09 квітня 2026 року м. Київ № 320/30574/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:
- визнати бездіяльність уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів на підставі рішення ВЛК від 07.03.2006 року протиправною;
- зобов?язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів на підставі рішення ВЛК від 07.03.2006 року.
Позивач зазначає, що він є особою, яка у встановленому законом порядку була визнана непридатною до військової служби за станом здоров'я та виключена з військового обліку, що підтверджується відповідним рішенням військово-лікарської комісії, прийнятим у 2006 році.
На переконання позивача, з моменту виключення з військового обліку він не набував статусу військовозобов'язаного повторно, не проходив повторних медичних оглядів та не підлягав взяттю на військовий облік. Позивач наголошує, що чинне законодавство передбачає обов'язок органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечувати достовірність та актуальність відомостей, у тому числі шляхом внесення змін на підставі поданих особою документів. На думку позивача, відповідач, отримавши відповідні заяви та документи, був зобов'язаний перевірити наведені обставини та внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку. Водночас відповідач фактично ухилився від виконання покладених на нього обов'язків, обмежившись формальними відповідями та не здійснивши жодних дій, спрямованих на виправлення недостовірних відомостей. Позивач також зазначає, що невнесення відповідних даних до Реєстру призводить до того, що він безпідставно обліковується як військовозобов'язаний, отримує виклики до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та змушений доводити обставини, які вже були встановлені раніше. Крім того, позивач посилається на положення Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, відповідно до яких, з урахуванням стану його здоров'я, він є непридатним до військової служби. З огляду на викладене, позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку є протиправною, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали суду від 23.09.2025 була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку "Укрпошта" 22.12.2025, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень, за № відправлення R067065671511. Відповідно до скріншоту з сайту "Укрпошта", вкащане відправлення прийнято відповідачем 26.12.2025.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що ще у 2006 році на підставі рішення військово-лікарської комісії він був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я, у зв'язку з чим його було виключено з військового обліку.
У подальшому, як зазначає позивач, будь-яких рішень про зміну його правового статусу, повторне проходження військово-лікарської комісії або поновлення на військовому обліку не приймалося.
Разом з тим, у 2024 - 2025 роках позивачу стало відомо, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні відомості про його виключення з військового обліку, а натомість він обліковується як військовозобов'язаний.
Зокрема, відповідно до сформованого через електронний сервіс «Резерв+» військово-облікового документа, позивач значиться як особа, що перебуває на військовому обліку, при цьому відомості щодо проходження військово-лікарської комісії та підстав виключення з військового обліку відсутні.
Крім того, позивач отримував виклики до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення облікових даних та проходження відповідних процедур, що на його переконання, суперечить його фактичному статусу особи, виключеної з військового обліку.
З метою врегулювання зазначеної ситуації позивач звертався до відповідача із заявами про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та приведення відомостей у відповідність до фактичного правового статусу.
Також позивач подавав скарги та адвокатські запити щодо виправлення облікових даних.
Однак, як зазначає позивач, відповідач належного розгляду поданих звернень не здійснив, відомості до Реєстру не вніс, а надані відповіді мали формальний характер та не вирішували питання по суті.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про таке.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положеннями частини першої статті 1 Закону України від 21.10.2023 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено: система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України.
Згідно частини 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
У відповідності до вимог частини 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
За приписами статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Положеннями частини 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено "Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів; форму військово-облікового документа" (далі - Порядок № 559).
Пунктом 2 цієї постанови також установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Згідно пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Відповідно до пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Як передбачено пунктом 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Згідно пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом пункту 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Судом встановлено, що у військовому документі (тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , замість військового квитка) зазначено, що « 07.03.2006 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатний дов/служби ст. 86 А, гр. І нак. МОУ №207-99 р. з виключенням з військового обліку пп.3 п.6 ст. 37».
Разом з тим, у цьому ж військовому документі у графі «Відмітка про військовий облік» міститься запис про зняття позивача із військового обліку.
Також у цьому ж тимчасовому посвідченні мітиться запис про те, що Призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач зарахований в запас 07.03.2006 ст. 18 п. 1 пп.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом Міністерства оборони України № 207 від 12.07.1999 було внесено зміни та доповнення до наказу Міністерства оборони України №2 від 04.01.1994 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» (який був чинним на момент прийняття рішення про непридатність позивача до військової служби).
Відповідно до пункту 74 розділу ІІ Медичний огляд у Збройних Силах України проводиться з метою виявлення придатності до військової служби призовників, військовозобов'язаних та показників для правильного розподілу їх за видами Збройних Сил України, родами військ і за військовою спеціальністю згідно із станом здоров'я та фізичним розвитком.
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який без шкоди для здоров'я дозволяє їм виконувати передбачені статутами ЗС України, інструкціями, керівництвом службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у певному виді Збройних Сил України, роді військ у мирний та воєнний час.
Пунктом 75 розділу ІІ передбачено що Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток № 1 даного Положення), що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розклад хвороб).
Відповідно до Графи І статті 86-а Розкладу хвороб - (природжені вади розвитку органів та систем: а) зі значним порушенням функцій: громадяни при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу є непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку СО-7.
Тобто Графа І статті 86 а Розкладу хвороб не передбачала виключення з військового обліку, а лише зняття з військового обліку громадян при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу.
Наказ Міністерства оборони України від 12.07.1999 № 207 втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України».
Зняття з обліку це тимчасова міра, яка існує на час дії певних обставин. Тобто з моменту коли перестав існувати наказ Міністерства оборони України від 12.07.1999 № 207, припинили своє існування і підстави для зняття з обліку.
Проте, суд зазначає, що поняття «зняття із військового обліку» не є тотожним поняттю «виключення із військового обліку».
Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24: « 37. Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. 38.Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. 39. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.».
Отже, у тимчасовому посвідченні міститься запис про зняття позивача з військового обліку.
Статтею 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VІІІ (далі - Закон 1951-VІІІ) визначено, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться, обробляються та зберігаються персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17-1 Закону 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Частиною другою статті 9 Закону 1951-VІІІ передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до реєстру.
Згідно з частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ наказу МОУ №402, визначено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Відповідно до запису у військовому документі позивача знято з військового обліку, а не виключено.
Відповідно до розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби наказу МОУ № 402, стаття 86 а наказу МОУ №207 рахується статтею стаття 74-а Розкладу хвороб наказу № 402) та відповідно до якої громадяни є непридатними до військової служби.
На переконання суду, позивач помилково ототожнює вказані поняття, зазначаючи, що його було повністю виключено з військового обліку.
Оскільки позивача було саме знято з військового обліку, а не виключено з нього, він відповідно до абзацу сьомого пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII підлягав повторному взяттю на військовий облік.
Оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження визнання його непридатним до військової служби, проходження повторного медичного огляду для підтвердження таких підстав суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд звертає увагу, що у своїх доводах представник позивача фактично ототожнює зняття з військового обліку, яке може мати місце з організаційних підстав, з виключенням з військового обліку, яке є наслідком встановлення непридатності до військової служби.
Таке ототожнення суперечить змісту статті 37 Закону №2232-XII та пункту 22 Порядку №1487, які передбачають різні правові підстави та наслідки відповідних процедур.
Отже, навіть у разі наявності відомостей про зняття позивача з військового обліку, такі обставини самі по собі не свідчать про його виключення з військового обліку.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби.
Обов'язковою та визначальною умовою для виключення особи з військового обліку є наявність відповідного рішення військово-лікарської комісії, яке прямо встановлює непридатність до військової служби.
Водночас, як встановлено судом, представником позивача не надано належних та допустимих доказів існування такого рішення ВЛК, яке б підтверджувало виключення позивача з військового обліку у встановленому законом порядку.
Фактично доводи представника позивача зводяться до припущення про те, що позивач є виключеним з військового обліку, що не підтверджено належними доказами, як того вимагають положення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також враховує і доводи представника позивача, який посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №500/4141/22, зазначаючи, що вказаною постановою підтверджено обов'язок органу ведення Реєстру внести відомості про виключення особи з військового обліку.
Разом з тим, суд зазначає таке. Дійсно, у наведеній судовій практиці сформульовано підхід, відповідно до якого у разі встановлення факту виключення особи з військового обліку, орган ведення Реєстру зобов'язаний забезпечити відображення таких відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вказаний підхід узгоджується з положеннями частини дев'ятої статті 5 та статті 14 Закону України №1951-VIII, якими передбачено обов'язок органів ведення Реєстру забезпечувати актуальність його бази даних.
Разом з тим, застосування такого підходу можливе виключно за умови належного встановлення юридичного факту виключення особи з військового обліку.
Як уже зазначено судом, відповідно до частини шостої статті 37 Закону України №2232-XII виключення з військового обліку здійснюється, зокрема, у разі визнання особи військово-лікарською комісією непридатною до військової служби.
Отже, саме рішення військово-лікарської комісії є первинною та обов'язковою підставою для виникнення обов'язку органу ведення Реєстру щодо внесення відповідних відомостей.
Водночас у цій справі позивачем не доведено існування такого рішення ВЛК, яке б прямо підтверджувало визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відсутній юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення обов'язку відповідача, відповідно, відсутні підстави для застосування підходу, викладеного у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №500/4141/22.
Отже, наведена судова практика підтверджує обов'язок внесення змін до Реєстру лише у випадку, коли факт виключення з військового обліку є встановленим та підтвердженим належними доказами, чого у цій справі не встановлено.
Відтак, відповідачем правомірно було взято позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
Передумовою для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.