Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3307/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/235/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 березня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 17 травня 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 17 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені ризики та обставини справи не дають підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а також не вбачав підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки злочин скоєно із застосуванням сексуального насильства.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що застосована міра запобіжного заходу є суворою, а ризики прокурором належним чином не обґрунтовані.
Також стверджує, що підозра повідомлена ОСОБА_6 є необґрунтованою.
Зазначає, слідчий суддя не врахував, що допит підозрюваного, при затриманні та після повідомлення про підозру, не було здійснено та не допитано близьких родичів малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ..
Стверджує, що домашній арешт в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до підозри, в кінці серпня 2025 року (більш точний час та день органом досудового розслідування наразі не встановлено), у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло його малолітньої падчерки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , того ж дня, зайшов до кімнати малолітньої ОСОБА_9 , з якою він перебував у сімейних відносинах, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , яка через малолітній вік, відсутність специфічного життєвого досвіду (зокрема, і в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку у зв'язку з чим остання не могла чинити активний опір, зняв із себе штани та труси, таким чином оголив свої статеві органи. Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_10 , торкався статевих органів малолітньої ОСОБА_9 своєю рукою та оголеним статевим органом, чим вчинив щодо падчерки насильницькі дії сексуального характеру не пов'язані із проникненням в тіло малолітньої.
Окрім вказаного, через кілька днів, в серпні 2025 року (більш точний час та день органом досудового розслідування наразі не встановлено), у ОСОБА_6 який перебував у приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , повторно виник злочинний умисел спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло його малолітньої падчерки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , повторно зайшов до кімнати малолітньої ОСОБА_9 , з якою він перебував у сімейних відносинах, та, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , яка через малолітній вік, відсутність специфічного життєвого досвіду (зокрема, і в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку у зв'язку з чим остання не могла чинити активний опір, зняв із себе штани та труси, таким чином оголивши свої статеві органи.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_6 , торкався статевих органів малолітньої ОСОБА_9 своєю рукою та оголеним статевим органом, чим повторно вчинив щодо падчерки насильницькі дії сексуального характеру не пов'язані із проникненням в тіло малолітньої.
Окрім того, близько о 05 год. 00 хв. 23.11.2025, ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп'яніння. В цей час та місці, на ґрунті постійних сімейних сварок, у нього виник злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень його малолітній падчерці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров'ю іншій особі, ставши навпроти ОСОБА_9 , ОСОБА_6 умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 малолітній потерпілій було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді підкшірної гематоми чола, що відноситься до легкого ступеня тяжкості.
19.03.2026 року у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.153, ч.6 ст.153 КК України.
Вказані обставини підтверджуються рапортами, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, висновком експерта №91, актом судово-медичного обстеження №99, протоколом допиту малолітньої потерпілої від 04.03.2026 р., протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших.
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, не спростовують даних, що ОСОБА_6 може бути причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливати на потерпілу, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що усвідомлюючи тяжкість покарання, що може загрожувати ОСОБА_6 , у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Ризики передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є надто високі, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень проти дитини, що виховується в його родині (падчерки), отже перебуваючи на волі він може вчинити тиск, як на потерпілу так і свідків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_6 ніде не працює, не має офіційних джерел доходів, самовільно залишив військову частину, до поліції неодноразово надходили звернення з приводу домашнього насильства в тому числі фізичного, економічного та психологічного.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_6 на даний час перебуває в СЗЧ, намірів повернутися на службу не виявляє, ніде не працює, в матеріалах справи наявні покази свідків з яких вбачається , що ОСОБА_6 неодноразово вчиняв фізичне насильство в родині.
З матеріалів справи слідує, що члени родини неодноразово зверталися до поліції із заявами про вчинення ОСОБА_6 насильства, в тому числі фізичного, психологічного та економічного.
Також, ОСОБА_9 перебуває на обліку у Службі у справах дітей Бердичівської міської ради, як дитина, що зазнала фізичного насильства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження захисника ОСОБА_7 , що допит підозрюваного та близьких родичів малолітньої потерпілої ОСОБА_9 не проводився є передчасними, оскільки у даному кримінальному провадженні ще здійснюється досудове розслідування, а тому саме орган досудового розслідування, визначає доцільність, пріоритетність та черговість проведення необхідних слідчих дій.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що згідно з підозрою, злочин вчинено з застосуванням насильства до малолітньої потерпілої ОСОБА_9 апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість на даний час у застосуванні застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 березня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 17 травня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: