10 квітня 2026 р. Справа № 440/2028/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 10.12.25 у справі № 440/2028/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 з 27 червня 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 27 червня 2022 року по 20 січня 2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 30.01.2024.
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 440/2028/23 шляхом зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області подати до звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області до 12.12.2025 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/2028/23 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вказаної ухвали суду 10.12.2025 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Полтавській області подано звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 440/2028/23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року прийнято звіт Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 10.10.2025 про виконання рішення в адміністративній справі № 440/2028/23.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, із посиланням на обставини справи, указує на те, що оскаржувана ухвала про прийняття звіту є передчасною та висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, оскільки судове рішення у справі № 440/2028/23 залишається фактично невиконаним у частині виплати належних позивачу сум. Окрім того, суд першої інстанції не мав права завершувати процедуру судового контролю до моменту фактичного отримання позивачем грошових коштів, а зобов'язаний був призначити новий термін для подання звіту відповідачем, як цього вимагають приписи частини одинадцятої статті 382-3 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи звіт Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області про виконання рішення в адміністративній справі № 440/2028/23, суд першої інстанції виходив із того, що рішення виконано в повному обсязі та в межах повноважень відповідача.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення у справі № 440/2028/23 з метою належного та своєчасного виконання рішення фінансово-економічним відділом ТУ ССО у Полтавській області направлявся до Служби судової охорони лист № 47.07- 101/ССО від 15 січня 2024 року про виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800 - на суму 239958,71 гривень (копія додається).
25 березня 2024 року Управлінням повторно направлено до Служби лист №47.07-237/ССО про виділення додаткових кошторисних призначень, необхідних для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, а також забезпечення виконання постанов, винесених старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гагіком Нікогосяном, на суму 239958,71 та 28710,00 гривень (копія додається).
18 квітня 2024 року Управлінням втретє направлено до Служби лист №47.07-309/ССО про виділення додаткових кошторисних призначень, необхідних для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, а також забезпечення виконання постанов, винесених старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гагіком Нікогосяном, на суму 239958,71 та 28710,00 гривень (копія додається).
27 листопада 2025 року Управлінням вчетверте направлено до Служби лист №47.07- 535/ССО про виділення додаткових кошторисних призначень, необхідних для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, а також забезпечення виконання постанов, винесених старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гагіком Нікогосяном, на суму 239958,71 (копія додається).
Однак до теперішнього часу відповіді на зазначені листи не надійшли.
Разом з тим відповідач зазначає, що 11 січня 2024 року на електронну адресу ТУ ССО у Полтавській області надійшов лист Служби судової охорони № 01.30-02.2-98/вн від 11.01.2024, у якому йдеться про те, що з метою справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями, запроваджено єдиний облік потреб в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили. Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6 973,6 тис. гривень.
Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь співробітників Служби, територіальним управлінням Служби затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150. Згідно додатку до цього листа, службою судової охорони на 2024 рік не виділено ТУ ССО у Полтавській області асигнування на виконання судових рішень, у тому числі ОСОБА_1 .
У 2025 році Службі затверджено кошторис за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», за якою здійснюються виконання судових рішень, у сумі 6 720,8 тис. грн, проте відповідні асигнування не задовольнили в повному обсязі потреби в коштах на виконання судових рішень.
Зазначений фінансовий ресурс розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Наразі у Службі, у зв'язку з масовим надходженням рішень судів про задоволення позовів співробітників Служби, у тому числі щодо виплати їм додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», накопичується потреба в коштах для виконання близько 4 тис. судових рішень.
З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» Службою запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду.
Також до ТУ ССО у Полтавській області надійшов лист Служби судової охорони вих. № 30-02.2-1753/вн від 21.06.2024, у якому зазначається, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань, Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Окрім того, у листі Голови Державної судової адміністрації України від 30 липня 2024 року № 11-15251/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» зазначено, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» видатки в розмірі 10,0 млн. грн. розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі. Також, повідомляється, що ДСА України листом від 22.07.2024 № 11-14862/24 повторно звернулося до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією шодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 428,43 млн.
До Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області надійшов лист Служби судової охорони від 12 лютого 2025 року № 01.30-02.2-471/вн «Про надання інформації».
У зазначеному листі Служба судової охорони вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Однак на теперішній час кошти для проведення розрахунку з ОСОБА_1 у повному обсязі від Служби судової охорони не надходили на відповідний рахунок ТУ ССО у Полтавській області до цього часу.
Таким чином ТУ ССО у Полтавській області не заперечується, що ним не виплачено в повному обсязі позивачу нараховану суму додаткової винагороди на виконання судового рішення у цій справі.
На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб'єкта владних повноважень причинами, а саме, відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.
Проте направлення листів не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
При цьому ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Стосовно посилання відповідача на випадки направлення ним до Служби судової охорони листів, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що направлення таких листів на виділення коштів не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 440/2028/23, враховуючи, що станом на 2026 рік судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 коштів залишається невиконаним.
Натомість інших доказів вжиття дієвих заходів, які б свідчили про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині виплати позивачу додаткової винагороди, відповідачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.
При цьому колегія суддів наголошує, що невиплата позивачу додаткової винагороди, що є складовою грошового забезпечення, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі “Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі “Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі № 440/2028/23 - скасувати.
Справу № 440/2028/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц