09 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/104/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства «A&S МАСТЕР» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Приватне підприємство «A&S МАСТЕР» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 13459567/31759303 від 24.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1256 від 28.10.2024 року на суму 71150грн., в тому числі ПДВ 11858.33грн. та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1256 від 28.10.2024 року на суму 71150грн., в тому числі ПДВ 11858.33грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання такої накладної на реєстрацію;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 13459540/31759303 від 24.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1257 від 28.10.2024 року на суму 450000грн., в тому числі ПДВ 75000грн. та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1257 від 28.10.2024 року на суму 450000грн., в тому числі ПДВ 75000грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання такої накладної на реєстрацію;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 13459541/31759303 від 24.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1258 від 28.10.2024 року на суму 99269.43 грн., в тому числі ПДВ 16544.91 грн. та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № № 1258 від 28.10.2024 року на суму 99269.43 грн., в тому числі ПДВ 16544.91 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання такої накладної на реєстрацію;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 13459566/31759303 від 24.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1264 від 31.10.2024 року на суму 949144.15 грн., в тому числі ПДВ 158190.69 грн. та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1264 від 31.10.2024 року на суму 949144.15 грн., в тому числі ПДВ 158190.69 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання такої накладної на реєстрацію.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у цій справі ухвалено:
"Адміністративний позов приватного підприємства «A&S МАСТЕР» (73003, м. Херсон, Кіндійське шоссе, 30, код ЄДРПОУ 31759303) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13459567/31759303 від 24.11.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкову накладну № 1256 від 28.10.2024, складену приватним підприємством «A&S МАСТЕР», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13459540/31759303 від 24.11.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкову накладну № 1257 від 28.10.2024, складену приватним підприємством «A&S МАСТЕР», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13459541/31759303 від 24.11.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкову накладну № 1258 від 28.10.2024, складену приватним підприємством «A&S МАСТЕР», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13459566/31759303 від 24.11.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкову накладну № 1264 від 31.10.2024, складену приватним підприємством «A&S МАСТЕР», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь приватного підприємства «A&S МАСТЕР» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень та 20 коп)".
Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд з власної ініціативи ухвалює додаткове рішення, оскільки залишились не вирішеними питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, щодо вимог стягнути витрати за надання правничої допомоги адвоката у сумі 3000 грн. судом не ухвалено рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з такого.
На сторінці 11 позову зазначена інформація: «Позивач зазначає про орієнтовний розмір витрат які він може понести у зв'язку із розглядом даної справи: 1. Судовий збір за подання позовної заяви з одинадцятьма вимогою нематеріального характеру (та одинадцятьма похідною вимогами) - 9689,60 грн., з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подачу позову через електронний суд. 2. Оплата правничої допомоги адвоката (відповідно до Акту приймання- передачі послуг) - 3000,00 грн.»
Ця справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 262, 257 КАС України, тобто розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто всі докази у справі мають бути подані сторонами упродовж тридцятицяти з дня відкриття провадження.
Адвокат не надав суду докази неможливості виконання процесуального обов'язку щодо надання доказів про правничі витрати у строки визначені КАС України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформована усталена практика з питань стягнення витрат на правничу допомогу.
Остання системна правова позиція викладена у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23:
«Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.»
Адвоката не надав у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України документи необхідні для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також докази, які підтверджують неможливість їх подання до дати розгляду справи по суті.
За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо), що визначено частиною 7 статті 139 КАС України.
У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами третьою-п'ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов'язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи.
За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.
Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду - тобто докази неможливості їх подання до розгляду справи по суті без призначення судового засідання (у цьому випадку тридцять днів із дати відкриття провадження).
Адвокат не зазначає, у чому полягала об'єктивна непереборна можливість надати договір про правничу допомогу, акт надання послуг у строки визначені КАС України.
У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності):
(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи;
(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.
Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз:
або при вирішенні спору по суті,
або шляхом прийняття додаткового рішення.
Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.
Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.
У позовній заяві представник позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, до позовної заяви наданий лише ордер про надання правової допомоги адвокатом та свідоцтво про здійснення адвокатської діяльності, акт приймання- передачі послуг суду не наданий, як і договір про надання правничої допомоги адвокатом позивачу.
Адвокат (представник позивача) зазначив у позові, що оплата правничої допомоги адвоката здійснювала відповідно до Акту приймання-передачі послуг, проте до початку розгляду справи по суті та навіть до закінчення розгляду справи судом - даних доказів не надано.
Жодних заяв із належними доказами про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення від представника позивача не надходило.
Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., то всупереч вимогам ч.1 ст.77 КАС України такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами у строк визначений КАС України для цієї категорії справ.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
З даного приводу суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22. Згідно з ним безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом.
Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.
Саме поведінка позивача та його представника, яка виразилася у неповідомленні суду про неможливість надання доказів до ухвалення судового рішення, зумовлює відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п'ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.
Враховуючи наведене, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних, об'єктивних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд дійшов висновку про відсутність підстав про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу.
Таке обмеження права щодо відшкодування витрат у адміністративному процесі на законодавчому рівні, відповідними процесуальними строками та обов'язками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Адвокат, будучи професійним учасником процесу, своїх процесуальних обов'язків щодо надання доказів суду не виконав.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити приватному підприємству «A&S МАСТЕР» (73003, м. Херсон, Кіндійське шоссе, 30, код ЄДРПОУ 31759303) у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) судових витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза