про заміну сторони виконавчого провадження
08 квітня 2026 року Київ 320/3736/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Верховного Суду щодо нарахування та виплати винагороди судді Верховного Суду із застосуванням обмежень, встановлених положеннями частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ;
- зобов'язати Верховний Суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду судді за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837, 38 грн з відрахуванням обов'язків податків і зборів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Верховного Суду щодо нарахування та виплати винагороди судді Верховного Суду із застосуванням обмежень, встановлених положеннями частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ.
Зобов'язано Верховний Суд (код ЄДРПОУ 41721784; адреса: вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 38 копійок з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Верховного Суду невиплачену суддівську винагороду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 в межах стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 апеляційну скаргу Верховного Суду залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Верховного Суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
20.10.2025 представником заявника Мороза Юрія Васильовича подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка мотивована тим, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 ОСОБА_1 були нараховані, але не виплачені кошти у розмірі 912 837, 38 грн, оскільки 03.04.2025 остання померла. Після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняв чоловік - ОСОБА_2 , в тому числі і кошти за зазначеним вище рішенням суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Представником заявника було подано заяву про розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи обмежені строки розгляду заяви, які передбачені частиною 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, та недопущення їх порушення, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви.
Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд встановив таке.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Верховного Суду щодо нарахування та виплати винагороди судді Верховного Суду із застосуванням обмежень, встановлених положеннями частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ.
Зобов'язано Верховний Суд (код ЄДРПОУ 41721784; адреса: вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 38 копійок з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Верховного Суду невиплачену суддівську винагороду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 в межах стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 апеляційну скаргу Верховного Суду залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Верховного Суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
20.02.2025 позивачем було отримано виконавчий лист по справі.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2025 ВП №77308359 по виконанню виконавчого листа в частині зобов'язання Верховного Суду (код ЄДРПОУ 41721784; адреса: вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 38 копійок з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Відповідно до свідоцтва про смерть номер в реєстрі S 1352/2025 від 12.05.2025, позивач - ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заяви від 09.05.2025 син позивача - ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.10.2025, яке зареєстровано в реєстрі за №1890 у спадковій справі №40/2025 встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_1 , є її чоловік - ОСОБА_2 . При цьому вказано, що спадщина на яку видане це свідоцтво складається з не виплаченої Верховним Судом суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 07.08.2020 у розмірі 912 837, 38 грн з відрахуванням обов'язкових податків і зборів, яка належить до виплати спадкодавиці на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №320/3736/24, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі №320/3736/24.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Приписами ст. 48 КАС України визначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 379 КАС України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З аналізу наведених положень вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача, що визначено приписами абз.2 ч. 4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12.03.2009 р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі «Півень до України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Таким чином, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час розгляду заяви встановлено, що заявник станом на час смерті позивача перебули у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 26.03.2024.
Суд зазначає, що право позивача у справі на нарахування та виплату суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 38 копійок з відрахуванням обов'язкових податків і зборів встановлено судовим рішенням у даній справі, яке набуло законної сили. При цьому, такі суми суддівської винагороди на виконання судового рішення були не виплачені позивачу до її смерті.
Згідно ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Згідно частини другої статті 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суддівська винагорода є різновидом заробітної плати, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі особою, що призначена суддею та займає штатну суддівську посаду в одному з судів України.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що суми заробітної плати (що по суті і є суддівська винагорода), які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщину.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки заявник ОСОБА_2 є чоловіком померлої ОСОБА_1 , який набув права на отримання суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 912 837 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 38 копійок з відрахуванням обов'язкових податків і зборів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду у даній справі, проте не виплачених за життя.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та необхідність заміни сторони стягувача ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 255, 295, 297, 379 КАС України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника заявника про заміну сторони виконавчого провадження по справі №320/3736/24 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
«Замінити сторону у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , по виконанню рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №320/3736/24 на її правонаступника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я.В. Горобцова