10 квітня 2026 рокуСправа №160/24910/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від « 10» липня 2025 р.. про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, надання направлення на ВЛК, надання довідки про відстрочки від військової служби на підставі діючого законодавства і виправлення інформації у застосунку «Резерв Плюс»;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від « 10» липня 2025 р. про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, надання направлення на ВЛК, надання довідки про відстрочки від військової служби на підставі діючого законодавства і виправлення інформації у застосунку «Резерв Плюс», - про що надати письмову відповідь у відповідності до змісту статті 2 закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем направлено заяву до відповідача про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки і видачі документу встановленого зразка і виправлення інформації в застосунку «РЕЗЕРВ + » щодо порушення правил військового обліку. Станом на момент подання цього позову відповідь на заяву не надано, причини відмови у наданні інформації не вказано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2025 позивачем було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням оновити персональні данні відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зі змінами від 18.05.2024 та надати довідку (витяг) про оновлення даних в реєстрі військовозобов?язаних для пред?явлення працівникам ТЦК і Нацполіції в разі потреби, надати направлення на проходження ВЛК у разі потреби та надати довідку (затвердженої форми 6 «Порядку..») про відстрочення від призову встановленого законом зразка.
Станом на момент подання позову відповідь на заяву не надано.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із статтею 106 частиною 1 пунктом 20 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Дія воєнного стану та загальна мобілізація неодноразово продовжувалася.
Як на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, так і станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи, воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" вирішено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі по тексту - Указ №69/2022).
Відповідно до пункту 4 Указу № 69/2022, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За приписами статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" взяття громадян України на військовий облік проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей.
Частиною 2 статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що взяття громадян України на військовий облік здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
організовують внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у тридцятиденний строк після досягнення призовниками 25-річного віку без їх виклику до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про зняття їх з військового обліку призовників та взяття на облік військовозобов'язаних з одночасним присвоєнням військового звання “солдат (матрос) запасу» та зазначенням другої категорії запасу;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 9, ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.
Згідно Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що після отримання від позивача відомостей щодо оновлення персональних даних відповідач повинен був вжити відповідних дій для актуалізації даних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 69 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров'я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов'язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (п. 74 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560).
У разі коли військовозобов'язані та резервісти самостійно виявили бажання пройти медичний огляд, вони можуть подати запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
За наявності підстав для проходження медичного огляду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі формується з використанням відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, протягом одного календарного дня з дня подання військовозобов'язаним або резервістом такого запиту.
Сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів направлення надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Сформоване на запит військовозобов'язаного або резервіста направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду вважається отриманим таким військовозобов'язаним або резервістом у день надсилання цього направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
У сформованому направленні на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду зазначаються інформація згідно з вимогами законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду ( п.74-3 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560).
Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки було сформовано електронне направлення для проходження ВЛК через застосунок «РЕЗЕРВ+», відповідач не має обовязку додатково формувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивачу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі -Порядок № 560).
Цей Порядок визначає, зокрема: процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку № 560).
Таким чином, суд доходить висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов'язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
Статтею 23 Закону України № 3543-XII визначено питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач є військовозобов'язаним, який придатний до військової служби за станом здоров'я, позивачем не було надано до суду доказів про право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте, рішення про наявність або відсутність підстав щодо наявності підстав для відстрочки має бути вирішено відповідачем в порядку, встановленому чинним законодавством України, про що має бути повідомлено позивача.
Щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення, суд зазначає наступне.
Порядок розгляду звернень громадян районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки регламентується загальними нормами щодо розгляду звернень громадян, а саме: положеннями Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон України № 393/96-ВР), відповідно до статті 1 якого громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до приписів статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, одним із яких є право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 19 Закону України № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (стаття 20 Закону України № 393/96-ВР).
Суд звертає увагу, що за приписами статті 15 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналізуючи приписи статті 15 Закону України № 393/96-ВР, варто зауважити, що суб'єкт, якому адресовано звернення, зобов'язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення.
Положення статті 15 свідчать про обов'язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.
З огляду на зміст указаного зобов'язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
В спірних правовідносинах обов'язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення/клопотання має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) такої відповіді на адресу заявника (заявнику).
У постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі №128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі №802/1442/15-а, від 26.02.2021 у справі №520/421/20 викладено правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (пункт 66 Правил №270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що 10.07.2025 позивачем було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки і видачі документу встановленого зразка, яка вручена відповідачу 21.07.2025, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.
Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем також не було надано суду будь-яких доказів щодо прийняття рішення (чи то задоволення, чи то відмови у задоволенні) за результатами розгляду вказаних звернень позивача.
Відтак відповідачем, в порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» не було надано позивачу відповіді на його звернення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відповіді на звернення позивача.
Із врахуванням пасивної поведінка відповідача, як суб'єкта владних повноважень, під час розгляду справи, суд вважає що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначене у процесуальному законі завдання адміністративного судочинства перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ж до частини першої статті 124 Конституції України за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Із врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною.
З огляду на наведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає необхідним зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025.
Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, те що позивачем при зверненні з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., з відповідача підлягає стягненню на користь позивача вказана сума.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 10 липня 2025 року.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті та надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 10 липня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська