10 квітня 2026 року Справа № 280/880/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , стрільця -зенітника 1 відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону солдата військової частини НОМЕР_1 з військової служби у запас на підставі абз.13 п.3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі рапорту від 20.01.2026.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , стрільця -зенітника 1 відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону солдата військової частини НОМЕР_1 з військової служби у запас на підставі абз.13 п.3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та прийняти рішення про звільнення у запас ОСОБА_1 , стрільця -зенітника 1 відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону солдата військової частини НОМЕР_1 з військової служби у запас на підставі абз.13 п.3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішення про відмову у звільненні його з військової служби у запас на підставі абз.13 п.3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а саме: за своєю матір'ю ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) є незаконним та необґрунтованим. Інвалідність ІІ групи сама по собі не перешкоджає звільненню, якщо є інший медичний документ, що підтверджує необхідність постійного догляду. Висновок Лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) №34, виданий у формі первинної медичної документації 080-2/о відповідно до наказу МОЗ №407 від 09.03.2021, яким встановлено наявність у ОСОБА_2 когнітивних порушень та рекомендовано надання соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі є чинним медичним документом , виданим закладом охорони здоров'я та підтверджує реальну потребу у сторонньому догляді. У командира військової частини немає повноважень оцінювати законність медичних висновків, виданих ЛКК або Медико-соціальною експертною комісією. У акті про обстеження сімейного стану військовослужбовця, складеному 03.12.2025 № 14550 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивача зазначено єдиним членом сім'ї ОСОБА_2 , який може здійснювати догляд за нею. Позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 18 березня 2026 року надав до суду відзив на позовну заяву. Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти позову, з наступного. Надані позивачем документи не містять чітких доказів безперервної потреби в постійному догляді за його матір'ю з огляду на нижчевикладене. Лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги , тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Доданий позивачем до рапорту висновок ЛКК № 34 від 24.11.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою № 080-2/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, наданий (як зазначено в самому висновку) для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тобто він є підставою для організації надання рекомендованої соціальної послуги ОСОБА_2 , а не визначає потребу у постійному сторонньому догляді. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 28.09.2024.
20.01.2026 позивач звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням. До рапорту позивач додав нотаріально засвідчені копії документів: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №632385 від 11.09.2013, якою ОСОБА_2 встановлено другу (ІІ) групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково; висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №34 від 24.11.2025 (за формою №080-2/о); акту про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 03.12.2025 №14550, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким ОСОБА_1 зазначений як єдиний член сім'ї ОСОБА_2 першого або другого ступеня споріднення, який може здійснювати догляд за нею.
Листом №833 від 22.01.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення рапорту, у зв'язку з відсутністю інформації про необхідність саме постійного стороннього догляду за матір'ю, як того вимагає чинне законодавство на момент розгляду рапорту.
Не погоджуючись таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону №2232-XII.
Підпунктом г пункту 2 частини четвертої цієї статті визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджену Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має підтвердити такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своєю матір'ю, яка згідно висновку ЛКК потребує постійного стороннього догляду.
Разом із рапортом про звільнення з військової служби, позивачем за формою первинної облікової документації №080-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, надано висновок №34 від 24.11.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого матері позивача рекомендована соціальна послуга - з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Вказаний висновок за своєю суттю є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду за особою, з наявністю когнітивних порушень.
Постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе.
Однак, соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи - це комплекс заходів по догляду, без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, терміни, які визначені як "постійний догляд" і "догляд на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Як встановлено судом, мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи у відповідності до довідки акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 632385 від 11.09.2013.
Суд зауважує, що відповідно до вказаної довідки у частині висновку про умови та характер праці вказано, що мати позивача не може виконувати кваліфіковану працю. Може бути прилаштована до праці прибиральниці, різноробочої.
При цьому, вказана довідка не містить висновків МСЕК про необхідність здійснення за матір'ю позивача постійного догляду.
В даному випадку, долучений позивачем до заяви висновок, внаслідок якого матері позивача рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не можливо визнати належною підставою для звільнення від проходження військової служби, оскільки він не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Водночас, позивач висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його матір'ю, разом з рапортом не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача щодо його не звільнення зі служби.
Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, відтак позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», та враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 10.04.2026.
Суддя Б.В. Богатинський