09 квітня 2026 року м. Київ справа №320/52068/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100 000,00 грн. щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн. щомісячно пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025р. відкрито провадження у справі №320/52068/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача : накази, розрахунково-платіжні відомості, видаткові касові ордери, реєстри зарахування коштів на карткові (поточні) рахунки, накопичувальну картку обліку заробітної плати, картку особового рахунку військовослужбовця позивача та інші документи, відомості, які містять інформацію щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за спірний період; копії наказів про призначення позивача на посади, про зарахування до списків особового складу, про зарахування на грошове забезпечення та виключення з грошового забезпечення; довідку-розрахунок про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за спірний період із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати; копію послужного списку позивача; письмові пояснення та докази щодо наявності або відсутності дисциплінарних стягнень щодо позивача за спірний період.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Витребуваних доказів на виконання вимог ухвали суду не надав.
18.02.2026р., представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання про прискорення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025р. №111 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та зі всіх видів забезпечення.
Відповідно до Довідки від 17.11.2024р. №1800/2/3/303, позивач в період з 14.02.2024р. по 24.02.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Різниківська Вісерська міська Тгр. Донецької області.
24.02.2024р., позивач отримав мінно - вибухову травму; Вогнепально - осколкове поранення ділянки лівого плеча та плечового суглобу; Відкритий перелом лівої плечевої кістки за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.02.2024р. №1800/1/245.
В період з 26.02.2024р. по 28.02.2024р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня». Діагноз: вогнепальне осколкове поранення ділянки лівого плечового суглоба з уламковим переломом проксимального відділу лівої плечової кістки, акроміального відростку лівої лопатки, латерального кінця лівої ключиці зі зміщенням фрагментів та наявністю стороннього тіла.
З 28.02.2024р. по 11.04.2024р., позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12».
10.04.2024р. стосовно позивача проведено медичний огляд ВЛК КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12». Висновок: травма тяжка: травма, поранення «ТАК», пов'язані із захистом Батьківщини, на підставі статті 81 графи ІІ Розклад хвороб, графи - ТДВ- потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
24.04.2024р., позивачу видано висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування та ендопротезування за кордон.
Згідно з Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024р. №152, позивач вибув на лікування до закладів охорони здоров'я Королівства Швеція. Транспортування здійснено 30 травня 2024 року до Республіки Польща через пункт пропуску «Краківець-Корчова» з метою подальшого перевезення до закладів охорони здоров'я Королівства Швеція.
ОСОБА_1 поступив на лікування до відділення ортопедії Сальгренської лікарні в Мольндалі 31 травня 2024 року та завершив лікування 11.02.2025 року.
З 11.02.2025р. по 10.03.2025р., позивач чекав на переміщення з Сальгренської лікарні в Мольндалі до України, що забезпечувалося Міністерством охорони здоров'я України.
В період з 10.03.2025р. по 01.04.2025р., позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.
Однак, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024р. № 275 призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди з 28.09.2024р., з підстав перебування позивача більше 4 місяців безперервно на лікуванні у лікувальних закладах, відпустці для лікування або на проходженні військово-лікарської комісії на ненадання висновку лікувального закладу (ВЛК) про необхідність продовження лікування.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови № 168, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
За змістом пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги).
У пункті 8 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації з 05.30 год. 24.02.2022 року був введений воєнний стан, який діє дотепер.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової грошової винагороди.
Пунктом 1 Постанови 168 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацами 3 та 4 пункту 1-2 Постанови № 168, встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 року № 912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Тобто, з аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що встановлення лише трьох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Судом з матеріалів справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025р. №111 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та зі всіх видів забезпечення.
Відповідно до Довідки від 17.11.2024р. №1800/2/3/303, позивач в період з 14.02.2024р по 24.02.2024р брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Різниківська Вісерська міська Тгр. Донецької області.
24.02.2024р., позивач отримав мінно - вибухову травму; Вогепально - осколкове поранення ділянки лівого плеча та плечового суглобу; Відкритий перелом лівої плечової кістки за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.02.2024р. №1800/1/245.
В період з 26.02.2024р. по 28.02.2024р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня». Діагноз: вогнепальне осколкове поранення ділянки лівого плечового суглоба з уламковим переломом проксимального відділу лівої плечової кістки, акроміального відростку лівої лопатки, латерального кінця лівої ключиці зі зміщенням фрагментів та наявністю стороннього тіла.
З 28.02.2024р. по 11.04.2024р., позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12».
24.04.2024р., позивачу видано висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування та ендопротезування за кордон.
Згідно з Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024р. №152, позивач вибув на лікування до закладів охорони здоровя Королівства Швеція. Транспортування здійснено 30 травня 2024 року до Республіки Польща через пункт пропуску «Краківець-Корчова» з метою подальшого перевезення до закладів охорони здоров'я Королівства Швеція.
ОСОБА_1 поступив на лікування до відділення ортопедії Сальгренської лікарні в Мольндалі 31 травня 2024 року та завершив лікування 11.02.2025 року.
З 11.02.2025р по 10.03.2025р., позивач чекав на переміщення з Сальгренської лікарні в Мольндалі до України, що забезпечувалося Міністерством охорони здоров'я України.
В період з 10.03.2025р по 01.04.2025р., позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.
У зв'язку із цим, виходячи з причинно-наслідкового зв'язку отриманих поранень, зазначених в Довідці про обставини справи (поранення, контузії, каліцтва) від 27.02.2024р. №1800/1/245, можна дійти висновку, що спірний період лікування був пов'язаний саме з отриманим пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) під час захисту Батьківщини.
При цьому, нормами чинного на період виникнення спірних відносин законодавства не було визначено, такої підстави для невиплати додаткової винагороди, як відсутність до довідки ВЛК про необхідність у тривалому лікуванні.
Відтак, три умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення), у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Як свідчать матеріали справи, та не заперечується відповідачем, нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача у спірний період, додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100 000 пропорційно за місяць не отримував.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 28.09.2024р. по 01.04.2025р.
З огляду на зазначене суд доходить висновку про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100 000,00 грн. щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Застосовуючи механізм ефективного захисту прав позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн. щомісячно пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з урахуванням раніше виплачених сум.
Також у контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13, частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» і доказів понесення ним інших витрат суду не надано, тому виходячи з положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100 000,00 грн. щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 за період з 28.09.2024 по 01.04.2025 року додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн. щомісячно пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.