Іменем України
10 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/151/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Охтень Аліни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
26 січня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Охтень Аліни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту пп. 12 п.3 ч.12 статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. 12 п.3 ч.12 статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу».
В обгрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З метою забезпечення матері постійним доглядом, позивач звернувся до командування військової частини із рапортом про звільнення його із військової служби на підставі пп. 12 ч.3 п.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Позивач підтвердив: наявність родинних зав'язків із мамою; те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, яка згідно висновку експертної комісії потребує постійного стороннього догляду; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б реально забезпечити її постійним стороннім доглядом. Разом із цим, згідно відповіді відповідача від 4 червня 2026 року № 169/4342, за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби керівництвом військової частини було зазначено, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами в запас на даний час немає, оскільки не долучено документів про відсутність інших осіб, які можуть надавати хворому допомогу, а також не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ТЦК та СП. Із даною відмовою відповідача позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 10.04.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що під час звернення із рапортом на звільнення позивач не надав доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, що потребувала догляду. Також позивачем до рапорту про звільнення не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Додані позивачем документи до позову не підтверджують наявність у нього підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки у його матері наявні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, яким не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком та витягом із наказу від 07.05.2024 №140.
28.05.2025 позивач подав командиру 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки його мати, є особою з інвалідністю ІІ групи.
Судом встановлено, що позивачем було подано по команді рапорт щодо звільнення з військової служби та на ньому наявні резолюції безпосередніх командирів позивача із клопотанням перед командиром військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду по суті рапорту.
До рапорту позивач додав:
-копію паспорта,
-акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї Маріямпільського старостинського округу Дубовецької сільської ради від 20.05.2025 № 197, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_2 проживає як ВПО по АДРЕСА_2 , інвалід ІІ групи, потребує стороннього догляду;
-довідку від ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 28.03.2025 в якому в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 ;
-копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №115/25/128/8 від 29.01.2025 яким встановлено, що ОСОБА_2 з 02.12.2024 встановлена інвалідність ІІ групи безстроково та прийнято рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді;
-копію військового квитка,
-копію паспорта на ОСОБА_1 ,
-копію ІПН ОСОБА_1 ,
-копію паспорту ОСОБА_2 ,
-копію ІПН ОСОБА_2 .
Листом від 04.06.2025 відповідачем повідомлено позивача про відмову у звільненні з військової служби та зазначено, зокрема, що з доданих до рапорту документів не долучені такі, які б підтверджували відсутності у матері позивача ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого (її чоловіка, дітей, у тому числі усиновлені) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). Разом з тим, всупереч Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 не додано акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Крім того, судом також встановлено, що 14.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про складення акту перевірки сімейного стану військовослужбовця.
20.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було затверджено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Відповідно до даного акту встановлено у ОСОБА_4 є донька та повнолітні онуки які б могли здійснювати огляд за нею, проте донька знаходиться на окупованій території, а онуки перебувають в Росії. Установлено: догляд за ОСОБА_4 можуть здійснювати її донька та повнолітні онуки.
Суд зазначає, що у матеріалах справи не міститься інформація, що позивач повторно звертався до військової частини НОМЕР_1 з рапортом до якого було долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 20.11.2025, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.
Указом Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка являється особою з інвалідністю ІІ групи.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII.
Так, за змістом п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, зі змісту наведених правових норм висновується, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи.
Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до п. 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення № 1153/2008).
Підпунктом 2 п. 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до п.п. 1 п. 1.5 Інструкція № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу у військових частинахоформляється, серед іншого, Подання (додаток 1) на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо звільнення з військової служби.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (п. 12.11 Інструкції № 170).
Згідно пункту 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Алгоритм дій військовослужбовця за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, які визначені ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також командира військової частини у зв'язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, встановлено п. 14.30 Інструкції № 170.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема, відповідно до п.п. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
- у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
В примітці 2 до вказаного вище переліку вказано, що за необхідності з Поданням можуть бути подані інші додаткові документи, що підтверджують відповідну підставу до звільнення з військової служби військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено "Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" (далі - Перелік № 413) надано роз'яснення, які саме можуть бути сімейні обставини, та відповідно які документи необхідно подати.
Відповідно до абз. 6 Переліку № 413 особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім'ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який висловив бажання не продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби має відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.
Сторонами визнається, що позивач 28.05.2025 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення зі служби згідно з п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами.
За результатами розгляду рапорту, відповідач листом від 04.06.2025 за вих. № 169/4342, повідомив позивача про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби, передбачених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування відмови у звільненні з військової служби відповідач, серед іншого, вказував, що з доданих до рапорту документів не долучені такі, які б підтверджували відсутності у матері позивача ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого (її чоловіка, дітей, у тому числі усиновлені) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). Разом з тим, всупереч Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 не додано акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стосовно доводів відповідача у листі-відмові про те, що до рапорту не додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, форма якого має відповідати Додатку № 23 до вказаної Інструкції, суд зазначає наступне.
Пунктом 14.30 Інструкції № 170 встановлено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:
вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;
відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;
використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Комісія зобов'язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.
У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п'яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 17 п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
Отже, наведеними нормами матеріального права передбачено певний алгоритм дій командира військової частини у зв'язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з метою перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Зокрема, командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170, який надсилається командиру військової частини, а також військовослужбовцю.
Відтак, саме на командира військової частини покладено обов'язок направити запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а після отримання акту обстеження - прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця.
Отже, законодавством передбачено обов'язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.
У даному випадку, обов'язок доказування та з'ясування, що інших родичів, які можуть здійснювати постійний догляд покладено на відповідача та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що після надходженням від позивача рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідач не надсилав запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця-позивача для перевірки його сімейного стану, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не призначав комісію для перевірки сімейного стану родичів військовослужбовця позивача, не проводив таку перевірку та, відповідно, не складав акт обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження розгляду поданого позивачем рапорту від 28.05.2025 на підставі акту обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170.
Твердження відповідача щодо не долучення до рапорту акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, за формою встановленою Додатком № 23 Інструкції № 170 суд вважає необґрунтованими, позаяк, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, наведеними вище нормами матеріального права для військовослужбовців не встановлено обов'язку долучати такий акт до рапорту. Натомість, як зазначалося вище, для отримання акту обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170, командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
З огляду на наведене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідач діяв не у спосіб визначений чинним законодавством, без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови). Тому у цій частині суд задовольняє позовну вимогу позивача.
Разом з тим, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, на переконання суду, є передчасною, оскільки рапорт позивача від 28.05.2025 розглянуто відповідачем без врахуванням вимог Інструкції № 170, а також без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови), а отже вказаному рапорту належна оцінка відповідачем не надавалася.
Як визначено абзацом 17 пункту 11 Положення №1153/2008 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК перевіряє як за зверненням командира військової частини так і за заявою родичів сімейний стан військовослужбовця, та згідно підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 забезпечує складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, який затверджується його керівником.
Отже, чинним законодавством чітко визначено право родичів звертатись до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки із заявами про проведення обстеження сімейного стану військовослужбовців.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про складення акту перевірки сімейного стану військовослужбовця.
20.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було затверджено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Доказів того, що позивач повторно звертався до військової частини з рапортом до якого було долучено відповідний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що наявність акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, доданого до позовної заяви, свідчить про усунення підстав для попередньої відмови у звільненні, що є підставою для зобов'язання військової частини повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 з урахуванням нових доказів.
З урахуванням викладеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 28.05.2025 про звільнення з військової служби та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.
За встановлених у справі обставин, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Охтень Аліни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Тихонов