10 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/11140/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 02.11.2022 по 30.06.2023 внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» , з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 02.11.2022 по 30.06.2023 внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
В обгрунтування позову вказано, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. 02.11.2022 позивач отримав мінно-вибухову травму: вогнепальне осколкове поранення правого стегна та гомілки, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого передпліччя, лівої кисті з вогнепальним переломом стегнової кістки в нижній третині, великогомілкової кістки у верхній третині, правої променевої кістки в середній третині, вогнепальні відкриті переломи НОМЕР_2 п'ястних кісток правої кисті, травматична ампутація нігтьового фаланги 1 пальця лівої кисті. У зв'язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 02.11.2022 по 30.05.2023, проте за період з 02.11.2022 по 30.06.2023 військова частина не виплатила йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Позивач вважає, що такі протиправні діяння відповідача порушують його права, тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачу виплачено спірну додаткову винагороду за період з листопада 2022 року по 02.03.2023. Оскільки лікування позивача продовжено понад 4 місяці та у матеріалах справи відсутні відповідні постанови ВЛК про продовження лікування позивача в лікарняних закладах понад 4 місяці (а саме з 03.03.2023), тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди. На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що перебування позивача на лікуванні, зокрема в закладах охорони здоров'я за кордоном, підтверджується доданими до матеріалів справи документами, не оспорювалось та не оспорюється відповідачем; посилання відповідача на п. 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII не зобов'язує ОСОБА_1 надати постанову військово-лікарської комісії для лікування в медичних закладах понад 4 місяці для підтвердження права на отримання додаткової винагороди, оскільки перебування на лікуванні в/ч оспорюється, а також позивача не було подано в СЗЧ; нормативно-правові акти на час лікування ОСОБА_1 не містять жодної умови про обов'язкову періодичність ухвалення постанов ВЛК для цілей виплати 100 000 грн. Крім того, відповідач вважає, що оскільки відповідач уже здійснював виплату 100 000 грн. у певні періоди лікування, визнаючи наявність підстав для її нарахування, наявні підстави для її виплати і в спірні періоди.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та 02.11.2022 поблизу АДРЕСА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок бойового ураження, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 одержав мінно-вибухову травму: вогнепальне осколкове поранення правого стегна та гомілки, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого передпліччя, лівої кисті з вогнепальним переломом стегнової кістки в нижній третині, великогомілкової кістки у верхній третині, правої променевої кістки в середній третині, вогнепальні відкриті переломи 1,2,5 п'ястних кісток правої кисті, травматична ампутація нігтьової фаланги 1 пальця лівої кисті. Дане травмування не пов'язано з вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту.
Внаслідок отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у тому числі і в закордонних закладах охорони здоров'я, з 02.11.2022 по 30.05.2023.
На підставі статті 78а, 61-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач зазначає, що за період стаціонарного лікування з листопада 2022 року по липень 2023 року не отримав додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
У зв'язку з вказаним адвокат позивача звертався до відповідача із запитами про нарахування і виплату спірної додаткової винагороди, проте листом від 16.01.2015 №928 в/ч НОМЕР_1 повідомила позивачу про відсутність підстав для нарахування і виплати вищевказаної додаткової винагороди за спірний період та повідомила про існуючу переплату додаткової винагороди в сумі 953548,38 грн.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу вимог статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався і триває донині.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Абзацом 1 пункту 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з п. 2-1 Постанови №168 порядок, умови та розміри виплат додаткової винагороди встановлюються відповідними міністерствами.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260 (Далі - Порядок №260) аналогічно передбачає нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та за час перебування у відпустці за станом здоров'я, якщо поранення є тяжким.
Відповідно до п. 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із, захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з п. 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько- експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення, командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Водночас п. 21.7 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (Далі - Положення №402) передбачається, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Тобто, для набуття права на виплату військовослужбовець має надати: медичні документи (що підтверджують період лікування); висновок військово-лікарської комісії (підтвердження тяжкого поранення); довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), передбачену Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (для підтвердження причинно-наслідкових зв'язків, саме із захистом Батьківщини).
Виплата винагороди, передбачена постановою № 168, виплачується за періоди: перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач у зв'язку з пораненням перебував на стаціонарному лікуванні:
- з 02.11.2022 по 12.11.2022 - в Комунальному підприємстві «Новомосковська ЦРЛІЛ»;
- 12.11.2022 по 12.11.2022 - у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону;
- 15.11.2022 по 11.12.2022 - в ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 );
- з 11.12.2022 по 12.12.2022 - в Комунальному некомерційному підприємстві « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова;
- з 14.12.2022 по 02.05.2023 - в Університетській клініці м. Бонн (Universitatsklinikum Bonn) Венусерг-Кампус 1, 53127, м. Бонн;
- з 02.05.2023 по 30.05.2023 - в Німецькому Червоному Хресті у м. Бонн.
Позивач стверджує, що його не було внесено до наказів про виплату додаткової винагороди за час проходження стаціонарного лікування з 02.11.2022 по 30.06.2023.
Разом з тим, такі доводи позивача частково спростовуються доказами, наданими відповідачем.
Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2022 №6039 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, окремим дорученням № 912/3/29 від 23.06.2022 та Порядком № 260 з розрахунку 100 000 грн. за період з:
- 01 листопада по 30 листопада 2022 в кількості 2 дні - в сумі 6666,67 грн;
- з 03.11.2022 по 30.11.2020.
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2025 №5496 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 », внесено зміни до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 №89, від 04.02.2023 №632, від 05.03.2023 №1848, від 03.04.2023 №3233 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, окремим дорученням № 912/3/29 від 23.06.2022 та Порядком № 260 з розрахунку 100 000 грн. за період з:
- 01.12.2022 - 12.12.2022;
- 14.12.2022 - 31.12.2022;
- 01.01.2023 - 31.01.2023;
- 01.02.2023 - 28.02.2023;
- 01.03.2023 - 02.03.2023.
Згідно довідки про нараховану додаткову винагороду згідно ПКМУ від 28 лютого 2022 року №168 ОСОБА_1 у листопаді 2022 року нараховано 6666,67 грн додаткової винагроди (бойові) та 93333,33 грн. - лікування по пораненню; у грудні 2022 року нараховано 96774,19 грн. - лікування по пораненню; у січні 2023 року нараховано 96774,19 грн. - лікування по пораненню; у лютому 2023 року нараховано 100000 грн. - лікування по пораненню; у березні 2023 року нараховано 6451,61 грн. - лікування по пораненню.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не заперечує тяжкість отриманого позивачем поранення та в цілому визнає право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на лікуванні у зв'язку з тяжким пораненням з 03.11.2022 по 02.03.2023, у тому числі за кордоном, за виключенням періоду з 03.03.2023 по 30.05.2023 включно. Даний період не визнається відповідачем з огляду на відсутність передбаченого п. 11 ст. 10-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні.
Разом з тим, оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на безперервному лікуванні за кордоном, а саме з 14.12.2022 по 02.05.2023 - в Університетській клініці м. Бонн (Universitatsklinikum Bonn) Венусерг-Кампус 1, 53127, м. Бонн; з 02.05.2023 по 30.05.2023 - в Німецькому Червоному Хресті у м. Бонн, суд приходить до висновку, що він фізично не міг пройти військово-лікарську комісію для підтвердження потреби у тривалому лікуванні (понад 4 місяці).
На переконання суду, медичні виписки, які наявні в матеріалах справи, належним чином підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 03.03.2023 по 30.05.2023 включно, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки перебування позивача на лікуванні в цей період матеріалами справи не підтверджено.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог даного позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які є у справі, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 03.03.2023 по 30.05.2023 включно внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» , з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 03.03.2023 по 30.05.2023 включно внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
10.04.26