Справа № 308/3569/26
1-кс/308/2137/26
10 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна.
З внесеного клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
08.03.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_5 являється власником наступного рухомого майна: земельні ділянки з кадастровими номерами 3523155700:50:000:0364 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043762635231), 3523183700:02:000:5063 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054023735231).
На підставі наведеного, слідча просить слідчого суддю накласти арешт на рухоме майно, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом тимчасової заборони права на відчуження і користування ними, а саме:земельні ділянки з кадастровими номерами 3523155700:50:000:0364 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043762635231), 3523183700:02:000:5063 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054023735231).
Окрім того просить слідчого суддю, з метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядати без повідомлення підозрюваного та його захисника.
У судове засідання прокурор не з'явився хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. 10 квітня 2026 року подав клопотання згідно якого просить провести розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне провести розгляд даного клопотання без виклику особи, у володінні якої воно знаходяться.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (частини 10-12 ст. 170 КПК України).
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
08 березня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 08.04.2026 року, ОСОБА_5 являється власником наступного нерухомого майна: земельні ділянки з кадастровими номерами 3523155700:50:000:0364 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043762635231), 3523183700:02:000:5063 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054023735231).
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлена прокурором мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З метою упередження в подальшому будь-якого обтяження, перетворення, шляхом укладення угод із розподілу (об'єднання), відчуження наведеного вище майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності, а також забезпечення дієвості кримінального провадження, є необхідність заборонити відчуження та розпорядження вказаними об'єктами нерухомого майна.
Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Відтак, враховуючи вищенаведене, а також з метою забезпечення можливості призначення покарання у вигляді конфіскації майна як виду покарання, вважаю, що вказаний захід забезпечення є доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, а тому клопотання слід задовольнити частково.
Однак, слідчий суддя не вбачає підстав задля обмеження права користування підозрюваного цим майном, як того просить прокурор, оскільки таке обмеження належним чином не обґрунтоване. При цьому слідчий суддя враховує, що земельна ділянка зазвичай потребує догляду та обробки, тому обмеження у праві користування нею може істотно вплинути на якість землі сільськогосподарського призначення щодо якої, між іншим, прокурор просить вжити загоди забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України, -
Накласти арешт на нерухоме майно, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, шляхом заборони відчуження (розпорядження), а саме:
- земельні ділянки з кадастровими номерами 3523155700:50:000:0364 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043762635231), 3523183700:02:000:5063 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054023735231).
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1