Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2026 року Справа№200/6736/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за подачу заяви про встановлення судового контролю
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення з 20.03.2019 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці в розмірі 4463,15 (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні п'ятнадцять копійок) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року задоволено заяву представника позивача Матвійчук Наталії Євгенівни про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/6736/25.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі № 200/6736/25, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 382-2 КАС України.
02 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Матвійчук Наталії Євгенівни надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за подачу заяви про встановлення судового контролю у розмірі 10000,00 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/6736/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, зобов'язання вчинити певні дії. Припинено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 200/6736/25.
Частиною 1 ст. 247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у ст. 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на 10 квітня 2026 року продовжує діяти в Україні.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які в свою чергу створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року №440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 17 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України установлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Згідно з п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
При цьому, ураховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Слов'янська та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи:
- на час існування небезпеки для учасників справи, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться.
Розгляд заяви про встановлення судового контролю та прийняття звіту здійснювалося у письмовому провадженні.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути питання про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 10000,00 гривень за подачу заяви про встановлення судового контролю представником позивача надані наступні документи: договір № 11/25 про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року, додаткову угоду б/н до Договору від 20.08.2025 року № 11/25 від 01.02.2026 року, акт наданих послуг б/н до Договору від 20.08.2025 року № 11/25 від 02.04.2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 11 від 02.04.2026 року.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом установлено, що між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною (далі - Адвокат) 20 серпня 2025 року укладено договір № 11/25 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 11/25 про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту, в тому числі у справі щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди та ін., а Клієнт зобов'язується оплатити надані юридичні послуги.
01 лютого 2026 року ОСОБА_1 та адвокат Матвійчук Н.Є. уклали додаткову угоду б/н до Договору від 20.08.2025 № 11/25, відповідно до якої Адвокат приймає на зобов'язання з надання Клієнту юридичних послуг щодо сприяння виконанню рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі № 200/6736/25. У додатковій угоді зазначено, що гонорар адвоката за надані юридичні послуги складає 10000,00 гривень, які клієнт сплачує не пізніше 10 днів після ухвалення судового рішення.
Відповідно до акта наданих послуг б/н від 02.04.2026 року, адвокатом надані такі послуги:
- підготовка та направлення до суду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6736/25 - 2000,00 гривень;
- підготовка та направлення до апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу від 12.02.2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6736/25 - 5000,00 гривень;
- підготовка та направлення до суду клопотання про відмову у прийняті звіту у справі № 200/6736/25 - 3000,00 гривень.
Загальна вартість за надані юридичні послуги складає 10000,00 гривень.
В акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Факт оплати юридичної допомоги про надання правової допомоги в сумі 10000,00 гривень, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 11 від 02.04.2026 року на суму 10000,00 гривень.
Таким чином, суд зазначає, що наданими документами позивачем підтверджено отримання послуг адвоката.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17).
У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки представником позивача заявлено неспівмірну суму до відшкодування витрат на правничу допомогу за заяву про встановлення судового контролю, із часом витраченим на виконання цих послуг, обсягом цих послуг та значенням справи для сторони.
Представником позивача Матвійчук Н.Є. подано заяву про ухвалення додаткового рішення і стягнення 10000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сума є розумною та відповідає об'єму наданих послуг.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за подачу заяви про встановлення судового контролю та пропорційності її складності правовому супроводу справи у КАС, суд виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи (поданої заяви про встановлення судового контролю), суд зазначає, що вивчення законодавства, яким регулюється питання встановлення судового контролю, документів та доводів, якими представник позивача Матвійчук Н.Є. обґрунтовувала заяву про встановлення судового контролю не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи всі аспекти та складність справи, що розгляд заяви про встановлення судового контролю не потребує, як такого, представництва адвокатом інтересів позивача у суді, судова практика щодо встановлення судового контролю є сталою, тому суд вважає, що підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими та співмірними витрати позивача на адвоката в сумі 2000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги в частині підготовки заяви про встановлення судового контролю, оскільки такі витрати є співмірними і відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням зменшення, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/6736/25 шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалити додаткове рішення у справі № 200/6736/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячи) гривень 00 копійок.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10 квітня 2026 року.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова