09 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7794/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача з питань виконання рішення (в порядку ст.382 КАС України) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням суду від 16 січня 2026 року, вирішено:
- адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 лютого 2023 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження її максимальний розміром, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі №340/7794/25 - без змін.
Рішення суду набрало законну силу.
Позивачем подано заяву, в якій просить:
- не вносити зміни в рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 №340/7794/25;
- здійснити контроль за виконанням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 №340/7794/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 №340/7794/25.
В обґрунтування поданої заяви позивачем вказано, що з урахуванням максимального розміру пенсії згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 340/6759/24 (на підставі довідки наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.12.2024 року № 16114/1 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року становив 39002,56 грн.), підсумок пенсії з надбавками на становив - 41330,46 грн.
При виправлені описки в рішенні суду ГУ ПФУ у Кіровоградській області маніпулює своїми доводами та вводить в оману і змінює суть справи, що призводить до невиконання рішення суду на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року №340/6308/25 згідно довідки наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.08.2025 року №1007/1.
Додатково зазначив, що ГУ ПФУ у Кіровоградській області замість нарахування та виплати його пенсії згідно довідки від 20.08.2025 року №1007/1 підміняє довідкою від 31.12.2024 року № 16114/1 по якій уже було рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 340/6759/24 без обмеження її максимальний розміром.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип “належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві “Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, “Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, “Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. При цьому судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так суд зазначає, що позивач фактично в поданій заяві не погоджується з доводами відповідача про наявність описки у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі №340/7794/25.
Вказані доводи були враховані судом, та винесена ухвала суду від 08 квітня 2026 року щодо відмови в задоволенні заяви представника відповідача про виправлення описки у судовому рішенні.
Також в обґрунтування поданої заяви позивач посилається на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 340/6759/24 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким вирішено:
- задовільнити позов;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження максимальною величиною виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплачувати ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року нараховану пенсію, не застосовуючи обмеження граничною величиною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області доплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 01 лютого 2023 року з урахуванням раніше сплачених коштів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за один місяць.
Таким чином в поданій заяві позивачем не наведені будь-які обставини які перешкоджають виконанню рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі №340/7794/25.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН