10 квітня 2026 року Справа № 280/9128/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (49005, м. Дніпро, провул. Макаревського Феодосія, 1-А; код ЄДРПОУ 03191673)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення,
15.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 10.06.2025 № ЦО-15441 щодо невстановлення групи інвалідності позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ініціював перегляд рішення про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково. При цьому, оскаржуване рішення ухвалено без проведення будь-якого фактичного оцінювання функціонального стану позивача, тобто із порушення передбаченої процедури. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9128/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від третьої особи надійшли пояснення (вх. від 31.10.2025 № 54743), згідно яких за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 15.09.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААБ № 258177 ОСОБА_1 встановлено інвалідність з 01.07.2019 по довічно. Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» проведено перевірку обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. За результатами перевірки Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, від 10.06.2025, згідно якого ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено з 03.06.2019. Враховуючи викладене, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.07.2025. За період з 01.07.2019 по 30.06.2025 утворилася переплата пенсії ОСОБА_1 . Враховуючи усе наведене вище вважає, що третя особа, призупинивши виплату пенсії позивачу з 01.07.2025, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 12.03.2026 витребувано у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» рішення (в повному обсязі) експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 10.06.2025 № ЦО-15441 щодо невстановлення групи інвалідності ОСОБА_1 .
18.03.2026 від відповідача надійшли пояснення (вх. № 14204) та витребувані докази. У поясненнях зазначено, що до відповідача надійшов лист від Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 вих. № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 з додатком: постановою слідчого ДБР від 31.01.2025 по кримінальному провадженню № 62024000000000923 від 21.10.2024 із списком осіб, в тому числі ОСОБА_1 , яка вказана за порядковим № 2172 для її виконання Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ». Відповідно до частини 7 статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством та на виконання постанови слідчого ДБР проведений ретельний аналіз всіх документів в медико-експертній справі ОСОБА_1 на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК від 02.07.2019 № 275 щодо встановлення III групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування вказаного рішення МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності. Зауважує, що у період складання оскаржуваного рішення у відповідача не було дозволу слідчого ДБР на розголошення відомостей досудового розслідування № 62024000000000923, у зв'язку із чим відповідач не мав права вказувати реквізити процесуального документа у п. 6.2 оскаржуваного рішення та був зазначений лист Служби Безпеки України від 04.11.2024, яким направлявся перелік з числа працівників органів державної влади та місцевого самоврядування для перевірки достатності підстав для встановлення груп інвалідності, в якому знаходилася ОСОБА_1 . Відповідачу було заборонено розголошувати відомості досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, про що він письмово був попереджений у відповідності до ст. 222 КПК України. У даному випадку реалізація відповідачем процедури перевірки обґрунтованості рішення на виконання постанови слідчого ДБР щодо позивача не свідчить, що відповідач в обов'язковому порядку був зобов'язаний провести повторне оцінювання особи з викликом цієї особи. Відповідачем не ухвалювалось рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на виконання постанови слідчого, значить відповідач і не повинен був про це повідомляти особі на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Чинним на сьогоднішній день законодавством відповідачу надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов'язкового характеру. Нез'явлення особи не тягне за собою порушення процедури перевірки та не перешкоджає прийняттю рішення за результатами дослідження документів медико-експертної справи особи, щодо якої таку перевірку було ініційовано правоохоронним органом за постановою слідчого у кримінальному провадженні. Просить врахувати зазначені пояснення та відмовити у задоволенні позову.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дійсно, пояснення відповідача, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, подані до суду не у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Однак, суд враховує встановлені статтею 2 КАС України основні засади (принципи) адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Наведені приписи кореспондуються з ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, при ухваленні рішення суд враховує як пояснення відповідача, так і додані до них документи.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 15.09.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (виписка з акта огляду МСЕК від 17.09.2015 до довідки серії АВ № 0547677).
Надалі, інвалідність позивачу продовжувалася та з 02.07.2019 встановлена бестроково (виписка з акта огляду МСЕК від 02.07.2019 до довідки серії 12 ААБ № 258177).
Позивачем оскаржується рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10.06.2025 № ЦО-15441.
У рядку 6.2 спірного рішення «Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірки» зазначено: «лист СБУ за вх.№18/65616/0/1-24 від 04.11.2024».
У рядку 9 зазначеного рішення «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» вказано: «Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що ІІІ група інвалідності безстроково, загального захворювання, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності з 03.06.2019 р. (Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009р.).».
Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16 суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-ХІІ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі частини другої статті 6 Закону № 875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини першої статті 1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова КМУ № 1338) (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01.01.2025), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 3 та 7 пункту 3 постанови КМУ № 1338 установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи» від 03.12.2024 № 2022:
1) Права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
2) Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - Положення № 2022).
3) Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров'я «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» України від 26 жовтня 2024 року №1809 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2024 року №1900).
Згідно з пунктом 10 Положення № 2022 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Центр оцінювання:
1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;
2) залучає лікарів закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності за їх згодою (за необхідності) до роботи Центру оцінювання;
3) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, з підстав, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, зокрема на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу у сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
4) здійснює обмін інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення оцінювання, відповідно до цього Положення;
5) узагальнює, аналізує та інформує МОЗ та правоохоронні органи про випадки необґрунтованого прийняття рішень експертними командами;
6) розглядає скарги на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи;
7) перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями;
8) проводить оцінювання повсякденного функціонування особи з числа діючих або колишніх військовослужбовців, СБУ або розвідувальних органів;
9) надсилає, в разі наявності технічної можливості, до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відомості про результати проведеного оцінювання шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта";
10) у триденний строк надсилає витяг з рішення, що формується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи у зв'язку з прийнятим рішенням, до територіального органу Пенсійного фонду України або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (для особи, у яких причиною інвалідності є інвалідність з дитинства).
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб'єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем;
11) у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності повідомляє територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про призовників та військовозобов'язаних відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб'єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем;
12) протягом двох днів з дати завершення перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальних експертних комісій та експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо посадових осіб державних органів надсилають до Держприкордонслужби відповідний лист про завершення такої перевірки та про її результати;
13) забезпечує для громадян України, які знаходяться на території держав, з якими укладено відповідні міждержавні договори (угоди):
переклад українською мовою медичних формулярів, що передаються з території цих держав, форма яких затверджується міждержавними договорами (угодами);
проведення оцінювання таких осіб.
Рішення про встановлення інвалідності може прийматися під час заочного розгляду справи за результатами медичного обстеження в країні перебування відповідно до міждержавних договорів (угод);
14) щороку збирає та подає до Міністерства охорони здоров'я України в терміни, визначені законодавством, Звіт про причини інвалідності, показання до медичної, професійної і соціальної реабілітації.
15) здійснює інші функції, визначені законодавством.
Реалізація функцій Центру центру оцінювання, визначених підпунктами 3, 6, 7, 8 цього пункту, забезпечується експертними командами Центру оцінювання.
Підпунктом другим пункту 8 Положення № 1338 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Відповідно до пункту 18 Положення № 2022 Центр оцінювання має право:
одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи експертних команд Центру оцінювання;
направляти особу, що звертається для встановлення інвалідності, до закладів охорони здоров'я для проведення додаткового медичного обстеження з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
залучати до роботи Центру оцінювання лікарів закладів охорони здоров'я державної форми власності, за їх згодою;
допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, уповноваженого представника особи на розгляд експертної команди Центру оцінювання;
розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.
Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, крім іншого, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обгрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Здійснивши системний аналіз вищенаведених положень Порядку № 1338 у взаємозв'язку з нормами процесуального права, суд доходить висновку, що відповідач у цих правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, чия діяльність підпадає під дію пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.
У межах цієї спеціальної компетенції відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Отже, визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25.
Відповідачем до матеріалів справи надано лист від Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 з додатком: постановою про залучення спеціалістів старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024, якою постановлено залучити в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників відповідача та у якій наведено перелік питань, що підлягають дослідженню спеціалістами. У цій постанові наведений також перелік осіб, до якого включено позивача (№ 2172), обґрунтованість рішень про встановлення інвалідності щодо яких підлягає перевірці.
Суд враховує правову позицію Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 07.08.2019 у справі №826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.
Якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов'язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов'язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку № 1338.
Наведене спростовує доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для перегляду рішення про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково.
Крім того, зазначивши у рядку 6.2 спірного рішення «лист СБУ за вх.№18/65616/0/1-24 від 04.11.2024», відповідач керувався статтею 222 КПК України, згідно якої відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Разом з тим реалізація контрольних повноважень Центру оцінювання не може здійснюватися поза межами чітко визначених процедурних гарантій.
Так, у випадку проведення перевірки обгрунтованості рішення, прийнятого МСЕК, з підстави «на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді» слід враховувати, що відповідач зобов'язаний повідомити особу, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Зазначений обов'язок передбачений пунктом 10 Положення № 2022, підпунктом другим пункту 8 Положення № 1338, Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Однак, в даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення, не надано до суду доказів повідомлення позивача про перегляд рішення про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково та про ухвалення спірного у цій справі рішення.
Доводи відповідача про те, що чинним на сьогоднішній день законодавством відповідачу надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов'язкового характеру суд відхиляє та зазначає, що в даному ивпадку перегляд рішення про встановлення позивачу групи інвалідності відбувся із підстави «на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді». Отже, за таких обставин відповідач повинен повідомити позивача про перегляд рішення МСЕК згідно положень пункту 10 Положення № 2022, підпункту другого пункту 8 Положення № 1338, Пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Також суду не надано доказів того, що спірне рішення приймалось відповідачем на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовилася.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX визначено, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.
Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина 2 статті 12 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX).
Стаття 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
В силу ч. 1 ст. 49 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо адресат та/або заінтересована особа невідомі, адміністративний орган розміщує повідомлення на своєму офіційному веб-сайті або оприлюднює його в інший визначений законодавством спосіб.
У повідомленні зазначаються права та обов'язки учасника адміністративного провадження, у тому числі порядок ознайомлення з матеріалами справи, а також способи подання ним своїх пояснень та зауважень у справі та строк, протягом якого особа має право їх подати. Якщо необхідна особиста присутність учасника адміністративного провадження або його представника під час розгляду та вирішення справи (вчинення процедурної дії), у повідомленні наводиться обґрунтування такої необхідності.
Отже, відповідач мав обов'язок дотриматися адміністративної процедури, визначеної Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX,.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково здійснено з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Частини 2 та 3 статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 4) не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.
Оскільки допущені відповідачем порушення адміністративної процедури вплинули на правомірність вирішення справи по суті, тому що спірне рішення прийнято без належного повідомлення позивача про ініційоване провадження, яке мало для нього негативні наслідки, та без дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, та проведених необхідних досліджень на базі державних установ, передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про наявність сукупності умов для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 10.06.2025 № ЦО-15441.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (49005, м. Дніпро, провул. Макаревського Феодосія, 1-А; код ЄДРПОУ 03191673).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 10.04.2026.
Суддя Ю.П. Бойченко