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а отже, вчинив дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір.
Особливістю укладення договорів про отримання кредиту в електронній формі, тобто з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем є те, що при цьому виключається прямий контакт позичальника з кредитором та можливість останнього спонукати позичальника до укладення договору на несправедливих для нього умовах, а також можливість застосування до нього психологічного чи фізичного тиску. Отже укладення договору на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення відповідача, з врахуванням, що останній розумів, що дані умови договору є зручними для нього на ринку фінансових послуг в мережі Інтернет. Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19.
З наведених обставин, апеляційним судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача ОСОБА_1 . Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, апеляційний суд встановив, що наявними серед матеріалів справи доказами підтверджено укладання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору саме у тій редакції, яка наявна серед матеріалів справи, оскільки, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС». Апеляційним судом також встановлено, що стороною відповідача у цій справі суду не було надано належних, допустимих доказів на спростування факту: - укладення кредитного договору та перерахування та отримання ним кредитних коштів. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)
Апеляційним судом також встановлено, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірнодля укладення вищезазначеного кредитного договору від її імені. Будь-які пояснення стосоновно того, яким чином відповідні дані наявні у первісного кредитора суду у цій справі відповідачем не було надано. Тобто доказів, які б спростували створення відповідачем, особистого кабінету на сайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять, тобто, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, встановлено, що позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення Договору № 10003415761 про надання споживчого кредиту від 22.03.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , та, відповідно, довів обгрунтованість заявлених ним позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 у цій справі.
Оскільки, у тому числі помилковимиє висновки суду першої інстанції у цій справі про відсутність серед матеріалів справи доказів надання ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» коштів відповідачу ОСОБА_1 за договором № 10003415761 про надання споживчого кредиту від 22.03.2021.
Так як у даній справі йдеться про правовідносини за участю фінансової установи, що має інший правовий статус. ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що відповідно до наявної на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії могло надавати лише одну фінансову послугу: надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюються цією ліцензію, а отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» має залучати надавача платіжних послуг. В даному випадку, таким надавачем платіжних послуг є платіжна система - Platon, торгова марка якої зареєстрована ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», код ЄДРПОУ: 38150149. Відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на офіційному вебсайті ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (https://platon.ua/about), зазначене товариство має статус платіжної установи та володіє ліцензією, виданою Національним банком України, на надання послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Як встановлено апеляційним судом, відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 6400,00 грн.
У заяві позичальника № 10003415761 від 22.03.2021 (а.с. 43- 43 зворот) безпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за кредитним договором: НОМЕР_1 (а.с. 43 зворот). Факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахункок ОСОБА_1 підтверджується доданою до позовної заяви інформаційною довідки від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за № 62/4772/12 від 14.12.2022 р. (а.с. 40), яку апеляційний суд вважає достатнім належним доказом позивача у цій справі у цій справі в частині, якою повідомляється, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція: · Номер транзакції: 31640-62952-18913; · Сума транзакції, грн: 6400,00; · Дата та час проведення транзакції: 22.03.2021 11:44:57; · Номер карти: НОМЕР_1 ; · Approval code: 092313; · Банк-емітент: PRIVAT BANK
Таким чином, банківську установу-емітента платіжної картки, зареєстрованої відповідачем під № НОМЕР_1 для отримання кредитних коштів в Особистому кабінеті на сайті кредитодавця, можна ідентифікувати за BIN-кодом карти: BIN: 516874; Платіжна система: MASTERCARD; Видана БАНКОМ: JSC CB PRIVATBANK - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»; ТИП КАРТИ: DEBIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: WORLD; КРАЇНА: UKRAINE. BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пластиковій картці, за якими можна визначити приналежність карти тій чи іншій країні і банку, тип карти і категорію карти. Для визначення Банку - емітента платіжної картки на підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений у зашифрованому вигляді, позивач скористався загальнодоступним сервісом PaySpace Magazine (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://psm7.com/uk/bincard для визначення Банку - емітента за BIN картки.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що інші докази, які підтверджуть факт перерахування ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (первинний кредитор) кредитних коштів за кредитним договором № 10003415761 від 22.03.2021 до відповідача не могло бути подано суду у цій справі, оскільки Банк отримувача не має правових підстав на розкриття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як вторинному кредитору банківської таємниці, стосовно рахунків первинного кредитора. Позивач позбавлений був можливості самостійно звернутися в Банк отримувача для отримання документа про перерахування ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» коштів за кредитним договором № 10003415761 від 22.03.2021 на рахунок ОСОБА_1 . Окрім цього, доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на її картку № НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 6400,00 грн. Враховуючи умови надання кредитних коштів, позивач правильно зазначав, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і тому саме він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною довідкою про переказ грошових коштів на картку позичальника (а.с.40).
Висновки суду першої інстанції у цій частині у тому числі не узгоджуються з правовою позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду викладеного у постанові від 31.01.2024 по справі № 671/1832/20, в якій Верховний суд виснував, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Ідентифікація була здійснена належним чином, а електронний договір має юридичну силу. Отримання коштів третьою особою не свідчить про неукладення договору, а стосується його виконання.
У спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної цивільної справи, підписання відповідачем кредитного договору мало місце електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, матеріали справи містять належні докази виконання первісним кредитором свого обов'язку щодо надання кредитних коштів за спірним договором. Це підтверджується, зокрема, фактом проходження позичальником - ОСОБА_1 процедури ідентифікації (шляхом надання паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону, адреси електронної пошти), а також укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. При цьому у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження фактичного виконання кредитодавцем свого обов'язку з надання кредитних коштів. У зв'язку з цим, обставина належності платіжної картки, на яку було зараховано кошти, іншій особі не має визначального значення для вирішення спору по суті. Отримання кредитних коштів третьою особою не свідчить про неукладення кредитного договору, а стосується виключно питання його виконання, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові КЦС ВС від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20.
Також, апеляційним судом встановлено, що у розділі «ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ В ДОГОВОРІ» зазначено: - Базова процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми Лояльності (без урахування знижки, що може надаватися за промокодом), та яка становить 2.14% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; - Процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми Лояльності (з урахування знижки, що надається за промокодом), та яка становить 1.14% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі - 6400,00 грн; Згідно з п. 1.3. Кредитного договору, строк надання кредиту 30 (Тридцять) календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/ розрахунків, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за Процентною ставкою. Зазначена Процентна ставка нараховується: - в межах строку кредиту, передбаченого п.1.3. цього Договору; - в межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю Сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до цього Договору із урахуванням Програми лояльності. Якщо за ініціативою Позичальника у межах строку, визначеного в п.1.3. Договору, або протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку, відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, то Позичальник як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на процентну ставку на новий строк кредиту. При цьому Позичальник розуміє та надає згоду Товариству, що застосування іншої процентної ставки залежить від того чи отримає Позичальник індивідуальну знижку від Товариства на процентну ставку, та у випадку такого отримання Позичальник погоджується, що застосування іншої процентної ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов цього Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. цього Договору, без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для Позичальника промокодом за Програмою лояльності, втрачають силу, застосовується Базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за Базовою процентною ставкою. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для Позичальника лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Пунктом 1.7. Кредитного договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає за ставкою 8588.8 грн. З пункту 1.8. Кредитного договору слідує, що обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що цей Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені цим Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за процентною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені цим Договором, але у межах погодженого строку виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників, не враховуються витрати Позичальника, обов'язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов'язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Позичальнику для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за цим Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше. Згідно до п. 3.1. Договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування Кредитом (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відповідно до п.п. 2.5. Договору, кредит вважається погашеним в день отримання Кредитодавцем коштів в погашення усієї заборгованості за Кредитом. Розділом 4 «ПРОЛОНГАЦІЯ СТРОКУ КРЕДИТУ», сторонами договору було узгоджено порядок і умови продовження строку кредиту. Згідно з п. 4.1. Кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою Позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3. цього Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.3.) цього Договору. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, порядок продовження строку кредиту за ініціативою Позичальника (далі- пролонгація): - 4.2.1. Пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Позичальником. Якщо Позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Позичальник зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: - перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@cashberry.com.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті) повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Позичальником платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом. - 4.2.2. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Позичальником Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в цьому Договорі. - 4.2.3. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Позичальника про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Позичальником дій, зазначених в пп.4.2.1. цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Із наданого ТОВ «ФК «ІНВЕС ФІНАНС» розрахунку заборгованості відповідача (а.с. 17-19) апеляційним судом встановлено, що відповідачем вчинялися дії спрямовані щодо продовження строку користування кредитом, шляхом здійснення платежу на користь Товариства, а саме 21.04.2021 у розмірі 1022,00 грн.; 05.05.2021 у розмірі 1022,00 грн.; 18.05.2021 у розмірі 1022,00 грн, що свідчить про підтвердження прийняття пропозиції Кредитодавця укласти додаткову угоду про зміну умов договору № 10003415761 від 22.03.2021 (а.с.37-38).
Апеляційним судом також встановлено, що, оскільки своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконував, первісним кредитором правомірно здійснювалося нарахування відсотків на прострочену заборгованість.
Ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов'язковість договору. Тобто з моменту укладення договору та виникнення зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Окрім того, не можна вважати неукладеним договір після його повного часткового виконання сторонами, що підтверджується Висновком КЦС ВС (постанова від 10 березня 2021 року у справі № 199/1917/19) та постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року (провадження № 61-15217св19).
У частині першій статті 509 ЦК України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки, відповідач 03.06.2021 кредит не повернуда, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відповідно до умов п. 1.4 кредитного договору здійснило перерахунок нарахованих процентів за весь строк користування кредитом за Базовою процентною ставкою - 2,14 % на день і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам кредитного договору. На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками позивачем до позовної заяви було долучено деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 10003491326 від 02.04.2021, який сформований первісним кредитором (а.с. 17-19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: - припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); - вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); - якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України(пункт 100 постанови); - у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови); - в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови); - можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Сторона відповідача побудувала свою позицію у цій справі на концепції «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі ЄУН № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс…». Відповідачем чи представником останньої не надано суду у цій справі доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.
За весь період перебування права вимоги за кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до позичальника, а отже ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» лише просив суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІІНАНС» частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» слід задовольнити частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року у цій справі слід скасувати; ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови, позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №10003415761 від 22.03.2021 у розмірі 22010,48 грн.
Оскільки, в силу вимог ст. ст. 133, 137, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги частково та позову позивача у повному обсязі у цій справі при вищевикладених обставинах, з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІІНАНС» слід стягнути документально підтверджені понесені судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді:
- судового збору у розмірі 6056,00 грн. (розрахунок: судовий збір за позовну заяву 2422,40 грн. (а.с.41,59) + судовий збір за апеляційну скаргу 3633,60 грн. (а.с.151));
-та документально підтверджених понесених витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн. (розрахунок: з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України у зменшенихрозмірах:
= в суді першої інстанції у зменшеному розмірі 3000,00 грн. замість 9000,00 грн. (- акт на підтвердження факту надання послуг правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 9000,00 грн., підписаний без зауважень між адвокатом Білецьким Б.М. та позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (аналіз законодавства, консультація 2,5 години по 1500,00 грн. за 1 годину всього 3750,00 грн., складання позову 2,5 години по 1500,00 грн. за годину разом 3750,00 грн., формування додатків до позову 1 година 750,00 грн., консультація з приводу оформлення на подачі позову 1 година 750,00 грн.(а.с.10); - детальний опис виконаних робіт адвоката із зазначенням вартості години роботи адвоката за кожен вид послуг (а.с. 20); - договір про надання правової допомоги позивача з адвокатом (а.с. 51)- додаткова угода до цього договору (а.с. 39));
= у суді апеляційної інстанції у зменшеномурозмірі 1000,00 грн. замість 5000,00 грн. (- акт на підтвердження факту надання послуг правничої допомоги в апеляційному суді на загальну суму 5000,00 грн., підписаний без зауважень між адвокатом Білецьким Б.М. та позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (аналіз законодавства та судової практики 1 година 1000,00 грн., , консультація 1 година 1000,00 грн., складання апеляційної скарги 1 година 3000,00 грн.(а.с.152).
Оскільки, ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу; адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта, тому, надані позивачем у цій справі суду першої та апеляційної інстанцій вищезазначені документи на підтвердження у тому числі понесення позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу, є належними письмовими доказами понесення останніх позивачем у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №10003415761 від 22.03.2021 у розмірі 22010,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судоми першої та апеляційної інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 6056,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 10.04.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.