09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/4048/25
адміністративне провадження № К/990/9690/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 520/4048/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 13 серпня 2024 року № 000009464/ж10/24-13-07-04 на суму 5 363 155, 48 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин його пропуску.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», зазначену ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Чернівецькій області в підсистемі «Електронний суд» 19 березня 2026 року о 19:20.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху 26 березня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак вони були повернуті. Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга містить належне обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема із зазначенням конкретних норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, а також посиланням на відповідну практику Верховного Суду. Також скаржник наголошує на винятковому значенні цієї справи для забезпечення єдності судової практики. На думку заявника, наведені обставини є об'єктивними, належними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 12 грудня 2025 року та 28 січня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд не заперечує права особи на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, однак таке право не є абсолютним та повинно реалізовуватися з дотриманням вимог процесуального закону.
Невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги та, як наслідок, її повернення судом не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду може здійснюватися у будь-який довільний строк без дотримання часових меж, установлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушувався б принцип юридичної визначеності.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 520/4048/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко