10 квітня 2026 р. № 400/2474/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М'ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення та/або невиправлення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як про військовозобов'язаного, що суперечать офіційному документу - запису у військовому квитку від 02.12.2022, - та не підкріплені документально підтвердженою правовою і фактичною підставою; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виправити відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача відповідно до належно підтверджених документів та/або виключити недостовірні відомості; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 анулювати похідні відомості, які стали підставою для відображення щодо позивача статусу порушення правил військового обліку та статусу розшуку в застосунку «Резерв+», а також повідомити Національну поліцію та інші уповноважені органи, яким передано відповідні відомості, про їх скасування.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що з 02.12.2022 він був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Факт виключення підтверджений відповідним записом з офіційною печаткою у паперовому військовому квитку, виданому ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 25.02.2026 у застосунку «Резерв+» щодо позивача відображається статус «Військовозобов'язаний» та «Вас розшукує ТЦК». Зазначене відображення свідчить про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») містяться відомості про позивача як про військовозобов'язаного - відомості, несумісні із записом у військовому квитку від 02.12.2022. Позивач не отримував жодних повідомлень щодо зміни свого облікового статусу. Відповідач не надав позивачу документального підтвердження правової та фактичної підстави, на якій ґрунтуються спірні відомості в реєстрі. На запит позивача про підстави зміни облікового статусу, направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у лютому 2026 року, відповідач або не надав відповіді, або не вказав конкретної правової та фактичної підстави внесення спірних відомостей до реєстру. Наявність у реєстрі спірних відомостей потягла для позивача реальні правові наслідки: притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відкриття виконавчого провадження, блокування банківських рахунків. Ці обставини підтверджують юридичну значимість спору і свідчать про те, що спірний запис у реєстрі є не технічним записом, а відомостями, що породжують реальні правові наслідки для позивача. Оскарження постанов про штрафи є предметом окремого провадження у Первомайському міськрайонному суді. Позивач не ставить перед судом питання про те, яким повинен бути його обліковий статус відповідно до чинного законодавства. Предметом цього спору є інше: відповідач вніс або не виправив у реєстрі «Оберіг» відомості щодо позивача, не підкріплені належною правовою та фактичною підставою, яку відповідач міг би документально підтвердити. Запис у реєстрі, що суперечить офіційному документу - записові у військовому квитку від 02.12.2022 - є недостовірним доти, доки відповідач не доведе законність і фактичну обґрунтованість спірних відомостей. Запис у військовому квитку є документальним підтвердженням офіційно встановленого статусу позивача. Запис у військовому квитку від 02.12.2022 є офіційним документальним підтвердженням рішення відповідача щодо виключення позивача з військового обліку. Такий запис внесений конкретним органом, на підставі чинної на той момент норми закону та породив для позивача визначені правові наслідки. Жодного рішення про скасування цього запису відповідач позивачу не вручав. Відомості реєстру «Оберіг», що суперечать цьому документу, є недостовірними в розумінні законодавства про державні реєстри - доти, доки відповідач не доведе їх фактичну та правову обґрунтованість.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що ОСОБА_1 1975 р.н. підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних на підставі ст.27 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідив матеріали справи, вислухав позивача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проживає в м. Первомайську Миколаївській області та перебував на обліку, як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
29.05.2001 ОСОБА_1 був засуджений Первомайським міським судом до 8 років позбавлення волі.
02.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
26.09.2025 ОСОБА_1 був поновлений в автоматичному режимі на військовому обліку та внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як військовозобов'язаний, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті (поновленні) позивача на військовому обліку, після його виключення з цього обліку, на підставі змін у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», які стосуються виключення тієї норми, на підставі якої позивача раніше було виключено з військового обліку.
Як наведено вище, 02.12.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 виключив позивача з військового обліку та внесений відповідний запис до військового квітка.
Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, виключення позивача з військового обліку в грудні 2022 р. відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час.
В наступному, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.
Аргументи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18 травня 2024 р. до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка вже не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, за чинності якої його було виключено з військового обліку в травні 2016 р., не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу, що Закон не передбачає норми про поновлення на обліку осіб, які були раніше виключені з нього.
Суд знаходить ці аргументи помилковими, з огляду на наступне.
Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
На переконання суду, інститут виключення з військового обліку, з підстав, передбачених ст.37 Закону, не є інститутом на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.
Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка на думку законодавця в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.
Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року. Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на 01.01.2014 року з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років. Натомість, Законом №1604-VIIвід 22.07.2014 це вік був змінений до 60 років. Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов'язок та можливості призову його на військову службу.
Про те, що в теперішній час факт засудження особи до позбавлення волі, не є перешкодою для призову за мобілізацією, вказує також прийняття Верховною Радою України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності» від 08.05.2024 № 3687-IX. Зазначений Закон навіть передбачає умовно-достроково звільнення осіб від відбуття покарання осіб для проходження військової служби. Що свідчить про зміну підходу законодавця до можливості залучення раніше засуджених осіб до проходження служби.
Щодо аргументу позивача про відсутність у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» конкретної норми, яка б передбачала повноваження відповідача на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд вважає зауважити що
Закон також і не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.
Взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.
Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного відповідає.
Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у вигляді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов'язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов'язки, а не права, адже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 ч. 1 Конституції України).
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_2 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 10.04.2026