Справа № 304/113/26
про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., отримавши цивільну справу № 304/113/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 ДССТ, про встановлення факту самостійного виконання на утримання малолітнього сина, -
19.01.2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача - адвокат Вайда В.В., до відповідачки ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали, починаючи з дати отримання позивачем копії ухвали суду.
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 16.03.2026 року, цивільну справу № 304/113/26 за позовом ОСОБА_1 , до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 ДССТ, про встановлення факту самостійного виконання на утримання малолітнього сина, - передано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
06 квітня 2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали цивільної справи № 304/113/26.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 року справу було розподілено на суддю Наумову Н.В.
Дослідивши матеріали позовної заяви вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177ЦПК України з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до положень ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо повноважень місцевих державних адміністрацій як органу опіки та піклування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Органи опіки та піклування беруть участь у справі не з метою захисту свого суб'єктивного інтересу, а на підставі закону (ст. 19 СК України) з метою здійснення покладених на них обов'язків для захисту громадян та держави.
Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують серед іншого вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не залучено до участі у справі орган опіки та піклування та не наведено відповідного нормативного та документального обґрунтування своєї позиції.
При цьому, суддя зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, який був затверджений Верховною Радою України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та триває в Україні наразі.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, було оголошено загальну мобілізацію в Україні.
Згідно положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Згідно ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Ч. 3 ст. 53 ЦПК України регламентовано, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
З огляду на викладене, рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак такий заявником у якості заінтересованої особи залучений не був.
Відтак, з метою перевірки зазначених обставин та встановлення належного кола учасників справи, позивачу слід надати суду документи на підтвердження/спростування того факту чи є він військовозобов'язаним, чи перебуває на військовому обліку, та чи проходить військову службу, а також вказати відповідний ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому він перебуває на обліку та/або військову частину в якій проходить військову службу.
Таким чином, відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків, таким чином позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне вказані недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 ДССТ, про встановлення факту самостійного виконання на утримання малолітнього сина, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова